Спершу про те, як ситуацію тлумачать контроле- ри. Ось що вони говорять про «самоштраф» з податку на прибуток і з ПДВ.
Позиція податківців
ПДВ. На думку податківців, при ПДВ-помилках виправити суму «самоштрафу» не вийде. Точніше кажучи, не вбачається можливим (лист ДФСУ від 16.04.2018 р. № 1607/6/99-99-15-03-02-15/ІПК). Технічно це не дозволяє зробити сама форма уточнюючого розрахунку (УР), в якому суму «самоштрафу» фіксують в гр. 6 ряд. 18.1, тоді як «початково-кінцевих» граф 4 — 5 в УР для «штрафного» рядка не передбачено. А отже, неможливо провести і суму уточнень. У результаті контролери резюмують: за допомогою УР можна виправити тільки рядки декларації, а ось виправити суму штрафу в УР шляхом подання наступного УР не можна. ☹
Податок на прибуток. При «прибуткових» помилках роз’яснення, щоправда, виглядають м’якше. Спочатку контролери також констатують: виправлення сум штрафних санкцій і пені в податковій декларації з податку на прибуток не передбачено (лист ДФСУ від 26.04.2018 р. № 1867/ІПК/28-10-01-03-11). Проте далі, на щастя, все-таки нагадують про «законне» право платника податків за необхідності подавати з декларацією доповнення з поясненнями в довільній формі (п. 46.4 ПКУ).
Як бути?
Вважаємо, контролери не повинні перешкоджати виправленню помилки — для цього підстав немає. У ситуації, що склалася, за платником повинне зберігатися законне право на самовиправлення. Точніше кажучи, навіть — обов’язок. Оскільки згідно з п. 50.1 ПКУ платник, який самостійно виявив у раніше поданій податковій декларації помилки, зобов’язаний (!) їх виправити, подавши уточнюючий розрахунок.
У свою чергу, уточнюючий розрахунок є одним із типів податкової декларації (п. 48.3 ПКУ). Тобто УР — це різновид декларації (читай — та ж податкова декларація). Тому
якщо помилилися в УР, то УР-помилки також треба виправляти
Причому за тими ж правилами, що і в податкових деклараціях. Тобто процедура виправлень у цьому випадку підкоряється загальним правилам виправлення із ст. 50 ПКУ!
Що примітно, необхідність виправлення помилок в УР, у принципі, визнають і самі контролери. Так, відповідаючи «загалом» (без прив’язки до конкретної ситуації) на запитання про те, яким чином виправити помилки, допущені в УР, фіскали роз’яснюють, що виправлення таких помилок здійснюється виключно шляхом подання нового уточнюючого розрахунку з урахуванням показників попереднього УР (БЗ 101.24). До того ж про виправлення помилок попередніх УР наступними УР йшлося в листі ДФСУ від 12.03.2018 р. № 978/6/99-99-12-02-01-15/ІПК. Хоча чи не тому в листі контролери закликали до виправлень, що тоді платник припустився помилки «на свою користь» і недоплатив бюджету?
Але як би там не було, підхід при виправленні помилок має бути єдиним, а не «вибірковим», і працювати в обидва боки — при виправленні будь-яких помилок (і при недоплаті, і при переплаті). Тому виправляти помилки потрібно.
І до речі, є приклади позитивної судової практики, що підтримує платників, які «схибили» зі штрафом, і що визнає за платником у такому разі право на самовиправлення. Служителі Феміди відмічали, що, подавши уточнюючий розрахунок, платник скористався правом на виправлення помилки і виправив суму помилкового штрафу (ухвала Дніпропетровського апеляційного адмінсуду від 17.02.2015 р. у справі № П/811/3830/14*).
* http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42806914.
Щоправда, перешкодою до виправлень, чого таїти, стає недосконала форма УР. Проте ніякої провини платника в тому немає, тому
«недосконалість» форми УР не може служити аргументом для невиправлень
Тим паче, що «недоробки» форм не такий вже по- одинокий випадок і він врегульований прямо (!) в ПКУ. У такому разі здолати «недоліки» форм допомагає п. 46.4 ПКУ. Він дозволяє платникові податків у разі потреби подавати з декларацією доповнення з поясненнями в довільній формі. І навіть більше — для реалізації такої можливості в заключній частині звітних форм передбачено окреме спецполе (!) про «доповнення (у довільній формі) відповідно до п. 46.4 ПКУ». Тому
щоб виправити суму «самоштрафу», треба до «помилкового» УР подати наступний УР
Врахуйте: помилковим періодом в полі 03 такого УР (як і в попередньому УР) треба вказати початковий період, в якому припустилися помилки. А в заключній частині такого УР зробити пояснення про завищений (непотрібний) «самоштраф», що виник під час попередніх виправлень. Ще у «штрафному» рядку такого УР можна спробувати відмінусувати «зайвий» «самоштраф» (наприклад, відключивши автоперерахунок).
У свою чергу, нагадаємо, що дані УР відображаються в інтегрованій картці платника (ІКП) датою його подання (п.п. 2 п. 4 розд. IV Порядку ведення органами ДФСУ оперативного обліку податків і зборів…, затвердженого наказом Мінфіну від 07.04.2016 р. № 422). Тому після подання УР зі «штрафними» поясненнями суму зайвого «надштрафу» в ІКП податківці повинні перекинути з «Нарахувань» у «Переплату».
Також нагадаємо, що переплата, зокрема, за податком на прибуток (про ПДВ скажемо окремо), в автоматичному порядку погашає поточні податкові зобов’язання за ним (БЗ 135.04, п. 87.1 ПКУ). А ось за ПДВ (оскільки «зайвий» штраф за УР переплатили прямо до бюджету — «повз» ПДВ-спецрахунок) така переплата буде автоматом спрямовуватися в рахунок погашення тільки аналогічних — «повзспецрахункових» платежів, зокрема: ПЗ, штрафних санкцій, пені, донарахованих контролерами за податковими повідомленнями-рішеннями (ППР), або в рахунок сплати платником «самоштрафів» за наступними УР (п. 25 Порядку електронного адміністрування ПДВ, затвердженого постановою КМУ від 16.10.2014 р. № 569). А ось пустити її на сплату поточних ПЗ за деклараціями не вийде.
Або, як варіант, суму переплати платник за заявою довільної форми може повернути «живими грошима» на поточний рахунок або спрямувати на погашення інших податків/зборів (пп. 43.4, 102.5, п.п. «б» п. 87.1 ПКУ). Детальніше про повернення з бюджету переплат див. «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 85, с. 10.
