Теми статей
Обрати теми

Основи бухобліку

Альошкіна Наталя, податковий експерт, Вороная Наталія, експерт з кадрових і податкових питань, Чернишова Наталія, експерт з кадрових і податкових питань
Ну ось ми і підібралися до основ бухобліку. Ні-ні, тут ми не пояснюватимемо, в чому полягає метод подвійного запису. Про це і так прекрасно знає кожен бухгалтер. Проте деякі облікові питання все ж варто освіжити в пам’яті. Так, у цьому розділі ми згадаємо про види діяльності. Адже без розуміння того, до якого виду діяльності належить конкретна господарська операція, скласти достовірну фінансову звітність неможливо. А як ви знаєте, бухгалтерський фінансовий результат є основою і для податкового обліку. Крім того, тут ми поговоримо про бухгалтерські рахунки, які ви щодня застосовуєте. Зокрема, розглянемо, які з них закривають у кінці періоду, на яких рахунках може відображатися тільки дебетове сальдо і що робити, якщо воно з «мінусом». Також зосередимо увагу на зв’язку між Планом рахунків і фінансовою звітністю. Але розпочнемо все ж з основи основ — принципів бухгалтерського обліку.

2.1. Принципи бухгалтерського обліку

Як відомо, бухоблік ґрунтується на низці основоположних принципів, які повинен знати і яких мусить дотримуватися кожен «солдат» бухгалтерського фронту. Проте якщо ще нещодавно таких принципів було 10, то на сьогодні їх ряди дещо порідшали. Тепер їх усього 7. Які принципи бухобліку вистояли під вітром змін і що вони являють собою на сьогодні, ми розповімо далі. При цьому нагадаємо, що перелік таких принципів установлено ст. 4 Закону № 996.

1. Повне висвітлення — фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій і подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

Тобто

в обліку потрібно відображати абсолютно всі господарські операції і пояснювати окремі статті в Примітках до фінансової звітності

Найменше упущення може призвести до викривлення суттєвої інформації у фінзвітності, у зв’язку з чим у користувачів такої інформації складеться необ’єктивне уявлення про фінансовий стан підприємства.

2. Автономність — кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від його власників, у зв’язку з чим особисте майно і зобов’язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства.

Це означає, що будь-яке майно власника, не внесене ним як внесок до статутного капіталу, не має жодного відношення до активів підприємства. Ні в обліку, ні у фінансовій звітності підприємства його не відображають. Те ж саме стосується й особистих зобов’язань засновника. Якщо власник, наприклад, узяв кредит у банку як фізична особа на покупку автомобіля, то зобов’язань підприємства це ніяк не стосуватиметься.

3. Послідовність — постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної обліковою політики*.

* Детально про облікову політику див. у розділі 4 на с. 22.

Наприклад, якщо при формуванні своєї облікової політики підприємство визначило, що товари при вибутті обліковуються за методом середньозваженої собівартості за звітний період, саме цей метод потрібно послідовно застосовувати з року в рік. Просто так «зіскочити» з нього не можна.

Змінювати облікову політику можна тільки у випадках, передбачених П(С)БО, МСФЗ і П(С)БО в державному секторі*

* На особливостях обліку в держсекторі й обліку за МСФЗ ми в цьому номері зупинятися не будемо.

Зокрема, п. 9 П(С)БО 6 дозволяє змінювати облікову політику, якщо:

— змінюються статутні вимоги;

— змінюються вимоги органу, що затверджує бухгалтерські стандарти (для підприємств, що застосовують П(С)БО, таким органом є Мінфін);

— зміни забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

При цьому така зміна має бути обґрунтована і розкрита у фінзвітності.

Дотримання принципу послідовності надає можливість зіставляти облікову інформацію за різні звітні періоди діяльності підприємства.

4. Безперервність — оцінка активів і зобов’язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність триватиме й надалі.

Цей принцип передбачає: при складанні фінзвітності потрібно виходити з того, що підприємство не має наміру припиняти свою діяльність або ліквідовуватися. Це важливо у зв’язку з тим, що при ліквідації або припиненні діяльності діють інші вимоги щодо оцінки статей балансу, ніж у звичайних умовах.

Наприклад, підприємство придбало верстат, який збирається використовувати для виробництва продукції протягом 12 років. В умовах звичайної діяльності його зарахують до складу основних засобів і амортизуватимуть протягом 12 років. Якщо ж підприємство має намір припинити свою діяльність, економічні вигоди можна буде отримати не від використання об’єкта за призначенням, а від його продажу. Безумовно, оцінка активу буде іншою. Про жодне нарахування амортизації не буде й мови.

Важливо! Якщо події свідчать про намір підприємства припинити діяльність або про неможливість її продовження, фінансову звітність складають без застосування принципу безперервності (п. 18 П(С)БО 6).

5. Нарахування. Це дещо змінений колишній принцип нарахування і відповідності доходів і витрат. Він передбачає таке: доходи і витрати відображають у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності у момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Що це означає? Припустимо, ви отримали від покупця передоплату за товари, що реалізуються. У момент отримання такої передоплати відобразити в обліку доходи ви не можете. Така можливість у вас з’явиться тільки після відвантаження товарів і передачі покупцеві ризиків і вигод, пов’язаних із правом власності.

6. Превалювання сутності над формою — операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не тільки виходячи з юридичної форми.

Ось вам приклад. Виходячи з юридичних норм, при передачі майна за договором фінансової оренди не відбувається переходу права власності на нього. Водночас у бухгалтерському обліку майно зараховують на баланс орендаря. Це пов’язано з тим, що до нього переходять усі ризики і вигоди, пов’язані з правом користування і володіння активом.

7. Єдиний грошовий вимірник — вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства в його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці.

Як відомо, на практиці використовують натуральні (штуки, метри, кілограми тощо), трудові (людино-години, людино-дні тощо) і грошові вимірники. Проте узагальнювати і зіставляти обліково-звітну інформацію підприємства можна тільки за допомогою загального вимірника — грошового.

Підприємства зобов’язані вести бухгалтерський облік і складати фінансову звітність у грошовій одиниці України — гривні (ст. 5 Закону № 996)

Водночас на вимогу користувачів фінзвітність може бути додатково перерахована в іноземну валюту.

Ось це і є та заповітна сімка основоположних принципів бухобліку. Як ви можете помітити, серед них більше немає принципів обачності, історичної (фактичної) собівартості і періодичності. Водночас законодавець вимагає дотримуватися інших принципів бухобліку, визначених МСФЗ, П(С)БО або П(С)БО в державному секторі*.

* Залежно від того, які стандарти застосовує підприємство.

Наприклад, незважаючи на те, що тепер у Законі № 996 не згадується про принцип відповідності доходів і витрат, підприємства, що застосовують національні бухоблікові стандарти, продовжують керуватися зазначеним принципом на підставі п. 7 П(С)БО 16. Відповідно до цього пункту витрати визнають одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Так, витрати на придбання товарів слід визнавати в періоді їх реалізації. У випадках же, коли витрати неможливо пов’язати з доходом певного періоду, їх відображають у складі того звітного періоду, в якому вони здійснені. Зокрема, вартість отриманих інформаційно-консультаційних послуг з бухгалтерського обліку буде відображена у витратах того місяця, в якому такі послуги надані.

2.2. Види діяльності в бухобліку

Говорячи про види діяльності, зазвичай мають на увазі ті види, якими займається підприємство і які записані в його установчих документах, тобто торгівлю, виробництво, надання послуг тощо. Але для цілей бухгалтерського обліку існує інша класифікація. І розуміти її дуже важливо для правильного ведення обліку і складання фінансової звітності. Адже навіть одна операція (наприклад, отримання грошових коштів) може включати суми, які належать до різних видів діяльності. При цьому у фінзвітності такі суми слід наводити окремо у складі відповідних статей.

Що ж це за види діяльності? Їх визначення дає НП(С)БО 1.

Звичайна діяльність — будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають унаслідок її проведення.

Оскільки таке поняття, як «надзвичайна діяльність», нині відсутнє у бухгалтерській класифікації,

будь-яка діяльність підприємства є звичайною

Операційна діяльність — основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою.

У свою чергу, під основною діяльністю мають на увазі операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу. Наприклад, для виробничого підприємства такою діяльністю будуть придбання виробничих запасів, виготовлення і реалізація продукції.

Серед іншої операційної діяльності можна назвати реалізацію іноземної валюти, оборотних активів (крім фінансових інвестицій), операційну оренду активів, створення резерву сумнівних боргів тощо.

Крім операційної діяльності, НП(С)БО 1 виокремлює інвестиційну і фінансову.

Фінансова діяльність — діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталів підприємства. Фінансова діяльність пов’язана із залученням грошових коштів шляхом випуску акцій і облігацій або отримання кредитів і позик, а також з одержанням дивідендів, відсотків, доходів від участі в капіталі інших підприємств, фінансовою орендою тощо.

Інвестиційна діяльність — придбання і реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів (грошей). Прикладом інвестиційної діяльності є вкладення грошових коштів у придбання основних засобів, нематеріальних та інших довгострокових активів.

Щоб усе було наочніше, наведемо бухгалтерську класифікацію діяльності підприємства на рис. 2.1 (див. с. 14).

img 1

Наведена класифікація видів діяльності лежить в основі класифікації доходів і витрат підприємства.

Так, доходи від основної діяльності відображають на рахунку 70 «Доходи від реалізації», а витрати — на рахунках 90 «Собівартість реалізації», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут».

Доходи від іншої операційної діяльності обліковують на рахунку 71 «Інший операційний дохід», а витрати — на рахунку 94 «Інші витрати операційної діяльності».

Фінансові доходи залежно від їх виду знаходять своє відображення на рахунках 72 «Дохід від участі в капіталі» і 73 «Інші фінансові доходи». У свою чергу, фінансові витрати показують на рахунках 95 «Фінансові витрати» і 96 «Втрати від участі в капіталі».

Інші доходи і витрати відображають на однойменних рахунках 74 і 97 відповідно.

2.3. Рахунки бухгалтерського обліку

У процесі діяльності підприємства відбувається безперервний процес збільшення і зменшення, залучення і вибуття його господарських засобів. Для контролю за змінами майна і джерел його утворення в обліку застосовують рахунки бухгалтерського обліку.

Рахунок — це спосіб групування і поточного обліку наявності і руху однорідних господарських засобів, джерел їх формування і господарських процесів.

З метою узагальнення результатів господарської діяльності бухгалтерські рахунки систематизовано в Плані рахунків. При цьому вони згруповані в 10 класів. Наведемо їх у табл. 2.1.

Таблиця 2.1. Структура Плану рахунків

№ класу

Назва класу

1

Необоротні активи

2

Запаси

3

Кошти, розрахунки та інші активи

4

Власний капітал та забезпечення зобов’язань

5

Довгострокові зобов’язання

6

Поточні зобов’язання

7

Доходи і результати діяльності

8

Витрати за елементами

9

Витрати діяльності

0

Позабалансові рахунки

Сальдо рахунків класів 1 — 6 відображають у Балансі. Обороти за рахунками класів 7, 8 і 9 використовують при складанні Звіту про фінансові результати. Позабалансові рахунки класу 0 розкривають у Примітках до фінансової звітності.

Рахунки активів, зобов’язань і власного капіталу є постійними, а рахунки доходів і витрат — тимчасовими.

Тимчасові рахунки закривають наприкінці кожного звітного періоду і сальдо за ними переносять на рахунок обліку фінансових результатів.

А ось постійні рахунки можуть мати сальдо на кінець звітного періоду.

Крім того, всі рахунки поділяються на активні й пасивні.

Активні рахунки призначені для обліку стану і змін господарських засобів. Збільшення господарських засобів показують за дебетом, а зменшення — за кредитом активного рахунку (див. рис. 2.2).

img 2

Суму залишку коштів за активним рахунком на кінець місяця розраховують таким чином:

img 3

Схожим чином використовують рахунки витрат підприємства. Так, збільшення витрат відображають за дебетом, а зменшення (списання витрат) — за кредитом.

Запам’ятайте: до активних відносять рахунки класів 1 (крім рахунку 13), 2 (крім субрахунку 285), 3 (крім рахунку 38), 8 і 9, а також рахунки 45, 46, субрахунки 442, 443 і 704.

Пасивні рахунки призначені для обліку наявності і змін джерел коштів. Будова пасивного рахунку є дзеркальним відображенням будови активного рахунку. Тобто збільшення відображають за кредитом, а зменшення — за дебетом (див. рис. 2.3 на с. 16).

img 4

Залишок джерела коштів на кінець місяця на пасивному рахунку представимо записом:

img 5

Пасивними є рахунки класів 4 (крім рахунків 45 і 46, субрахунків 442 і 443), 5, 6, 7 (крім рахунка 79 і субрахунку 704), рахунки 13 і 38, субрахунок 285.

Зверніть увагу:

на активних рахунках може бути тільки дебетове сальдо, а на пасивних — кредитове

Але бувають і винятки. Так, якщо ви виявили мінусовий залишок за дебетом активного рахунка 31 «Рахунки в банках» і це відповідає банківській виписці, турбуватися нема про що. Такий залишок можна пояснити отриманням овердрафту.

Деякі рахунки (призначені для обліку розрахунків) є активно-пасивними. На них ведуть облік розрахунків як з дебіторами, так і з кредиторами. На кінець звітного періоду за ними може утворитися як дебетовий, так і кредитовий залишок. Наприклад, на субрахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами» може обліковуватися дебіторська заборгованість працівників за виданими їм під звіт коштами і кредиторська заборгованість перед працівниками за витрачені ними власні кошти для потреб підприємства.

Важливо! У балансі таке дебетове і кредитове сальдо потрібно відображати розгорнуто (дебетове — в активі, кредитове — у пасиві).

Говорячи про активні і пасивні рахунки, нагадаємо про те, що кожну господарську операцію також можна класифікувати за цим принципом. Так, активні операції змінюють тільки статті активу балансу, при цьому підсумок балансу не змінюється. Пасивні операції змінюють тільки окремі статті пасиву при незмінному підсумку балансу.

Інші операції — активно-пасивні. Одні з них збільшують актив і пасив на однакову суму, інші — зменшують.

Відповідно

активно-пасивні операції призводять до зміни підсумку балансу

Але рахунки бухгалтерського обліку можна класифікувати ще за декількома ознаками. Наведемо їх.

За економічним змістом виокремлюють рахунки:

1) господарських засобів:

— рахунки необоротних активів;

— рахунки обліку запасів;

— рахунки обліку коштів, розрахунків та інших активів;

2) джерел господарських засобів:

— рахунки власного капіталу;

— рахунки забезпечення майбутніх витрат і платежів;

— рахунки обліку позикових і залучених коштів;

3) господарських процесів:

— рахунки виробничих процесів;

— рахунки витрат;

— рахунки доходів;

— рахунки фінансових результатів.

Класифікація рахунків за економічним змістом показує зв’язок між рахунками і формами звітності.

За призначенням і структурою всі рахунки бухгалтерського обліку поділяються на такі групи:

1) основні;

2) регулюючі;

3) операційні;

4) фінансово-результатні;

5) позабалансові.

Розглянемо кожну із цих груп.

1. На основних рахунках обліковують господарські засоби та їх джерела, тобто об’єкти обліку, які становлять основу господарської діяльності, характеризують майновий стан підприємства.

За залишками на основних рахунках складають баланс.

У свою чергу, основні рахунки підрозділяються на групи:

— інвентарні (матеріальні). Це рахунки обліку основних засобів, нематеріальних активів, запасів тощо;

— грошові. До них належать рахунки обліку готівкових і безготівкових грошових коштів, що належать підприємству;

— власного капіталу. Їх застосовують, зокрема, для обліку статутного, резервного, додаткового капіталу підприємства;

— розрахункові. На цих рахунках обліковують розрахунки підприємства з працівниками, постачальниками, покупцями, бюджетом та іншими дебіторами і кредиторами.

2. Регулюючі рахунки регулюють (уточнюють) оцінку засобів і джерел, що обліковуються на основних рахунках, і самостійного значення не мають. Вони поділяються на додаткові та контрарні.

Додаткові рахунки збільшують оцінку, надану об’єкту обліку на основному рахунку. Наприклад, субрахунок 289 «Транспортно-заготівельні витрати» ведеться на додаток до інвентарного рахунка 28 «Товари». Первісну вартість матеріальних цінностей визначають шляхом складання сум основного рахунку і відповідного йому додаткового.

Контрарні регулюючі рахунки зменшують оцінку залишку на відповідному основному рахунку. Вони бувають двох видів: контрактивні і контрпасивні.

Контрактивні регулюючі рахунки уточнюють (зменшують) оцінку засобів на активному основному рахунку, при цьому самі є пасивними. Наприклад, до активного рахунка 10 «Основні засоби» контрактивним рахунком є пасивний субрахунок 131 «Знос основних засобів», до активного субрахунку 282 «Товари в торгівлі» контрактивним буде пасивний субрахунок 285 «Торгова націнка».

Контрпасивні рахунки є активними, але уточнюють оцінку джерела на пасивному рахунку. Наприклад, до пасивного субрахунку 441 «Прибуток нерозподілений» відкривається контрпасивний субрахунок 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді».

3. Операційні рахунки призначені для обліку господарських процесів і виявлення їх результатів у бухгалтерському обліку. Вони поділяються на такі підгрупи:

збирально-розподільчі — призначені для попереднього обліку (збору) витрат з метою їх подальшого розподілу між об’єктами обліку витрат (зважаючи на неможливість прямого віднесення зазначених витрат на собівартість відповідних об’єктів). Таким є рахунок 91 «Загальновиробничі витрати»;

збиральні — призначені для обліку витрат поточного періоду за дебетом рахунків і списання повної суми витрат на рахунок 79 «Фінансові результати» наприкінці року або щомісячно. Збиральними є, наприклад, рахунки 92 «Адміністративні витрати» і 93 «Витрати на збут»;

бюджетно-розподільчі — використовуються для розподілу доходів і витрат між звітними періодами, до яких вони належать. Це рахунки 39 «Витрати майбутніх періодів» і 69 «Доходи майбутніх періодів»;

калькуляційні — призначені для обліку сукупності витрат, пов’язаних з виробничим процесом, і визначення фактичної собівартості виготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Прикладом є рахунок 23 «Виробництво»;

зіставляючі — призначені для обліку господарських процесів та їх результатів. За дебетом і кредитом відображається один і той же об’єкт, але в різних грошових оцінках, при порівнянні яких визначається результат цього процесу. До таких рахунків, зокрема, відносять рахунок 24 «Брак у виробництві».

4. Фінансово-результатні рахунки слугують для виявлення фінансового результату діяльності підприємства. Ними є субрахунки 441 «Прибуток нерозподілений» і 442 «Непокриті збитки».

5. Основне призначення позабалансових рахунків — обліковувати господарські засоби, що не належать підприємству. Це можуть бути сировина, прийнята в переробку, орендовані основні засоби тощо.

Крім того, на позабалансових рахунках обліковують умовні права і зобов’язання підприємства, списані активи для спостереження за можливістю відшкодування їх вартості винними особами тощо.

Зауважте:

метод подвійного запису не поширюється на позабалансові рахунки

Тобто вони не кореспондують ані між собою, ані з балансовими рахунками. Запис роблять або за дебетом рахунку, або за кредитом. Сальдо позабалансових рахунків у балансі не відображають.

висновки

  • Бухоблік ґрунтується на 7 основних принципах, передбачених Законом № 996.
  • Господарську діяльність підприємств для цілей бухгалтерського обліку підрозділяють на операційну, інвестиційну і фінансову.
  • Рахунки доходів і витрат не можуть мати сальдо на кінець звітного періоду.
  • Активні рахунки збільшуються за дебетом і зменшуються за кредитом, а пасивні навпаки — збільшуються за кредитом, а зменшуються — за дебетом.
  • Метод подвійного запису не поширюється на позабалансові рахунки.
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі