Процедурні порушення при податковій перевірці = скасування ППР?

* Постанова ВС від 20.03.2018 р. у справі № 810/1438/17 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72866973).

Суть спору

Спочатку фіскали направили платникові податків неналежно мотивований «обов’язковий» інформаційний запит. Платник податків же у письмовій відповіді відмовився надавати будь-які пояснення.

Зокрема, у запиті вартові податків і зборів не зазначили, у чому саме полягає недостовірність даних, що містяться в поданих деклараціях з ПДВ. Проте податківці все одно завітали на документальну виїзну позапланову перевірку.

Підприємство допустило митарів до перевірки. Але в період її проведення протягом декількох днів ніхто на підприємство не з’являвся, «перевірочні» дії не проводив. При цьому платник податків фіксував ці факти у своїх актах.

Замість цього перевіряючі «намалювали» акти про відсутність посадових осіб на підприємстві, що перевіряється, про неможливість вручення запиту й отримання первинної документації для проведення перевірки.

Судом також установлено низку інших порушень. Так, у наказі про призначення перевірки не була зазначена адреса об’єкта, що перевіряється. В акті про результати перевірки не значився підпис одного з перевіряючих . До того ж в акті контролери зазначили, що перевірка проводиться з відома директора підприємства. Хоча насправді той перебував на лікарняному (що підтверджувалося лікарняним листом). Його обов’язки виконувала інша особа.

Крім того, запит на отримання первинки для перевірки не містив жодних позначок щодо дати одержання цього документа платником податків. Належних доказів відправлення цього запиту фіскали не надали.

При всіх цих порушеннях податківці виписали ППР, яке надалі успішно оскаржив платник податків. Проте фіскали подали касаційну скаргу.

Позиція податківців

Податківців вважають, що їх дії були цілком законними. При цьому фіскали посилалися на те, що допуск посадових осіб до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки. Проте прокоментувати порушення, про які йшлося вище, не змогли.

Вирішення справи судом

Усі інстанції, включаючи касаційну, підтримали платника податків. При цьому Верховний Суд послався на свою позицію, висловлену в постанові від 16.01.2018 р. у справі № 826/442/13-а. Відповідно до неї ППР, прийняте на підставі незаконної перевірки, не може вважатися правомірним і підлягає скасуванню.

Також колегія суддів ВС вважає, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом, який зобов’язаний діяти тільки на підставі, у межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією України та законами України. Тільки дотримання умов і порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, у тому числі документальних позапланових виїзних, є належною підставою для прийняття наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку і місце проведення платник податків має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб і в строк до її початку.

Думка редакції

Звісно, ми повністю підтримуємо Верховний Суд у його позитивній для платника податків позиції. Дійсно, перевірка, проведена з порушеннями чинного законодавства, ніяк не може бути підставою для законного ППР. Адже який у такому разі сенс існування правил її проведення?

Завжди необхідно пам’ятати, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади і їх посадові особи зобов’язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обговорюючи цю постанову, хотілося б звернути увагу на один цікавий нюанс. Ітиметься зараз про допуск до перевірки у випадку, коли мають місце процедурні порушення вже на етапі її призначення.

І рішення Верховного Суду України (і просто Верховного Суду) різняться.

Отже, перша позиція, висловлена ВСУ у 2010 році, використовувалася аж до 2015 року.

Полягала вона в тому, що платник податків, який вважає, що був порушений порядок і підстави для призначення податкової перевірки, повинен захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючих органів до такої перевірки. При оскарженні результатів «неповноцінної» перевірки предметом розгляду в суді має бути тільки суть виявлених порушень податкового й іншого законодавства. Простіше кажучи, якщо ви допустили до перевірки податківців з процедурними порушеннями, то врятувати вас може тільки фактична відсутність таких порушень.

Далі, 27.01.2015 р. Верховний Суд України приймає безпрецедентну постанову у справі № 21-425а14, у якому доходить висновку, що

Відповідно, ВСУ говорить про те, що допуск ніяк не може перетворити незаконні рішення на законні. До того ж увага акцентується на тому, що невиконання вимог п.п. 78.1.1 і п. 79.2 ПКУ призводить до визнання перевірки незаконною і відсутності її правових наслідків.

До речі, у справі № 21-425а14 платник податків оскаржив дії податківців і наказ про призначення перевірки.

Але коли розпочав функціонувати новий Верховний Суд, ситуація в питанні допуску перевіряючих у межах «неповноцінної» перевірки стала дещо неоднозначною.

Так, у постанові ВС від 13.02.2018 р. у справі № 804/5402/14 цей орган посилається на практику ВСУ 2010 року (!), про яку ми сказали вище. Тобто бере на озброєння позицію: «допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні такої перевірки».

Аргументують це тим, що правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин вичерпані, тобто задоволення позову не може спричинити відновлення порушених прав платника податків. Адже після проведення перевірки права платника податків порушують тільки наслідки її проведення (тобто ППР).

Водночас 07.02.2018 р. у постанові ВС у справі № 821/1562/16 Верховний Суд при оскарженні ППР у результаті «неповноцінної» перевірки став на бік госпсуб’єкта — платника податків. При цьому судді касаційної інстанції, посилаючись на п.п. 78.1.1 і п. 79.2 ПКУ, дійшли висновку: порушення цих положень призводить до визнання перевірки незаконною і відсутності її правових наслідків.

Як бачимо, ситуація навколо процедурних порушень під час призначення і проведення перевірок достатньо неоднозначна.

Верховний Суд став прискіпливішим до обставин справи. У певних випадках (таких, як оскарження ППР, виписаного на підставі незаконно проведеної перевірки) рішення приймається на користь платника податків і ППР скасовують. В інших же ситуаціях (коли оскаржуються дії з проведення перевірки) Верховний Суд усе ж стає на бік податківців. Відмовляє в задоволенні позовів про визнання дій фіскалів незаконними.

Тож будьте уважні й обережні! У «перевірочних» питаннях важлива кожна деталь!

Матеріал підготувала Наталя Амброзяк, юрист