Обліковуємо стартовий пакет

Бухгалтерський облік

Придбання стартового пакета. Спочатку нагадаємо, що на відміну від контрактного підключення, коли «мобільні» послуги можна оплачувати на підставі рахунка вже після їх фактичного надання, карткове підключення припускає отримання послуг за передоплатою. Тому вартість стартового пакета включає, передусім, авансову оплату мобільних послуг. Пункт 18 П(С)БО 16 «Витрати» рекомендує відображати суму витрат на послуги зв’язку у складі адмінвитрат (див. також лист Мінфіну від 22.07.2008 р. № 31-34000-10-16/28288).

Водночас не буде помилкою показувати суму авансу у складі поточних витрат підприємства і залежно від приналежності працівника до відповідного підрозділу (цілі використання мобільного телефону): Дт 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності» — Кт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами».

Крім того, іноді у складі вартості стартового пакета окремо виділяють оплату SIM-картки або плату за підключення. За своєю суттю SIM-картка (плата за підключення) надає вам право на користування послугами мобільного зв’язку певного оператора. Тому формально її вартість (тобто вартість стартового пакета за вирахуванням авансу за послуги зв’язку) треба враховувати у складі нематеріальних активів (Дт 127 «Інші нематеріальні активи»).

Разом з тим є й альтернативна позиція: визнати це витратами періоду, як витрати на зв’язок (Дт 23, 91, 92, 93, 94 — Кт 685)*. Враховуючи «ціну питання», податківці навряд чи зможуть до вас причепитися за цю «вільність» і донарахувати якісь санкції.

* Обкладається ж ця сума пенсійним збором як послуга зв’язку.

Придбання скретч-карток. Обліку придбання карток оплати мобільного зв’язку присвячений лист Мінфіну від 22.07.2008 р. № 31-34000-10-16/28288. У ньому рекомендовано відображати вартість поповнень у періоді їх придбання за Дт 331 «Грошові документи в національній валюті».

Відповідний витратний рахунок обираємо за тим же принципом — залежно від підрозділу, в якому працює працівник, або цілі використання мобільного телефону.

Якщо у складі вартості картки оплачені послуги зв’язку, що припадають на майбутні звітні періоди, тоді сума такого авансу спочатку потрапляє на рахунок 39 «Витрати майбутніх періодів», а вже потім її списують на відповідну статтю витрат у періодах, до яких відноситься оплата.

Видачу карток треба проводити на підставі документа із зазначенням прізвища, імені, по батькові працівника і його посади. Наприклад, для обліку руху скретч-карток на підприємстві використовують журнал отримання і видачі працівникам скретч-карток і акт списання використаних скретч-карток.

Ну і звичайно, не можна не згадати випадок, коли придбаває скретч-картки та оплачує вартість стартового пакета працівник підприємства за рахунок підзвітних коштів. Тоді придбання стартового пакета показують записом Дт 23, 91, 92, 93, 94 — Кт 372 «Розрахунки з підзвітними особами», а картки поповнення рахунка — Дт 331 — Кт 372.

Податковий облік

Податок на прибуток. У податковоприбутковому обліку жодних особливостей немає. Усе, що потрапило в бухвитрати, зменшує об’єкт оподаткування податком на прибуток. І навіть підприємства-високодохідники жодних коригувань не роблять.

ПДВ. У ПДВ-обліку сума податку, сплачена у складі вартості мобільних послуг, потрапляє в податковий кредит (ПК). При цьому підставою для відображення ПК можуть бути:

— касовий чек — якщо підзвітна особа придбаває стартпакет і скретч-картки за готівковий розрахунок (п.п. «б» п. 201.11 ПКУ). При цьому зверніть увагу на те, щоб сума чека не перевищувала 240 грн. (з ПДВ). Адже «більший» чек права на ПК не дає;

— податкова накладна (ПН), зареєстрована в ЄРПН, — якщо оплату вартості мобільних послуг робили за безготівковим розрахунком або якщо вартість «готівкового» придбання перевищила 240 грн.

Але! Для цілей ПДВ-обліку важливо, щоб у підприємства були первинні документи, що підтверджують «господарність» мобільних витрат. Це дозволить уникнути нарахування «компенсуючих» податкових зобов’язань. Адже податківці традиційно стверджують (див. категорію 101.04 БЗ):

ПДФО, ЄСВ і військовий збір (ВЗ). Вартість «виробничих» (!) мобільних розмов не є зарплатною виплатою або додатковим благом працівника, а отже, її не обкладають ПДФО, ВЗ і ЄСВ.

Але знову ж таки врахуйте, ви повинні мати «залізні» докази зв’язку телефонних переговорів із власною госпдіяльністю. Інакше від нарахування ПДФО і, відповідно, ВЗ не відкрутитися (див. лист ДФСУ від 13.10.2017 р. № 13643/Г/99-99-15-02-02-14, а також категорію 103.02 БЗ). Крім того, доведеться сплатити і ЄСВ, оскільки в цьому випадку оплата телефонних розмов згідно з п.п. 2.2.9 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5, відноситься до фонду оплати праці, а отже, потрапляє до бази нарахування ЄСВ (див. роз’яснення з категорії 301.03 БЗ).

На думку податківців, основними документами, які підтвердять виробничий характер ваших мобільних витрат є:

— договір про надання послуг мобільного зв’язку;

— список працівників, яких підприємство забезпечує мобільними телефонами у зв’язку з виробничою необхідністю та/або список працівників, які використовують власні мобільні телефони у виробничих цілях;

— розрахункові документи, які надані оператором мобільного зв’язку абонентові, в яких відображений час переговорів, номер адресата, а також вартість переговорів.

Зауважимо, що жодними нормативними документами перелік первинки, необхідної для «безподаткового» обліку телефонних розмов, не передбачений. А отже, наприклад, обов’язкова наявність розшифровок телефонних розмов — нічим не підкріплена ініціатива податківців. На наш погляд, для обґрунтування мобільних витрат цілком достатньо договору, розрахункових документів на оплату мобільних послуг і наказу про господарське використання мобільних телефонів. Крім того, не зайвим буде розробити і затвердити Положення про використання мобільного зв’язку на підприємстві. У ньому є сенс встановити заборону на використання телефонів в особистих цілях.

Але ось податківці відсутність розшифровок вважають достатньою підставою для того, щоб визнавати витрати на послуги мобільного зв’язку, «негосподарськими». На цій підставі суму «стільникових» витрат відносять в оподатковуваний дохід працівника, який користується телефоном, і донараховують ПДФО, ВЗ і ЄСВ. Після цього підприємству, яке не погоджується з таким розвитком подій, нічого іншого не залишається, як відстоювати свої витрати в суді. На щастя, суди нерідко стають на бік платника податків. Про це говорять результати низки судових справ, в яких судді доходять висновку, що неподання підприємством деталізованих рахунків не може бути підставою для невизнання «господарності» витрат, оскільки такий документ не передбачений жодним нормативним документом (див., наприклад, рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.01.2018 р. у справі № 810/3639/17, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2017 р. у справі № 810/945/16 тощо).

Приклад. Підприємство придбало стартпакет оператора мобільного зв’язку вартістю 50 грн. (у тому числі ПДВ 20 % — 7,84 грн. і збір до ПФ 7,5 % — 2,94 грн.). У цю суму входить вартість тарифу за перший місяць користування пакетом. Крім того, оплачені скретч-картки на оплату послуг мобільного оператора вартістю 300 грн. (у тому числі ПДВ 20 % — 47,06 грн. і збір до ПФ 7,5 % — 17,65 грн.).

Облік «мобільних» витрат на придбання стартового пакета і скретч-карток

Як бачите, в обліку витрат на передоплачений мобільний зв’язок немає нічого складного. Ну а про облік роумінгу читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 67, с. 44.