«Інвалютне» застереження: чи можемо розраховувати на «інфляційні» та 3 %?

Боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ці положення ч. 2 ст. 625 ЦКУ загалом чіткі і зрозумілі. Але! Чи можна стягувати за повною програмою, якщо прострочене грошове зобов’язання прив’язане до інвалюти?

Що таке «інфляційні» та 3 %

Спершу давайте визначимося з тим, що ж таке 3 % річних та «інфляційні». А потім поговоримо про те, чим вони відрізняються одне від одного.

По суті, й «інфляційні», й проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов’язання (постанова ВСУ від 26.04.2017 р. у справі № 918/329/16).

І перші, і другі оберігають борг у грошовій формі від знецінення.

Але якщо мета «інфляційних» виплат цим і обмежується, то у 3 % річних є додаткова функція. Вони працюють ще і як компенсація (плата) від боржника за користування ним (боржником) грошовими коштами, які належить сплатити кредиторові.

Судова практика лише підтверджує такі висновки (див. постанову ВГСУ від 30.03.2017 р. у справі № 925/744/16).

До речі, проценти річних (ч. 2 ст. 625 ЦКУ) не варто плутати з процентами за користування чужими грошовими коштами (ч. 2 ст. 536 ЦКУ).

Відмінність полягає в тому, що перші нараховуються тільки в разі порушення грошового зобов’язання, тоді як для других достатньо факту користування чужими грошовими коштами і того, що конкретний розмір процентів установлений у договорі або законі (наприклад, за позиками згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦКУ). Такого висновку, зокрема, доходить пленум ВГСУ у своїй постанові № 14.

Хоча визначений у ч. 2 ст. 625 ЦКУ розмір процентів річних теж не аксіома. Сторони зі спокійною душею можуть закріпити в договорі більше або менше законодавчо передбачених 3 %.

«Інфляційні» + 3 % & «інвалютне» застереження

Ми вже звикли до того, що борг з урахуванням індексу інфляції і проценти річних завжди йдуть «у зв’язці». Але в таких особливих грошових зобов’язаннях, як «прив’язано-інвалютні» ☺, усе працює за іншими правилами.

Інфляційні. У цілому є одна загальна установка: якщо в зобов’язаннях «бере участь» інвалюта, то стягнути «інфляційні» неможливо. Проте є невеликий нюанс.

Яку позицію займають із цього приводу вищі судові інстанції?

1. ВСУ. Верховний Суд висловився однозначно — інфляційні в грошових зобов’язаннях, виражених в еквіваленті інвалюти, не стягуються.

Аргументують тим, що індексації внаслідок знецінення підлягає тільки грошова одиниця України — гривня (а іноземна валюта індексації не підлягає). Тому вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції можна тільки при простроченні грошового зобов’язання — визначеного в гривнях (постанови ВСУ від 21.12.2016 р. у справі № 537/5098/15-ц, від 06.06.2016 р. у справі № 920/1163/16*).

* Див. детальніше в «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 54, с. 44.

2. ВГСУ. У цілому «господарники» дотримуються такої ж позиції.

У постанові № 14 судді погоджуються з тим, що «інфляційні» не можуть нараховуватися на зобов’язання, в яких визначений грошовий еквівалент в інвалюті. Але відразу наводять одне цікаве уточнення.

Доводячи цю неможливість, ВГСУ використовує ті ж аргументи, що й ВСУ.

У підсумку Вищий господарський суд доходить висновку: стягнення «інфляційних» нарахувань на суму основної заборгованості неможливе, оскільки індекс інфляції розраховується тільки щодо національної валюти України (гривні).

Потім, для уточнення, ВГСУ робить таке зауваження.

Зокрема, якщо за умовами договору сума «інвалютного» платежу на день виникнення у відповідача грошового зобов’язання перераховується в гривню і станом на день фактичної сплати відповідно до такого перерахунку не змінюється (тобто сума залишається гривневою), то з моменту перерахунку боржник згідно з ч. 2 ст. 625 ЦКУ зобов’язаний на вимогу кредитора сплатити борг з урахуванням індексу інфляції (п. 8.2 постанови № 14).

Наприклад, у договорі є такий пункт: «вказана в специфікації в гривнях ціна на товар (тобто остаточна ціна товару) підлягає коригуванню на момент виставлення рахунку, якщо курс банку змінився у порівнянні з курсом банку на дату підписання специфікації».

Рахунки виставляються в гривні з відповідними коригуваннями. Покупець оплатив товар за скоригованим з урахуванням курсу рахунком, але із запізненням.

Чи можна в цьому випадку стягнути «інфляційні»?

Відповідь: так**, але тільки з моменту прострочення оплати за виставленим рахунком (заборгованість по суті гривнева).

** Подібна ситуація фігурувала в постанові ВГСУ від 17.10.2017 р. у справі № 913/81/17.

Проценти річних. Тут усе трішки простіше. Вищі судові інстанції в більшості випадків погоджуються із застосуванням ч. 2 ст. 625 ЦКУ в частині стягнення 3 % процентів річних***. Хоча трапляється і протилежна думка.

*** Див. постанови ВГСУ від 24.10.2017 р. у справі № 910/2155/17, від 20.09.2017 р. у справі № 910/8404/16, від 09.02.2017 р. у справі № 910/2033/16.

Наприклад, у постанові ВГСУ від 28.03.2017 р. у справі № 908/1771/16**** «господарники» вказали на те, що при застосуванні 3 % річних до зобов’язань, виражених у валюті, слід дотримуватися такого ж підходу, як і до «інфляційних».

**** Див. «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 54, с. 44.

Зокрема, потрібно взяти до уваги, що цей вид відповідальності, як і інфляційні, регулюється однією статтею, і враховувати правову природу 3 % річних.

З таким підходом, на нашу думку, погодитися складно. По суті, як ми вже говорили вище, проценти річних — це всього лише вид компенсації за користування чужими коштами. Вони не можуть бути прив’язані тільки до гривні (незважаючи на грошове зобов’язання в еквіваленті).

Штрафні санкції

І як «бонус» ☺ поговоримо про договірні штрафні санкції.

Інвалютне застереження в цьому випадку ніяк не повинне вплинути на валюту виплати санкцій за порушення такого зобов’язання.

Вимоги про застосування штрафних санкцій за порушення «інвалютного» грошового зобов’язання повинні заявлятися виключно в гривні.

Проте зверніть увагу, що санкції розраховуватимуться за офіційним курсом НБУ на день пред’явлення відповідної вимоги (крім випадків, коли в боржника є відповідна ліцензія). Таку позицію приймають суди, керуючись постановою № 14.

При цьому не забувайте, що за «грошовою» заборгованістю на підставі господарських договорів пеня не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» від 22.11.96 р. № 543/96-ВР).

Наше занурення в «інвалютно-індексаційно-процентні» ☺ глибини добігло кінця.

Упевнені, що наша стаття допоможе вам не стягнути зайвого, але і своє не втратити.