* О. Блок. «Скифы».
Розпочнемо з того, що найголовнішу ознаку турагентського статусу видно із самого визначення туристичних агентів (абзац третій частини другої ст. 5 Закону про туризм) — це юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також ФОП,
які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів і туристичних послуг інших суб’єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних і супутніх послуг
І оскільки ми обговорюємо не турагентов узагалі, а саме працюючих на ЄП, то відразу ж зробимо акцент на двох таких особливостях:
(1) турагент надає посередницькі послуги з...
(2) реалізації чужого туристичного продукту і чужих туристичних послуг.
А ви напевно знаєте, що згідно з визначенням туристичного продукту зі ст. 1 Закону про туризм він сам є послугою, тобто виходить, що турагент — це «послужник» «у квадраті» або навіть «у кубі»... ☺
ТурАГЕНТ? Ваш номер не 007, а 3...
Тепер подивимося на турагента з точки зору можливості його роботи на спрощенці.
Передусім відзначимо, що посередницька діяльність — не перешкода для переходу суб’єкта на ЄП: подібна діяльність не вказана в п. 291.5 ПКУ як заборонена. Далі.
На сьогодні для турагентів — як потенційних платників ЄП — у принципі існують такі групи:
— для юросіб — третя;
— для ФОП — перша, друга і третя.
Відразу скажемо, що серйозної альтернативи вибору турагентом саме третьої групи ЄП по суті не існує. Ні для юросіб, ні для ФОП.
Ну, щодо юросіб тут і говорити нічого — тільки група три.
А стосовно ФОП скажемо детальніше.
Перша група ЄП ніяк не підходить турагентові. Тому що згідно з п.п. 1 п. 291.4 ПКУ відповідним ФОП на ЄП першої групи дозволений виключно роздрібний продаж товарів з торгових місць на ринках та/або надання побутових послуг населенню. З «ринком» усе, мабуть, ясно і без пояснень. А стосовно «побутових послуг населенню» заборона виводиться з тієї обставини, що в переліку побутових послуг населенню, визначеному саме для ФОП на ЄП першої (і другої) груп, причому саме для цілей застосування спрощенки, туристичні послуги відсутні.
З другою групою дещо складніше, але теж не добре… ☹
З одного боку — спокушає фіксована ставка ЄП.
Але з іншого — є дві серйозні проблеми.
По-перше, нагадаємо, що для ФОП на ЄП другої групи в п.п. 2 п. 291.4 ПКУ встановлене обмеження: надавати послуги, у тому числі побутові, їм дозволено тільки платникам ЄП та/або населенню.
Те, що турпослуги не вважаються «побутовими послугами населенню», ви вже знаєте, але стосовно турагентів це не дуже важливо. А дуже важливе те, що відповідні (агентські) послуги ця категорія турсуб’єктів надає не покупцям турпродуктів і турпослуг, а якраз навпаки — туроператорам. І таким чином виходить: щоб не порушувати умов перебування на спрощенці, ФОП на ЄП другої групи у статусі турагента має право продавати турпродукти і турпослуги тільки туроператорів — платників ЄП.
По-друге, відповідний річний ліміт доходів, установлений в п.п. 2 п. 291.4 ПКУ для ФОП на ЄП другої групи в розмірі всього лише 1,5 млн грн., — хоча для турагентів сюди включаються тільки суми агентської винагороди — дуже серйозний аргумент проти вибору турагентом цієї групи ЄП.
Зазначимо, до речі, що
якщо турагент надає знижку на турпродукт за рахунок своєї агентської винагороди — тоді, ясна річ, в доходи такого турагента потрапляє фактична сума винагороди, тобто вже з урахуванням зробленої знижки
Так чи інакше, для ФОПа, який бажає займатися турагентською діяльністю, теж реально підходить тільки група три.
І, до речі, оскільки для єдиноподатників (і третьої групи теж) усе ще серйозне значення має код діяльності КЗЕД згідно з ДК 09:2010, нагадаємо вам його: 79.11 «Діяльність туристичних агентств» (а в туроператорів — сусідній код 79.12).
Тут же нагадаємо, що єдиноподатний статус не рятує ЄП-турагента від сплати податку на фрахт згідно з п.п. 141.4.4 ПКУ (див. детальніше на с. 31 номера).
Агентська винагорода від єдиноподатника: не скупитися!
Зазначимо, що, крім усього іншого, при розрахунках посередника (турагента), працюючого на ЄП, з принципалом (туроператором), який теж працює на ЄП, виникає складність для останнього, якщо перший має намір одразу ж утримати суму своєї винагороди, перераховуючи, скажімо, туроператорові кошти покупців турпродуктів уже за вирахуванням такої. Подробиці цієї проблеми описані в «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 61, с. 26. Утім, якщо підійти тверезо, то навіть максимальний річний ліміт доходів, що припускає роботу на спрощенці, — скажімо, ти ж самі 5 млн грн. для третьої групи ( п.п. 3 п. 291.4 ПКУ) — навряд чи влаштують реального туроператора, змушуючи його бути не єдиноподатником, а загальносистемником. А таким принципалам турагент на ЄП другої групи надавати посередницькі послуги не має права. Тому згадана проблема «утримання агентської винагороди» може виникати нечасто.
Та все ж, без зайвого поглиблення в цю загальновідому проблему, зазначимо, що перераховуючи гроші ЄП-туроператорові за проданий тур продукт (турпослугу), ЄП-турагент не повинний відразу ж утримувати (вираховувати) із суми такого платежу свою агентську винагороду. Щоб не підставити ЄП-туроператора, такий ЄП-турагент повинен у «першій дії» перерахувати тому всю суму отриманої від туристів виручки повністю (до речі, це відповідає припису п. 3 ч. 1 ст. 1006 ЦКУ), а вже «другою дією» той перерахує ЄП-турагентові (тобто назад) тільки суму агентської винагороди. Крапка.
Дохід ЄП-турагента
Раз вже ми зачепили тему доходів від турагентської діяльності, то порадуємо тих із турагентів, хто працює на ЄП, нагадуванням про п. 292.4 ПКУ:
У разі надання послуг... за договорами доручення, комісії... або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента)
Інакше кажучи, в графу доходів ЄП-декларації платника-турагента (і у відповідні графи книги обліку доходів/витрат — для ФОП*) потрапляє не вся сума отриманої від покупців виручки від продажу турпродуктів і турпослуг, а тільки її частина — у розмірі винагороди, отриманої таким турагентом від туроператора в межах посередницького договору між ними. Такий договір, укладений турагентом (у статусі повіреного) з туроператором (у статусі довірителя) має всі основні ознаки договору доручення ( ст. 1000 ЦКУ). Найголовніше, щоб з відповідного договору було видно його посередницьку суть.
* Нагадуємо нашу пораду з «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 24, с. 36: оскільки така книга одночасно виконує і функції «касової», з метою забезпечення так званого повного оприбуткування готівки, радимо спершу записувати в книгу повну суму грошей, отриманих від туриста, а після мінусувати її «транзитну» частину, належну туроператорові.
Зазначимо, що для єдиноподатників саме третьої групи подібний облік у складі доходів тільки суми агентської винагороди безпосередньо впливає на розмір оподатковуваної бази. А також ця величина важлива з точки зору «групового» ліміту доходів — для третьої групи це 5 млн грн., для другої — 1,5 млн грн.
Ну, і зрозуміло,
повинні оформлятися відповідні звіти турагента перед тими суб’єктами, яким він надав посередницькі послуги з реалізації їх турпродуктів/турпослуг. А також двосторонні акти
І тоді вас полюблять як туристи, так і туроператори. ☺ І податківці теж, ага...
висновки
- Турагент — це турсуб’єкт, який здійснює посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів і туристичних послуг інших суб’єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність з реалізації характерних і супутніх послуг.
- Агентські послуги із заключення договору на туристичне обслуговування турагент надає не туристові, а відповідному туроператорові.
- Серйозної альтернативи вибору турагентом саме третьої групи ЄП по суті не існує.
- У доходи турагента потрапляє не вся сума отриманої від покупців виручки від продажу турпродуктів і турпослуг, а тільки її частина — у розмірі винагороди, отриманої таким турагентом від туроператора в межах посередницького договору між ними.
