Якщо підприємство використовує дизпаливо для подібних технологічних потреб систематично, то оприбутковує/списує його аналогічно іншим видам виробничих запасів. Нагадаємо, що Інструкція про застосування Плану рахунків, затверджена наказом Мінфіну від 30.11.99 р. № 291, вимагає обліковувати на субрахунку 203 у тому числі нафтопродукти для технологічних потреб виробництва. Отже — і для ремонту… При цьому ви повинні контролювати використання цього виду запасів. Тобто доведеться затвердити наказом норми видачі/витрат і оформити відповідну первинку (див. спецвипуск «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 32, с. 43). Звичайно, це не норми витрат на заправку автомобілів!
Але якщо йдеться про, так би мовити, разовий ремонт, то жодних норм у вас бути не може. Достатньо оформити наказом закупівлю необхідного дизпалива для певних потреб, видачу його матеріально відповідальній особі і списання актом постійно діючої інвентаризаційної комісії (до якої доцільно включити працівника інженерної служби) з віднесенням вартості залежно від виду ремонту.
І останнє. Дизпаливо — це підакцизне пальне (п.п. 215.3.4 ПКУ). Так от, якщо ваше підприємство зареєстроване платником так званого лівопального акцизу, вам доведеться на відповідний обсяг витраченого на промивку дизпалива оформити і зареєструвати акцизну накладну (АН). Подробиці — в «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 82, с. 7.
Якщо ж ви — кінцевий споживач пального, то в описаній ситуації ані реєструватися платником ЛП-акцизу, ані поготів оформляти АН ви не зобов’язані.
