Теми статей
Обрати теми

Споживачу жилкомпослуг, начувайся!..

Голенко Олександр, шеф-редактор
Триває реформування житлово-комунальної сфери, і оскільки багато наших читачів живуть у багатоквартирних будинках, їм корисно бути в курсі останніх новацій. Щоб у статусі співвласника виконати свою головну бухгалтерську функцію — прийняти своєчасне та обґрунтоване рішення самому і розтлумачити його своєму директо… — ой, вибачте, — своїм сусідам. Зрозуміло, ми не станемо суціль штудіювати законодавчі акти, а зробимо акцент на найважливішому.

Реформа ЖКГ дістане кожного ☺

Новації передусім стосуються мешканців багатоквартирних будинків, а ЖКГ-законодавство включає акти, що регулюють постачання споживачам у квартирах: газу, електроенергії («світла»), питної та гарячої води, тепла («центральне опалення»), водовідведення («каналізація»). Причому деякі «спеціальні» закони (наприклад, стосовно електроенергії) регулюють питання постачання, розподілу та обліку споживання відповідного блага. Інші — тільки питання (комерційного) обліку споживання благ: наприклад, це стосується лічильників природного газу (Закон № 3533* — до свіжих змін в якому ми ще повернемося), лічильників тепла, гарячої і питної води (Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22.06.2017 р. № 2119-VIII). Новації останнього ми обговорювали в «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 67, с. 17.

* Закон України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» від 16.06.2011 р. № 3533-VI.

Загальна тенденція така: залізною рукою загнати мешканців до щастя… ☹

Альтернатива проста й очевидна: або платити за утримання і збереження всього будинку та окремих квартир, або платити за це ж двічі: один раз — комунальним «паразитам», що лише імітують надання послуг, а другий — шабашникам за реальну роботу. Або й далі погоджуватися з даниною комунальникам і нехай будинок розвалюється… ☹ Ну а що стосується загальновідомих зловживань монополістів — постачальників комунальних благ, то це взагалі окрема історія і тут ми її до уваги брати не будемо.

Давайте краще повернемося до головних новацій Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 р. № 2189-VIII (далі — Закон № 2189), який буде введений у дію (за окремими винятками) з 10.06.2018 р. і з цієї ж дати замінить однойменний Закон, що передував йому, від 24.06.2004 р. № 1875-IV. Увага! Деякі важливі норми Закону № 2189 зокрема, обов’язок споживача комуналки сплачувати пеню за несвоєчасну оплату — набудуть чинності, по-перше, лише з наступного року (тобто з 01.01.2019 р.), а по-друге, з деякими застереженнями, про які ми ще скажемо детальніше.

Цікаво, що законодавець у ч. 1 ст. 5 Закону № 2189 розділив жилкомпослуги на:

— комунальні;

— житлові.

Комунальні послуги

Комунальні послуги — це централізоване постачання (розподіл) споживачам — співвласникам будинку: газу, електроенергії, тепла, гарячої води, питної води, а також водовідведення і вивезення сміття. І хоча в п.п. 3 ч. 1 ст. 6 Закону № 2189 усіх «надавачів» комунальних послуг назвали виконавцями, насправді, що стосується всіх, окрім двох останніх, — це і є, власне, саме постачальники (окрім обслуговування внутрішньобудинкових систем газівниками та енергетиками, звичайно).

До речі, на відміну від інших постачальників/виконавців комунальних послуг, тільки газівники та енергетики обслуговують відповідні внутрішньобудинкові мережі, по-перше — виключно самостійно, а по-друге — у рахунок тарифу (ч. 3 ст. 14 Закону № 2189). А ось ремонтують вони такі мережі за окрему платню (ч. 3 ст. 19; ч. 3 ст. 20 Закону № 2189).

Іншим виконавцям комунальних послуг і за обслуговування внутрішньобудинкових систем, і за їх ремонт належить окрема абонплата.

Звертаємо вашу увагу, що згідно з пп. 3 — 5 розд. VI Закону № 2189:

— усі («індивідуальні» — див. нижче) договори з постачальниками газу та електрики залишаються чинними;

максимум до 10.12.2018 р. усі чинні договори на постачання/надання інших комунальних послуг (гаряча і питна вода, каналізація, опалення тощо) діятимуть, але протягом цього строку співвласники багатоквартирних будинків повинні прийняти рішення і вибрати так звану «модель» організації договірних відносин з виконавцями, згідно з якою договір укладається з або-або:

1) кожним співвласником як індивідуальним споживачем окремо (це індивідуальний договір — див. ч. 3 ст. 14 Закону № 2189);

2) управителем будинку (про це див. нижче) або уповноваженою співвласниками особою (якою може бути будь-яка фізична або юридична особа), що діє за договором доручення (див. гл. 68 ЦКУ) від імені і за рахунок усіх співвласників як колективного споживача, — але, зрозуміло, з індивідуальним розподілом споживання благ та їх оплати (це колективний договір, для укладення якого будинок має бути обладнаний загальнобудинковим лічильником відповідного блага — див. ч. 4 ст. 14 Закону № 2189);

3) юрособою — об’єднанням співвласників (далі — ОСББ).

Зауважимо, що хоча в ч. 4 ст. 14 Закону № 2189 і немає конкретного посилання, правила ухвалення рішень про вибір «моделей» (в одному будинку «моделі» можуть бути різними щодо різних комунальних послуг) — якщо говорити про будинок, де не створене ОСББ (там свої правила), — починаючи з 10.06.2018 р. будуть регламентовані ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 р. № 417-VIII (далі — Закон № 417). Якщо коротко — таке рішення в загальному випадку приймається зборами співвласників,

якщо за нього проголосували власники квартир і нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує половину усієї подібної площі

Процедура проведення зборів співвласників багатоквартирного будинку (в якому ОСББ не створено) досить детально регламентована у зазначеній ст. 10 Закону № 417. Оформляється таке рішення протоколом за формою, затвердженою наказом Мінрегіонбуду від 25.08.2015 р. № 203 (ср. ). Направляється воно тому виконавцеві комунальної послуги, щодо якого прийнято рішення про вибір «моделі».

Якщо до 10.12.2018 р. рішення про вибір «моделі» мешканцями будинку прийнято не буде, на комунальні послуги (окрім газу та електроенергії) укладуть індивідуальні угоди.

Житлові послуги

Житлові послуги з управління багатоквартирним будинком — це, якщо коротко, усі види належного утримання і поточного ремонту спільного майна та прибудинкової території, належні умови проживання, що забезпечуються співвласникам. Для ознайомлення загляньте в Примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій…, затверджений наказом Держжитлокомунгоспу від 10.08.2004 р. № 150.

У звичайному житловому багатоквартирному будинку виконання усіх цих послуг згідно зі спеціальною угодою (теж індивідуальною або колективною) покладається на єдиного так званого управителя. Зауважимо, що в будинку, де створене ОСББ, на підставі ст. 13 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 р. № 2866-III загальні збори ОСББ можуть самостійно вирішити, чи укладати йому договір з управителем або «забезпечувати співвласникам належні умови проживання» самостійно, залучаючи різних виконавців на власний вибір. Ось чому комунальне лобі в багатьох місцевих органах влади (як представники діючих монопольних управителів) всякими правдами та неправдами саботують і без того боязкі ініціативи жителів зі створення ОСББ… ☹

Звертаємо вашу увагу, що згідно з п. 6 розд. VI Закону № 2189 щодо тих багатоквартирних будинків, де не створені ОСМД, доти, доки співвласники у зазначеному вище порядку за критерієм «більше половини площі» не приймуть рішення про конкурсне призначення нового управителя, усе залишиться, як і раніше. Тобто законодавці визнали, що: по-перше, граничні терміни, встановлені в ч. 5 ст. 13 Закону № 417 для конкурсного призначення управителів багатоквартирних будинків, безнадійно провалені, а по-друге, місцевим чиновникам вже не треба буде імітувати діяльність з організації таких конкурсів за принципом «міняти нічого не міняючи», а подальше безбідне існування нинішніх комунальних жекоуправителів надійно гарантує пасивність мешканців… ☹

«Батіг» і «пряник»?..

Обговорюючи новації Закону № 2189, найбільш «новаторські» з них ми залишили наостанок — передусім через «відкладений» термін набуття ними чинності.

Увага! Починаючи з 01.01.2019 р. на споживачів чекає ось що.

Пеня. За несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг (тобто і житлових, і комунальних) індивідуальний споживач буде зобов’язаний (п. 10 ч. 2 ст. 7 Закону № 2189)

сплачувати пеню в розмірі, встановленому в договорі з виконавцем, але не вище 0,01 % суми боргу за кожен день прострочення

Проте є два застереження: по-перше, загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати суму боргу; по-друге, пеня не нараховується за наявності заборгованості держави за пільгами і субсидіями та/або наявності у споживача підтвердженої (мабуть, офіційним листом роботодавця, який напевно послужить «червоною ганчіркою» для органів Держпраці ☹) заборгованості з оплати праці (ч. 1 ст. 26 Закону № 2189).

Важливо, що Закон № 2189 не встановлює конкретного «граничного строку» для оплати жилкомпослуг (як, скажімо, зроблено у звичному для вас ПКУ), а відсилає до порядку і строків, установлених у відповідних договорах з постачальниками послуг.

Крім того, постачальники комунальних послуг (окрім газу та електроенергії) мають право спочатку попередити споживача про наявність у того боргу, а через 30 днів після отримання ним попередження відключити його від «блага» (ч. 4 ст. 26 Закону № 2189).

Монетизація комунальних субсидій. Пільги і субсидії на оплату жилкомпослуг виплачуватимуться в грошовій формі в порядку, який установить КМУ. На першому етапі започатковано процес монетизації субсидій на рівні підприємств-виконавців (див. постанову КМУ від 08.11.2017 р. № 951 і наказ Мінфіну від 04.01.2018 р. № 1).

Потім з 1 липня Мінсоцполітики планує розгорнути процес монетизації пільг на такі послуги, а вже виходячи з досягнутих результатів і з урахуванням виявлених проблем ближче до 01.01.2019 р. буде розроблений відповідний документ про порядок монетизації субсидій на рівні домогосподарств, який ми з вами, звичайно ж, обговоримо.

«Півцарства» за газовий лічильник

Ну і щоб вдруге не вставати, ☺ дві новини для споживачів газу у зв’язку з набуттям чинності з 19.01.2018 р. Законом України від 21.12.2017 р. № 2260-VIII.

1. Граничний термін установки індивідуальних лічильників газу споживачам, що використовують його тільки для приготування їжі, відкладений до 01.01.2021 р. Причому якщо цей строк буде порушений газовиками, постачання газу вони зобов’язані продовжувати зі сплатою його споживачами за нормами.

До речі, витрати на самостійну установку такого лічильника Кабмін має намір мешканцям компенсувати (за встановлені у 2018 році — протягом 12 місяців).

«Має» намір — у тому сенсі, що механізму подібної компенсації він поки ще не затвердив…

2. Загальнобудинкові лічильники газу поки що лишилися поза законом, оскільки вони можуть бути встановлені тільки за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, оформленим так, як ми вже описали.

Отже, «Хай буде світло!» — сказав монтер… ☺

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі