Гарантії відрядженим працівникам

Отже, на що ж може розраховувати працівник, який відбуває у відрядження?

По-перше — на збереження місця роботи (посади). Тобто звільнити працівника в період його відрядження, наприклад, у зв’язку зі скороченням штату або закінченням строку дії трудового договору, не вийде.

По-друге — на оплату періоду відрядження. Статтею 121 КЗпП установлено: оплата праці за виконану у відрядженні роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором. При цьому розмір такої оплати не може бути нижчим середнього заробітку.

По-третє — на отримання добових за час перебування у відрядженні та компенсацію витрат, пов’язаних з відрядженням (вартість проїзду до місця призначення і назад, витрати з найму житла тощо).

На останньому пункті нашого «тріо» (компенсації витрат на відрядження) ми з вами детально зупинимося трохи пізніше (див. розділи 3 і 4 цього спецвипуску). А поки що вся увага на порядок оплати праці працівника за час перебування у відрядженні.

2.1. Зарплата за час перебування у відрядженні

За загальним правилом на працівника, який перебуває у відрядженні, поширюється режим робочого часу того підприємства, на яке він направлений. Але водночас оплата періоду відрядження здійснюється за всі робочі дні за графіком роботи «рідного» підприємства працівника (тобто того, з якого він був направлений у відрядження)*.

* Це прямо зазначено в пп. 8 і 13 розд. I Інструкції № 59. Зазвичай госпрозрахункові підприємства у своїх документах, що регулюють питання відряджень, прописують аналогічні норми. Тому далі виходитимемо із цього твердження.

Умови оплати праці працівників у відрядженні зазвичай прописують у трудовому або колективному договорі. Водночас розмір такої оплати не може бути нижчим середнього заробітку працівника. Це закріплено на законодавчому рівні (див. ст. 121 КЗпП). Як оплатити дні роботи у відрядженні, покажемо на рис. 2.1.

Як бачите, правильність оплати днів відрядження безпосередньо залежить від правильного розрахунку двох показників: середньоденної зарплати і денного заробітку працівника (див. рис. 2.1 вище). Як їх розрахувати, щоб «не порадувати» помилками перевіряючих? Читаємо далі ☺.

Визначаємо денний заробіток

Для розрахунку денного заробітку можна використовувати алгоритм, наведений на рис. 2.2 (див. с. 39). Наші пояснення до нього.

Денний заробіток розраховують виходячи з повністю відпрацьованого місяця, в якому працівник перебував у відрядженні. При його визначенні враховують усі елементи заробітної плати, які працівник отримує в місяці відрядження: оклад, доплати, надбавки, премії, що не носять разового характеру, суми індексації тощо (див. лист Мінсоцполітики від 06.08.2014 р. № 1126/13/84-14).

А ось разові премії, матеріальну допомогу на оздоровлення, нецільову благодійну допомогу, нараховані в місяці перебування у відрядженні, при розрахунку денного заробітку враховувати не потрібно (див. лист Мінсоцполітики від 24.04.2013 р. № 4566/0/14-13/13).

Також до денної заробітної плати для порівняння із середньоденним заробітком не включають виплати за період тимчасової непрацездатності і період, коли за працівником згідно із законодавством зберігалася середня зарплата (див. лист Мінсоцполітики від 26.04.2013 р. № 478/13/84-13). Тобто при розрахунку денного заробітку виходимо з припущення, що працівник не перебував у відрядженні (на лікарняному, у відпустці), а повністю відпрацював увесь місяць.

Приклад 2.1. Працівник був направлений у відрядження з 26 квітня 2018 року на 2 дні. Оклад працівника — 6000,00 грн. Щомісячна премія — 30 % від окладу. Базовий місяць для проведення індексації — липень 2017 року. Індексації-різниці немає. Кількість робочих днів у квітні згідно з графіком роботи — 20.

Визначимо денний заробіток за квітень 2018 року (місяць, у якому працівник перебував у відрядженні). Якби працівник повністю відпрацював цей місяць, йому були б нараховані такі виплати:

— основна зарплата виходячи з окладу — 6000,00 грн.;

— щомісячна премія в сумі 1800,00 грн. (6000,00 грн. х 30 % : 100 %);

— сума поточної індексації від базового липня 2017 року — 116,29 грн.*

* Див. «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 23, с. 26.

Денний заробіток працівника у квітні складе:

(6000,00 + 1800,00 + 116,29) : 20 = 395,81 (грн./дн.).

Зверніть увагу: якщо відрядження «перехідне» (припадає на різні календарні місяці), то денну зарплату обчислюють окремо за кожен місяць перебування у відрядженні (див. лист Мінсоцполітики від 11.11.2016 р. № 1564/13/84-16). А ось середньоденний заробіток розраховують один раз. Як саме? Про це далі.

Визначаємо середньоденну зарплату

Середньоденну заробітну плату обчислюємо відповідно до Порядку № 100. Для цього можна використати алгоритм, наведений на рис. 2.3 на с. 40.

Як бачите, при розрахунку середньої зарплати для оплати періоду відрядження слід «танцювати» від розрахункового періоду. Навчаємося його визначати.

Розрахунковий період. У загальному випадку розрахунковий період, за який обчислюється середньоденна зарплата для оплати періоду відрядження, дорівнює 2 календарним місяцям роботи (з 1-го до 1-го числа), що передують місяцю, в якому працівник був направлений у відрядження. Це встановлює абзац третій п. 2 Порядку № 100.

При цьому з розрахункового періоду виключають час, протягом якого:

— працівник згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково (абзац шостий п. 2 Порядку № 100);

— за працівником зберігався середній заробіток (період перебування у відпустці або на лікарняному, час виконання державних і громадських обов’язків, а також час перебування у відрядженні, якщо оплата здійснювалася виходячи із «середньої») (абзац другий п. 4 Порядку № 100).

А якщо після того як із розрахункового періоду прибрали «виключні» періоди часу (див. вище), виявилося, що працівник протягом зазначеного двомісячного строку не відпрацював жодного дня (наприклад, хворів або перебував у відпустці)? У такому разі середню зарплату обчислюють виходячи з виплат за попередні 2 місяці роботи.

Якщо ж і протягом цих 2 місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, розрахунок середньої заробітної плати здійснюють виходячи з його тарифної ставки, посадового (місячного) окладу (абзац третій п. 4 Порядку № 100).

Але ці ситуації стосуються виключно тих працівників, які давно працюють на підприємстві.

За працівниками-новачками абзац третій п. 2 Порядку № 100 вимагає здійснювати розрахунок «середньої» виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Але що вважати фактично відпрацьованим часом? Роз’яснення із цього питання були надані Мінсоцполітики в листі від 08.11.2016 р. № 1537/13/84-16 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 95, с. 11).

Так, якщо в новоприйнятих працівників є дні, фактично відпрацьовані:

— у 2 календарних місяцях, що передують місяцю направлення у відрядження, — середню зарплату обчислюють виходячи з виплат, нарахованих за такі дні (у межах 2 місяців розрахункового періоду). Тобто не має значення, що ці 2 місяці відпрацьовані не повністю;

— тільки в місяці, що передує місяцю направлення у відрядження, та/або безпосередньо в місяці відрядження і при цьому в працівника немає жодного повністю відпрацьованого місяця (з 1-го до 1-го числа) — середню заробітну плату обчислюють виходячи з виплат за весь фактично відпрацьований час.

А якщо працівник був прийнятий на роботу з першого числа місяця, що передує місяцю відрядження? У цьому випадку середньоденну зарплату розраховуємо виходячи з виплат, нарахованих за такий повний календарний місяць (з 1-го до 1-го числа).

Розрахунковий період визначено? Тепер не складно підрахувати кількість робочих днів, фактично відпрацьованих працівником у цьому періоді.

Далі переходимо до виплат, нарахованих у розрахунковому періоді, які слід враховувати (не враховувати) при визначенні середнього заробітку.

Виплати, що (не) включаються до розрахунку. Зауважте! Не всі нараховані працівнику суми включають до розрахунку середньої зарплати. Розібратися з тим, які з них беруть участь у розрахунку, а які — ні, нам допоможуть положення пп. 3 і 4 Порядку № 100.

Так, ураховують при визначенні середнього заробітку (п. 3 Порядку № 100):

1) основну заробітну плату;

2) доплати і надбавки за:

— надурочну роботу;

— роботу в нічний час;

— суміщення професій і посад;

— розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт працівниками-почасовиками;

— високі досягнення в праці (високу професійну майстерність);

— умови праці;

— інтенсивність праці;

— керівництво бригадою;

— вислугу років тощо;

3) виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії та теплової енергії;

4) винагороди за підсумками роботи за рік, за вислугу років тощо.

Крім того,

На це звертало увагу Мінсоцполітики в листі від 05.03.2012 р. № 204/13/184-12.

Тепер перелічимо виплати, які не враховують при обчисленні середньої заробітної плати. До них належать (п. 4 Порядку № 100):

1) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), які не входять до обов’язків працівника. Виняток становлять (тобто враховуються при розрахунку середнього заробітку): доплати за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт і виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниця в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов’язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками;

2) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо);

3) компенсаційні виплати на відрядження і при переведенні на роботу до іншої місцевості. Вони включають: добові, оплату за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових;

4) окремі види премій, а саме за:

— винаходи і раціоналізаторські пропозиції;

— сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій;

— впровадження нової техніки і технології;

— збирання та здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів;

— збирання та здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин;

— введення в дію виробничих потужностей та об’єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності);

5) грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо;

6) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати;

7) літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором;

8) вартість безоплатно виданого спецодягу, спецвзутті та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування;

9) дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку;

10) виплати, пов’язані з ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо;

11) вартість безоплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування;

12) заробітна плата на роботі за сумісництвом (крім працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством);

13) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

14) доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства;

15) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати;

16) виплати за час, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток (зокрема, за час щорічної і додаткової відпусток, виконання державних і громадських обов’язків, попереднього службового відрядження тощо).

Якщо ж дні відрядження оплачувалися як звичайні робочі дні (нарахована зарплата відповідно до умов трудового договору), то і самі дні, і сума їх оплати візьмуть участь у розрахунку середньоденної зарплати для відрядження;

17) допомога по тимчасовій непрацездатності та оплата за рахунок коштів підприємства перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, а також допомога по вагітності та пологах.

Важливо! За загальним правилом виплати включають до розрахунку середньої заробітної плати в тому розмірі, в якому вони нараховані* (абзац третій п. 3 Порядку № 100).

* При цьому їх суму не зменшують на суми утриманих податків і зборів, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Виняток становлять:

— квартальні премії, а також премії, нараховані за більш тривалий проміжок часу. Їх включають до заробітку у частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді;

— одноразова винагорода за підсумками роботи за рік і за вислугу років, яку включають до середнього заробітку шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої в поточному році за попередній календарний рік**. Як застосовувати цю норму, фахівці Мінсоцполітики роз’яснили в листі від 20.04.2017 р. № 1225/0/101-17/282. Із цього роз’яснення випливає: якщо, наприклад, одноразова винагорода за підсумками роботи за 2017 рік була нарахована в січні 2018 року, то протягом усього 2018 року вона повинна враховуватися при обчисленні середньої заробітної плати згідно з Порядком № 100 шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 цієї винагороди.

** Якщо одноразова винагорода за підсумками роботи за рік і за вислугу років була нарахована в поточному році за поточний календарний рік, то вона не бере участі в розрахунку середньоденної зарплати.

Зверніть увагу! Якщо в розрахунковому періоді працівником фактично відпрацьовані не всі робочі дні, то премії, винагороди та інші заохочувальні виплати враховують пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Це вимога абзацу першого п. 3 Порядку № 100.

Проте якщо місячні премії виплачують місяць у місяць і вони вже обчислені пропорційно відпрацьованому часу, то їх суми включають до заробітку у фактично нарахованому розмірі (див. лист Мінсоцполітики від 18.04.2012 р. № 283/13/155-12).

Окремо зупинимося на ситуації, коли в розрахунковому періоді працівникові були нараховані квартальна премія (винагорода за підсумками роботи за рік) та оплата попереднього відрядження.

Припустимо, всі робочі дні в розрахунковому періоді відпрацьовані повністю (включаючи дні перебування у відрядженні) і при цьому за такі дні працівнику нарахована зарплата згідно з умовами трудового договору. У цьому випадку квартальна премія, нарахована в розрахунковому періоді, і винагорода за підсумками роботи за рік будуть включені до розрахунку середньоденної зарплати в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

Якщо ж за дні роботи у відрядженні працівнику була нарахована середня зарплата, то обчислені пропорційно кількості місяців у розрахунковому періоді квартальну премію і винагороду за підсумками роботи за рік

Адже дні роботи у відрядженні, оплачені за «середньою», не беруть участі в розрахунку середньоденної зарплати для відрядження. Тому й частині квартальної премії (винагороди за підсумками роботи за рік), що припадає на такі виключені з розрахунку дні, у розрахунку середньоденної зарплати для оплати періоду відрядження місця немає.

Консультацію фахівця Мінсоцполітики аналогічного змісту ви можете знайти в «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 101, с. 26.

Зверніть увагу: премії включають до заробітку того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. А ось усі інші виплати повинні враховуватися в тих місяцях, за які вони нараховані (див. лист Мінсоцполітики від 09.12.2011 р. № 1105/13/81-11). Так, при обчисленні середньої зарплати для оплати періоду відрядження суми донарахованої або сторнованої зарплати відносьте до тих місяців, за які проводилося коригування (у яких припустилися помилки).

І ще один важливий нюанс. Якщо в розрахунковому періоді або в періоді перебування працівника у відрядженні підвищувалися тарифні ставки (посадові оклади), необхідно враховувати вимоги п. 10 Порядку № 100. А саме: усі виплати, що враховуються при обчисленні середнього заробітку, за проміжок часу до підвищення коригують на коефіцієнт їх підвищення. Детально про таке коригування читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 30, с. 23.

Розрахунок середньоденного заробітку. Що ж, усі показники для розрахунку середньоденної зарплати визначені (див. крок 4 рис. 2.3 на с. 40). Потренуємося знаходити її суму на числовому прикладі!

Приклад 2.2. Скористаємося умовами прикладу 2.1 (див. с. 39). Нагадаємо: працівник перебував у відрядженні з 26 по 27 квітня 2018 року.

У розрахунковому періоді (лютий — березень 2018 року, 41 робочий день за графіком роботи) йому були нараховані:

— основна зарплата за фактично відпрацьовані дні в розрахунковому періоді, без урахування оплати за 5 днів попереднього відрядження (перебував у відрядженні з 19 по 23 лютого 2018 року, період відрядження оплачений виходячи із середньої зарплати) — 10500,00 грн.;

— сума середньої зарплати за період відрядження з 19 по 23 лютого 2018 року — 2037,70 грн.;

— сума індексації (від базового місяця липня 2017 року) — 157,26 грн., у тому числі за лютий 40,97 грн., за березень — 116,29 грн.;

— щомісячна премія — 3150,00 грн., у тому числі за лютий — 1350,00 грн. (згідно з Положенням про преміювання, що діє на підприємстві, щомісячна премія не нараховується за дні відрядження, якщо вони оплачені виходячи із середньоденної зарплати*) і за березень — 1800 грн.;

* Умови виплати і розміри премій підприємства встановлюють самостійно (ст. 97 КЗпП). Тому колективним договором або Положенням про преміювання може бути визначено інший порядок преміювання працівників, які перебували у відрядженні. Ми вважаємо, що саме на нього і слід орієнтуватися бухгалтеру при нарахуванні премій. Проте, на думку Мінсоцполітики, у разі виплати за період відрядження середньої заробітної плати премії за цей період не нараховують (див. лист від 18.04.2012 р. № 283/13/155-12).

— премія за підсумками роботи за I квартал 2018 року — 3600,00 грн.

Крім того, у січні 2018 року працівнику було нараховано винагороду за підсумками роботи у 2017 році в сумі 6000,00 грн.

Оскільки період попереднього відрядження (5 роб. дн.) оплачений за «середньою», то й дні роботи в цьому відрядженні, і суму середньоденної зарплати, виходячи з якої вони оплачені, виключаємо з розрахунку.

Кількість робочих днів, яка візьме участь у розрахунку середньоденної зарплати:

41 - 5 = 36 (роб. дн.).

Також з розрахунку середньоденної зарплати потрібно «прибрати» частину премії за І квартал 2018 року та одноразової винагороди за підсумками 2017 року, що припадають на робочі дні попереднього відрядження, які не беруть участь у розрахунку (5 роб. дн.).

У результаті в розрахунку середньоденної зарплати візьмуть участь такі виплати:

— основна зарплата в сумі 10500,00 грн.;

— сума індексації — 157,26 грн.;

— щомісячна премія — 3150,00 грн.;

— квартальна премія в сумі 2107,32 грн. (3600,00 грн. : 3 міс. х 2 міс. : 41 роб. дн. х х 36 роб. дн.);

— винагорода за підсумками роботи у 2017 році, нарахована в січні 2018 року, в сумі 878,05 грн. (6000,00 грн. : 12 міс. х 2 міс. : : 41 роб. дн. х 36 роб. дн.).

Визначимо суму середньоденної зарплати:

(10500,00 + 157,26 + 3150,00 + 2107,32 + + 878,05) : 36 = 466,46 (грн./дн.)

Денний заробіток працівника у квітні (395,81 грн./дн., див. приклад 2.1 на с. 39) нижчий середньоденної зарплати (466,46 грн./дн.). Отже, праця працівника у відрядженні (26 і 27 квітня) буде оплачена за «середньою».

Таким чином, за квітень 2018 року працівнику буде нарахована:

— основна зарплата в сумі 5400,00 грн. (6000,00 грн. : 20 роб. дн. х 18 роб. дн.), де 20 — кількість робочих днів у квітні 2018 року за графіком роботи працівника; 18 — кількість робочих днів у квітні без урахування 2 робочих днів у відрядженні, оплачених виходячи із середньоденної зарплати;

— щомісячна премія — 1620,00 грн. (6000,00 грн. х 30 % : 100 % : 20 роб. дн х х 18 роб. дн.). Нагадаємо: згідно з умовами прикладу щомісячна премія не нараховується за дні відрядження, якщо вони оплачені виходячи із середньоденної зарплати;

— сума індексації за квітень 2018 року від базового липня 2017 року — 104,66 грн. (116,29 грн. : : 20 роб. дн х 18 роб. дн.). Звертаємо вашу увагу на те, що середній заробіток індексації не підлягає! Тому індексацію розраховуємо пропорційно дням, оплаченим виходячи з окладу;

— оплата за період відрядження — 932,92 грн. (466,46 грн./дн. х 2 дн.).

До речі, робочі дні перебування працівника у відрядженні в табелі обліку використання робочого часу позначають таким чином: у верхньому рядку зазначають кількість відпрацьованих годин згідно з графіком роботи за основним місцем роботи (наприклад, 8) незалежно від того, скільки цього дня годин працівник виконував службове доручення за місцем відрядження, у нижньому рядку — умовне позначення відрядження «ВД» (або «07»).

День відрядження, що припадає на вихідний день, відображають таким чином: у верхній комірці — прочерк або залишають її незаповненою, у нижній — «ВД» (або «07»).

А тепер про відповідальність. На думку Держ- праці (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 33, с. 24), недотримання порядку оплати часу роботи у відрядженні може загрожувати роботодавцеві «трудовим» штрафом у розмірі 10 мінзарплат (сьогодні — 37230 грн.) за кожного працівника, щодо якого було здійснено порушення (див. абзац четвертий ч. 2 ст. 265 КЗпП).

Однак ми такий висновок вважаємо спірним. На нашу думку, тут мова може йти про штраф в одну мінзарплату (див. абзац восьмий ч. 2 ст. 265 КЗпП). Аргументи аналогічні наведеним в «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 33, с. 5.

Також зауважимо: за порушення, що розглядається, штраф загрожує ще й посадовим особам роботодавця (ст. 41 КУпАП). Розмір такого штрафу в загальному випадку становить від 510 до 1700 грн. (детальніше див. с. 26).

2.2. Відрядження у вихідні, святкові та неробочі дні

Випадки, коли працівник виїхав у відрядження (повернувся з нього) у вихідний день або був відряджений спеціально для роботи у вихідні або святкові (неробочі) дні, непоодинокі. У зв’язку із цим виникає запитання: якими гарантіями наділені в такому разі працівники? Давайте пошукаємо відповідь на це запитання разом.

Трудові відносини між підприємством і працівником, направленим у відрядження, передусім регулює КЗпП. Але повністю охопити всі питання, пов’язані з відрядженнями, йому не під силу. Бюджетникам (органам державної влади, підприємствам, установам і організаціям, що повністю або частково фінансуються за рахунок бюджетних коштів) вирішити ці питання допомагає Інструкція № 59 (ср. ). Проте її норми на госпрозрахункові підприємства не поширюються, а мають лише довідковий (допоміжний) характер.

Будь-яких інших нормативних актів, що детально регламентують правила відряджання працівників госпрозрахункових підприємств, немає. Тому, на наш погляд, найбільш оптимальним варіантом для таких підприємств є підготовка власного внутрішнього Положення про службові відрядження з урахуванням вимог КЗпП (див. с. 13).

У зв’язку із цим при розгляді питань, пов’язаних з оплатою відрядження у вихідний/святковий день, враховуватимемо два можливі варіанти. Перший — внутрішнє Положення про службові відрядження тотожне Інструкції № 59. Другий — норми такого Положення, що регулюють питання оплати вихідного/святкового дня у відрядженні, відрізняються від норм Інструкції № 59.

А поки давайте пробіжимося по теорії.

Вихідні дні — це дні, в які працівник підприємства не працює відповідно до графіка роботи підприємства (індивідуального графіка роботи або графіка змінності).

У свою чергу, святкові та неробочі дні — це дні, протягом яких працівники не працюють на підставі ст. 73 КЗпП. Наразі таких днів 11:

1 січня — Новий рік;

7 січня і 25 грудня — Різдво Христове;

8 березня — Міжнародний жіночий день;

1 травня — День праці;

9 травня — День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги);

28 червня — День Конституції України;

24 серпня — День незалежності України;

14 жовтня — День захисника України;

один день (неділя) — Пасха (у 2018 році — 8 квітня);

один день (неділя) — Трійця (у 2018 році — 27 травня).

За загальним правилом, залучати до роботи у вихідні дні заборонено. Виняток із цього правила — ситуації, при яких працівник залучається до роботи для (ч. 2 ст. 71 КЗпП):

1) відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;

2) відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;

3) виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у подальшому нормальна робота підприємства в цілому або їх окремих підрозділів;

4) виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

Залучення працівників до роботи у вихідні дні здійснюється тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і за наявності письмового наказу (розпорядження) керівника підприємства.

Крім того, залучення до роботи у вихідні дні громадян похилого віку можливе тільки за їх згодою і за умови, коли це не протипоказано їм за станом здоров’я (ч. 3 ст. 13 Закону № 3721).

Також не забудьте, що незалежно від обставин не можна залучати до роботи у вихідний:

— вагітних жінок і жінок, що мають дітей до 3 років (ст. 176 КЗпП);

— батьків, що виховують дітей до 3 років без матері (у тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також опікунів (піклувальників), одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів (ст. 186¹ КЗпП);

— працівників, молодше 18 років (ст. 192 КЗпП).

Тепер про святкові і неробочі дні. У ці дні допускаються роботи, припинення яких неможливе у зв’язку з виробничо-технічними умовами (на безперервно діючих підприємствах), а також роботи, викликані необхідністю обслуговування населення (ст. 73 КЗпП). Крім того, залучення працівників до виконання робіт у такі дні можливе й у випадках, передбачених ст. 71 КЗпП (див. вище).

Тепер пробіжимося по конкретних ситуаціях. Розпочнемо із ситуації, коли працівник від’їжджає у відрядження та/або повертається з нього у вихідний/святковий/неробочий день.

Інший день відпочинку. Чи потрібно надавати інший день відпочинку замість дня приїзду/від’їзду, який збігся з вихідним/святковим/неробочим днем?

Відповідь на це запитання слід шукати в Положенні про службові відрядження, затвердженому на вашому підприємстві.

Варіант 1. Положення про службові відрядження, що діє на підприємстві, тотожне Інструкції № 59. У цьому випадку якщо працівник:

— вибуває у відрядження у вихідний день, йому після повернення з відрядження надають інший день відпочинку (див. п. 10 розд. I Інструкції № 59).

— повертається з відрядження у вихідний день — працівникові може бути наданий інший день відпочинку (п. 11 розд. I Інструкції № 59). Цей момент слід урегулювати правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Також у цьому випадку в Положенні про службові відрядження рекомендуємо прописати аналогічні норми для ситуацій, коли працівник відбуває у відрядження (повертається з нього) у святковий/неробочий день.

Варіант 2. Положення про службові відрядження, що діє на підприємстві, відмінне від Інструкції № 59. У Положенні про службові відрядження госпрозрахункового підприємства, наприклад, може бути зазначено, що «працівникам, які вибувають у відрядження (повертаються з нього) у вихідний/святковий/неробочий день:

— в обов’язковому порядку надають інший день відпочинку»,

або

— інший день відпочинку не надається»,

або

— інший день відпочинку не надається, якщо працівник вибуває у відрядження (повертається з нього) у вихідний день. Якщо працівник вибуває у відрядження (повертається з нього) у святковий/неробочий день, то йому надається інший день відпочинку».

Усі три запропоновані формулювання допустимі та не суперечать трудовому законодавству.

До речі, якщо відрядженому працівнику надають інший день відпочинку за день від’їзду/приїзду, то його табелюють так: у верхній комірці — прочерк або залишають її незаповненою, у нижній — код «ІН» (або «22»).

А чи потрібно додатково оплачувати день приїзду/від’їзду з відрядження у вихідний/святковий/неробочий день?

Оплата. Майте на увазі! Якщо працівник відбуває у відрядження або повертається з нього у свій вихідний/святковий/неробочий день і при цьому в наказі про відрядження не зазначено, що цей день є його робочим днем, оплачувати такий день окремо не потрібно.

Адже, добираючись до місця відрядження на потязі або автобусі у вихідний/святковий/неробочий день, працівник фактично не виконує своїх посадових обов’язків, тобто, по суті, не залучається до роботи цього дня. Отже, тут не йдеться про компенсацію за роботу у вихідний/святковий/неробочий день згідно зі ст. 72 та 107 КЗпП. За такий день йому виплатять лише добові. Також не потрібно оплачувати додатковий день відпочинку, наданий працівнику замість дня вибуття у відрядження у вихідний/святковий/неробочий день (прибуття з нього в такий день).

Приклад 2.3. Працівник підприємства (п’ятиденний робочий тиждень, восьмигодинний робочий день) перебував у відрядженні з 13.05.2018 р. по 19.05.2018 р. (5 робочих днів + день від’їзду і день приїзду, що припали на вихідні дні працівника). Оклад працівника — 8000,00 грн. Середньоденна зарплата дорівнює 390,24 грн., денний заробіток — 400,00 грн. Отже, дні відрядження будуть оплачені як звичайні робочі дні. Кількість робочих днів у травні за графіком роботи підприємства — 20 (робочі дні не переносили).

У Положенні про службові відрядження, затвердженому на підприємстві, зазначено:

варіант 1 — працівникам, що вибувають у відрядження (повертається з нього) у вихідний/святковий/неробочий день, надається інший день відпочинку.

Припустимо, що згідно з наказом про відрядження такі додаткові дні відпочинку були надані працівнику 24 і 25 травня 2018 року. У цьому випадку за травень працівникові буде нарахована зарплата за фактично відпрацьовані дні в травні (у тому числі за 5 робочих днів у відрядженні) без урахування двох додаткових днів відпочинку.

Сума зарплати складе 7200,00 грн. (8000 грн. : : 20 р. дн. х 18 р. дн.);

варіант 2 — працівникам, що вибувають у відрядження (повертаються з нього) у вихідний/святковий/неробочий день, інший день відпочинку не надається.

У такій ситуації працівнику за травень буде нарахована зарплата в сумі 8000,00 грн.

Як ми вже зазначали раніше, за загальним правилом, на працівника, який перебуває у відрядженні, поширюється режим робочого часу того підприємства, на яке він направлений. Але водночас оплата періоду відрядження здійснюється за всі робочі дні за графіком, установленим за постійним місцем роботи.

Звідси висновок: режим роботи (час виконання службового доручення) на підприємстві, на яке відряджався працівник, не впливає на оплату періоду його відрядження.

Припустимо, на підприємстві, на яке відряджається працівник, субота є вихідним днем (п’ятиденка), а за місцем основної роботи — робочим (шестиденка). Працівник перебував у відрядженні з п’ятниці по понеділок. Отже, у відрядженні в суботу він відпочиватиме, хоча оплата праці за цей день за місцем роботи буде йому нарахована.

Те ж справедливо й для зворотної ситуації.

Приклад 2.4. Працівника підприємства (п’ятиденний робочий тиждень, тривалість щоденної роботи — 8 годин) направили у відрядження на інше підприємство (шестиденний робочий тиждень, тривалість щоденної роботи в понеділок — п’ятницю — 7 годин, у суботу — 5 годин). Згідно з наказом він перебуватиме у відрядженні з 17 по 22 травня 2018 року. Наказом окремо не прописаний порядок роботи у вихідний для працівника день (суботу).

Оклад працівника — 7000 грн. Середньоденна зарплата — 358,54 грн., денний заробіток — 350 грн. Отже, оплату днів відрядження здійснюватимуть за середньоденною зарплатою.

Кількість робочих днів у травні за графіком роботи підприємства, що відряджало працівника, — 20 (робочі дні не переносили).

Незважаючи на те, що на «рідному» підприємстві працівника п’ятиденка, у відрядженні він працюватиме в суботу, але цей день окремо оплачений не буде. Адже в наказі не було зазначено, що він спеціально направлений для роботи в такий день. Оплата періоду відрядження буде здійснена за всі робочі дні за графіком, установленим на підприємстві, що направило працівника у відрядження.

За травень працівнику будуть нараховані:

— зарплата за фактично відпрацьовані дні в травні без урахування днів відрядження (4 роб. дн. — 17, 18, 21 і 22 травня), які будуть оплачені виходячи із середньої зарплати, — 5600,00 грн. (7000,00 грн. : 20 роб. дн. х 16 роб. дн.);

— оплата днів відрядження в сумі 1434,16 грн. (358,54 грн. х 4 роб. дн.).

Таким чином, за загальним правилом, якщо, звісно, у своєму Положенні про службові відрядження підприємство не прописало інше, за період відрядження оплачують усі робочі дні (години) за графіком, установленим на підприємстві, що відряджає (з 00:00 першого дня відрядження по 24:00 останнього дня відрядження). При цьому розмір такої оплати має бути розрахований згідно з умовами трудового або колективного договору, але не нижче середнього заробітку (ст. 121 КЗпП).

Відповідь проста: якщо працівник спеціально відряджається для роботи у свій вихідний день або святковий/неробочий день, що прямо зазначено в наказі про відрядження.

Наприклад, водія транспортного відділу направляють у відрядження до м. Одеси для доставки товару, відвантаження якого морським перевізником відбуватиметься в суботу. При цьому в наказі про відрядження зазначено, що працівник спеціально відряджається для роботи в такий день.

Важливо! Спеціальних положень з оплати праці працівника у відрядженні у вихідний, святковий або неробочий день КЗпП не містить. Отже, у цьому питанні необхідно керуватися загальними нормами трудового законодавства, але з урахуванням норм Положення про службові відрядження, що діє на підприємстві. На це звертає увагу фахівець Мінсоцполітики в консультації в «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 67, с. 37.

Спочатку давайте ознайомимося з нормами КЗпП, що встановлюють порядок компенсації за роботу у святкові/вихідні/неробочі дні, а потім розглянемо, як ці норми діють у тандемі з нормами Положення про службові відрядження, затвердженого на підприємстві.

Це прямо прописано в ст. 72 КЗпП.

Важливо! Застосування одного із способів компенсації за роботу у вихідний день виключає необхідність застосування іншого. Тобто якщо працівнику надають інший день відпочинку за роботу у вихідний день у відрядженні, такий інший день відпочинку не оплачують. У свою чергу, фактично відпрацьовані працівником години у вихідний день у відрядженні оплачують як звичайний робочий день у відрядженні.

А якщо працівник віддав перевагу над днем відпочинку оплаті? Тоді керуємося ст. 107 КЗпП.

У випадку коли праця працівників оплачується за годинними або денними ставками, оплата за роботу у вихідний здійснюється в розмірі подвійної годинної або денної ставки.

Якщо ж працівники отримують місячний оклад, то оплата здійснюється в розмірі:

— одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота здійснювалася в межах місячної норми робочого часу;

— подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота здійснювалася з перевищенням місячної норми робочого часу.

При цьому слід ураховувати, що оплаті в подвійному розмірі підлягають тільки години, фактично відпрацьовані працівником у вихідний день (див. ч. 2 ст. 107 КЗпП).

Як визначити годинну ставку, якщо працівнику встановлено оклад? Просто розділіть оклад на кількість годин за нормою тривалості робочого часу, встановленою працівникові.

Оплата в цій сумі здійснюється за години, фактично відпрацьовані у святковий/неробочий день.

За бажанням працівника, який працював у святковий/неробочий день, йому можуть (але не зобов’язані) надати інший день відпочинку, який оплаті не підлягає. Причому такий день надається як додаткова компенсація. Оплата за роботу у святковий та неробочий день у будь-якому випадку здійснюється в подвійному розмірі окладу (тарифної ставки).

З КЗпП розібралися. Тепер дивимося на Положення про службові відрядження, затверджене на вашому підприємстві.

Варіант 1. Положення про службові відрядження, що діє на підприємстві, тотожне Інструкції № 59. Отже, воно міститиме таку норму (див. п. 9 розд. I Інструкції № 59): якщо працівник спеціально відряджається для роботи у вихідні або святкові/неробочі дні, то компенсація за роботу в ці дні виплачується відповідно до чинного законодавства.

Із цієї норми робимо висновок:

1) якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідний день, то компенсація за роботу в цей день виплачується відповідно до ст. 107 КЗпП. Компенсувати роботу у вихідний день шляхом надання іншого дня відпочинку ви не можете, оскільки це суперечитиме нормам вашого Положення про службові відрядження, де зазначено про виплату компенсації. Тож будьте уважні;

2) якщо працівник спеціально відряджався для роботи у святковий день, який за графіком роботи на його підприємстві не був для нього робочим днем, то оплату здійснюйте згідно зі ст. 107 КЗпП (див. вище).

Варіант 2. Положення про службові відрядження, що діє на підприємстві, відмінне від Інструкції № 59. У цьому випадку в Положенні про службові відрядження, затвердженому на підприємстві, може бути зазначено:

— «якщо працівник спеціально відряджається для роботи у вихідні або святкові/неробочі дні, то компенсація за роботу в ці дні здійснюється відповідно до чинного законодавства». При такому формулюванні в компенсаційних питаннях керуємося ст. 72, 107 КЗпП;

або

— «якщо працівник спеціально відряджається для роботи у свій вихідний день, то робота в такий день йому компенсується наданням іншого дня відпочинку. Якщо працівник спеціально відряджається для роботи у святкові/неробочі дні, то компенсація за роботу в ці дні здійснюється відповідно до чинного законодавства». При такому формулюванні вихідний день у відрядженні оплачують як звичайний робочий день, і при цьому працівник отримує інший день відпочинку. Варіант з подвійною оплатою йому вже не «світить». Оплата роботи у святкові/неробочі дні здійснюватиметься згідно зі ст. 107 КЗпП.

Як бачите, на сьогодні госпрозрахунковим підприємствам надали певну свободу у врегулюванні питань відрядження. Проте вкотре повторимо: при складанні Положення про службові відрядження слід ураховувати норми КЗпП.

Так, наприклад, неприпустимо зазначати в Положенні про службові відрядження, що робота у святкові і неробочі дні у відрядженні не оплачується, а компенсується шляхом надання іншого дня відпочинку. Оскільки така норма погіршує положення працівника порівняно з трудовим законодавством, вона буде недійсною на підставі ст. 9 КЗпП.

Цікавий момент. Як відобразити в табелі обліку використання робочого часу день відрядження, якщо працівник спеціально відряджався для роботи у вихідний для нього день (святковий/неробочий день)? На наш погляд, цей день доцільно позначити таким чином: у верхній комірці проставити кількість фактично відпрацьованих у цей день годин, у нижній — через дріб «РВ»/«ВД» (або «06»/«07»), тобто години роботи у вихідні і святкові дні / відрядження.

Ще одна можлива ситуація: працівник, якому встановлено режим неповного робочого тижня, відряджався на інше підприємство спеціально для роботи у свій вільний від роботи день. У такому разі, на думку Мінсоцполітики, озвучену в листі від 12.02.2018 р. № 238/0/101-18/284, оплата за роботу в цей день може компенсуватися за згодою сторін наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі в подвійному розмірі відповідно до ст. 72 КЗпП.

Працівник з неповним робочим днем (наприклад, 4 години на день при 8-годинному робочому дні) спеціально відряджається для виконання роботи повний робочий день (8 годин)?

У відрядженні такий працівник виконуватиме роботу понад передбачений трудовим договором час, але (!) в межах установленої на підприємстві нормальної тривалості робочого дня. Тому така робота не вважається надурочною (див. абзац другий п. 16 постанови № 13). Отже, «надгодини» роботи у відрядженні оплачуватимуться в одинарному розмірі.

А ось якби працівник спеціально не відряджався для роботи повний день (у наказі про відрядження відсутнє таке застереження), то його праця у відрядженні оплачувалася б у загальному порядку відповідно до ст. 121 КЗпП і Положення про службові відрядження, затвердженого на підприємстві. Тобто він отримав би оплату за всі робочі дні (години) за графіком, установленим на «рідному» підприємстві*.

* Див. роз’яснення фахівця Мінсоцполітики в «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 25, с. 27.

Як бачите, не завжди поїздка працівника у відрядження у вихідний/святковий/неробочий день обертається для роботодавця додатковими зарплатними витратами. Що ж, підіб’ємо підсумки.