Одразу ж знімемо «напруження», що повисло в повітрі, — причин для занепокоєння немає, побоювання з приводу якихось неприємностей даремні. Наші аргументи такі.
Правові аспекти
Основним нормативним актом, що регулює діяльність фермерських господарств в Україні, є Закон про ФГ*. Він установлює, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які висловили бажання виробляти товарну сільгосппродукцію, здійснювати її переробку та реалізацію. Мета ФГ — отримання прибутку на земельних ділянках, наданих його членам у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення ФГ, товарного сільгоспвиробництва, особистого селянського господарства (ч. 1 ст. 1 Закону про ФГ).
* Закон України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 р. № 973-IV.
Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або декількома громадянами України, які є родичами або членами сім’ї, відповідно до закону.
Якщо членами ФГ є виключно члени однієї сім’ї**, то воно матиме статус сімейного.
** Див. ст. 3 Сімейного кодексу України.
Фермерське господарство може бути:
а) зареєстровано як юридична особа. Воно діє на підставі статуту, в якому серед іншого має бути зазначено порядок розподілу доходів і витрат;
б) організовано фізособою-підприємцем самостійно або спільно з членами її сім’ї, за умови, що воно матиме статус сімейного. ФГ такого типу діє на підставі Договору про створення сімейного ФГ (далі — Договір). Саме в ньому буде зафіксовано порядок розподілу результатів діяльності господарства між його членами.
Важливо!
Жодних імперативних норм, що визначають граничні строки розподілу прибутку ФГ, законодавство не встановлює
Рішення з цього питання приймають члени господарства самостійно.
Якщо рішення про розподіл прибутку не приймалося і доходи не нараховувалися/не виплачувалися членам ФГ, то і претензій у контролерів з питань утримання ПДФО і ВЗ з таких доходів не повинно бути. Адже грошові зобов’язання з ПДФО і ВЗ, що підлягають утриманню та сплаті до бюджету, «прив’язані» до факту нарахування/виплати доходу і вважаються узгодженими в момент виникнення податкового зобов’язання, який визначають за календарною датою, установленою розд. IV ПКУ для граничного строку сплати ПДФО до відповідного бюджету (див. п. 54.2 ПКУ).
Погодьтеся, не можна говорити про затримку сплати податків/зборів, коли не визначені ані їх величина, ані навіть база для їх обчислення.
До речі, для того, щоб правильно оподаткувати і відобразити у формі № 1ДФ доходи, що виплачуються членам ФГ, слід визначитися з видом цих доходів.
Класифікація виплат
Класифікація виду виплат фермерам (у тому числі й голові) має принципове значення в питанні їх оподаткування.
Чи можна вважати такі виплати зарплатою? Розбираємося!
Трудові відносини у ФГ базуються на праці його членів (ч. 1 ст. 27 Закону про ФГ). При цьому члени ФГ не можуть бути найманими працівниками в цьому господарстві. Це прямо прописано в ч. 1 ст. 3 Закону про ФГ.
Резюме:
відносини ФГ з його членами не є трудовими
Вони регулюються не КЗпП, а виключно статутом/Договором відповідного ФГ.
Тоді до якого ж виду доходу належать виплати ФГ своїм членам? При відповіді на це запитання важливий (1) статус ФГ і (2) механізм розподілу прибутку.
ФГ без статусу юрособи. Виплачувані підприємцем винагороди членам сімейного ФГ слід відносити до інших доходів згідно з п.п. 164.2.20 ПКУ.
ФГ із статусом юрособи. У них можливі варіанти. Виплати доходів фермерам можуть визнаватися іншими доходами або дивідендами.
Якщо статутом ФГ із статусом юрособи передбачено, що розподіл прибутку*** (повністю або частково) між членами ФГ здійснюється пропорційно їх внескам у складений капітал, то в цій частині виплати слід вважати дивідендами.
*** До речі, з прикладом розподілу прибутку одночасно за двома (змішаними) критеріями можна ознайомитися в «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 100, с. 30.
Якщо прибуток між членами ФГ розподіляється виключно за критерієм їх трудового внеску в діяльність господарства, то в цьому випадку, на наш погляд, дивідендних виплат немає. Члени ФГ отримують активні доходи, тобто доходи від їх трудової участі в діяльності ФГ. Такі виплати слід відносити до інших доходів. Згодні з цим і податківці (категорія 103.25 БЗ).
Оподаткування та відображення
Тепер про оподаткування ПДФО і ВЗ цих двох видів фермерських доходів. Сплата ЄСВ для членів ФГ, як відомо, справа добровільна (абзац третій ч. 1 ст. 10 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI). А тому на цьому не зупиняємося.
Інші доходи. Їх оподатковуєте ПДФО (ставка податку 18 %) і ВЗ (ставка — 1,5 %). У формі № 1ДФ відображаєте з ознакою доходу «127».
Дивіденди. Акцентуємо увагу на такому.
1. Дивіденди у вигляді акцій (часток, паїв), що не змінюють пропорцій участі учасників у складеному капіталі, не входять до загального місячного (річного) доходу платника (п.п. 165.1.18 ПКУ). Отже, ПДФО не оподатковуються. У ф. № 1ДФ вони відображаються з ознакою доходу «142».
2. Решту дивідендів оподатковуємо ПДФО при їх нарахуванні. При цьому пам’ятаємо, що для оподаткування звичайних дивідендів платникам податку на прибуток слід застосовувати ставку 5 % (п.п. 167.5.2 ПКУ), а неплатникам — 9 % (п.п. 167.5.4 ПКУ). Ознака доходу «109».
І звичайно ж, незалежно від виду дивідендів, утримуйте ВЗ (1,5 %) і відображайте у ф. № 1ДФ.
висновки
- Часових обмежень за строками розподілу прибутку і виплати членам ФГ винагород законодавством не встановлено.
- Виплачувані підприємцем винагороди членам сімейного ФГ слід відносити до інших доходів згідно з п.п. 164.2.20 ПКУ і оподатковувати ПДФО (ставка 18 %) і ВЗ (ставка 1,5 %).
- При класифікації видів доходів, що виплачуються ФГ із статусом юрособи своїм членам, слід ураховувати критерії розподілу прибутку між такими членами.
