(066) 87-010-10
Переводимо бухгалтерів в ОНЛАЙН!
Перейти до номеру
  • № 84
  • № 83
  • № 82
  • № 81
  • № 80
  • № 79
  • № 78
? За допомогою цієї функції ви зможете швидко перейти до номеру, що вас цікавить
У цьому номері :
 
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
5/20
Податки та бухгалтерський облік
Податки та бухгалтерський облік
Жовтень , 2016/№ 85

Повертаємо переплати з бюджету

Як же я тепер відрізню твої гроші від моїх? Якщо я стану повертати тобі твої монети, раптом між ними трапляться і мої! А своїх грошей я не маю наміру віддавати нікому! (Із м/ф «Золота антилопа»)
Це, звичайно, приємна процедура, коли повертаєш собі своє. Але щоб приємність цього процессу не затьмарили розхитані у суперечках з податківцями нерви — пропонуємо вам цю статтю!

Отже, повертаємо переплату чи помилково сплачені грошові зобов’язання! Якими нормативними документами нам слід при цьому керуватися? Загальні принципи повернення помилково та/або надміру сплачених коштів визначено у ст. 43 ПКУ. Більш детально принципи, правила і процедуру такого повернення прописано у Порядку № 1146* (див. також консультацію із БЗ, підкатегорія 135.04).

* Порядок взаємодії територіальних органів ДФСУ, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань, затверджений наказом Мінфіну від 15.12.2015 р. № 1146.

Зауважимо, що у цій статті ми не розглядаємо правила повернення переплат або помилково сплачених сум ЄСВ. Про це читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 29, с. 22.

І ще одне. Домовимося, що далі «помилково та/або надміру сплачені грошові зобов’язання» будемо називати коротко — «зайві» кошти. Зайві не у тому сенсі, що вони є зайвими для платника, а у тому, що зайво були перераховані до бюджету, а отже, так чи інакше мають бути повернуті платнику.

Для початку давайте з’ясуємо ті загальні інструкції, що ПКУ і Порядок № 1146 дають платнику, який хоче повернути з бюджету «зайві» кошти**. Для зручності наведемо їх у таблиці.

** Якщо йдеться про повернення «зайвих» коштів в частині митних платежів, слід також враховувати норми, встановлені ст. 301 МКУ.

Як повернути «зайві» кошти з бюджету

Запитання

Відповідь

Підстава

Який орган здійснює повернення платникові «зайвих» коштів?

Повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснює Державне казначейство України. Це стосується як податків, сплачених до держбюджету, так і податків, сплачених до місцевих бюджетів

ч. 2 ст. 45 БКУ;

ч. 2 ст. 78 БКУ

На якій підставі здійснюється повернення платнику «зайвих» коштів?

Повернення «зайвих» коштів у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника. Подання такої заяви є обов’язковою умовою повернення «зайвих» коштів. Виняток — повернення надміру утриманих сум ПДФО. Для таких сум є певні особливості.

п. 43.3 ПКУ;

п. 5 Порядку № 1146

Якщо декларацію подає сам платник, тобто фізична особа, то він і розраховує суми «зайвих» коштів. На підставі поданої декларації за звітний календарний рік. У ній платник сам зазначає бажаний напрям, а також реквізити для повернення «зайвих» коштів. У цьому випадку заяву подавати не потрібно.

Якщо ж ПДФО у платника утримує податковий агент, то останній у разі, коли переплата виникла, скажімо, внаслідок неправильного заповнення платіжного доручення, «зайві» кошти з бюджету повертатиме за заявою, як і у випадку з іншими податками

Куди і за якою формою треба подавати заяву на повернення «зайвих» коштів?

Заява на повернення «зайвих» коштів складається платником у довільній формі (див. консультацію із БЗ, підкатегорія 135.04).

Така заява може бути подана до територіального органу ДФСУ за місцем адміністрування (обліку) «зайвих» коштів.

Приблизне формулювання заяви може звучати так: «Прошу помилково сплачені на рахунок _______, квитанція № _______, кошти в сумі _____ повернути на рахунок ________».

При цьому у заяві обов’язково слід зазначити:

— підстави для повернення коштів з бюджету;

— найменування платника (суб’єкта господарювання);

— код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або П. І. Б. та реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) чи серію та номер паспорта (для фізичної особи);

— суму, яку слід повернути;

— вид помилково та/або надміру сплаченого платежу;

— дату та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету;

— напрям(и) перерахування коштів, що повертаються;

— номер електронного рахунку (у разі повернення ПДВ)

п. 43.4 ПКУ;

п. 5 Порядку № 1146

З якого бюджету платнику повертаються «зайві» кошти?

Повернення «зайвих» коштів платникам здійснюється з бюджету, до якого такі кошти були зараховані.

А якщо платіж, що повертається, був сплачений до загального (спеціального) фонду державного або відповідного місцевого бюджету, але згідно із законодавством не передбачений серед джерел формування відповідного бюджету? В такому випадку повернення здійснюється за рахунок податків та зборів, не віднесених до інших категорій (код класифікації доходів бюджету 19090000) або інших надходжень (код класифікації доходів бюджету 24060300) відповідного бюджету

п. 43.6 ПКУ; п. 4 Порядку № 1146

На які платежі поширюються правила повернення «зайвих» коштів, встановлені Порядком № 1146?

Дія Порядку № 1146 поширюється на повернення платникам «зайвих» коштів за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФСУ.

Але із цього правила є винятки. Дія Порядку № 1146 не поширюється на:

— відшкодування ПДВ;

— повернення авансів, помилково та/або надміру внесених платниками за власним бажанням;

— повернення помилково та/або надміру унесених платниками коштів, сплачених шляхом надання при митному оформленні податкового векселя;

— повернення суми акцизного податку, внесеної в рахунок погашення податкових векселів;

— виконання рішень судів щодо безспірного списання коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів

п. 1 Порядку № 1146

Якими способами можна повернути «зайві» кошти?

Суми «зайвих» коштів можуть бути за вибором платника перераховані за таким(и) напрямом(ами):

— на поточний рахунок платника в установі банку;

— на погашення грошового зобов’язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, незалежно від виду бюджету;

— готівкою за чеком у разі відсутності у платника рахунку в установі банку;

— готівкою з рахунків банків у разі відсутності у платника рахунку в установі банку;

— поштовим переказом через підприємства поштового зв’язку;

— для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава.

Зауважте: не обов’язково усю суму «зайвих» коштів спрямовувати за одним напрямом. Платник може одночасно обирати декілька напрямів.

Причому зауважте: заяву слід подавати у тому випадку, коли ви хочете погасити за рахунок переплати грошові зобов’язання з інших платежів ( п.п. «б» п. 87.1 ПКУ). Переплату в погашення зобов’язання з того самого платежу повинні зараховувати автоматично ( п.п. «а» п. 87.1 ПКУ). Тобто за наявності переплати і недоплати одночасно, вони автоматично «згортаються» (див. консультацію із БЗ, підкатегорія 135.04). Виняток — ПДВ, який сплачується з електронного рахунку строго у відповідності із даними ПДВ-декларації. ПДВ-переплата з інтегрованої картки платника податків (ІКПП) при сплаті поточних зобов’язань не враховується

п. 43.4 ПКУ; п. 6 Порядку № 1146

Чи можна повернути «зайві» кошти «живими» грошима у разі наявності у платника непогашеного податкового боргу?

У разі наявності у платника податків податкового боргу повернення «зайвих» коштів на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком (за відсутності у платника податків рахунку в банку) проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником.

Іншими словами, отримати «живі» гроші можна лише у тому випадку, якщо у вас немає податкового боргу. Якщо ж він є — переплату буде спрямовано перш за все на його погашення

п. 43.2 ПКУ;

п. 3 Порядку № 1146

Протягом якого строку можна подавати заяву на повернення «зайвих» коштів?

Заяву на повернення «зайвих» коштів платник може подати протягом 1095 днів від дня виникнення переплати чи помилкової сплати грошового зобов’язання.

Зазначений строк може бути продовжено у разі наявності обставин, визначених п. 102.6 ПКУ.

Зверніть увагу! Якщо ви не подасте заяву протягом зазначеного граничного строку (і не продовжите строк у порядку, визначеному п. 102.6 ПКУ) — ваші «зайві» кошти «згорять».

На підставі рішення керівника (заступника керівника) органу ДФС помилково та/або надміру сплачені суми платежів, що обліковуються в ІКПП більше 1095 днів без руху, за умови відсутності заяви платника про повернення таких сум підлягають списанню (п.п. 4 п. 2 розд. III Порядку ведення органами ДФСУ оперативного обліку податків і зборів…, затвердженого наказом Мінфіну від 07.04.2016 р. № 422)

пп. 43.3,

102.5 ПКУ;

п. 5 Порядку № 1146

Протягом якого періоду можливе повернення «зайвих» коштів платнику, який ліквідується?

Повернення сум «зайвих» коштів платнику, який ліквідується, можливе у період, що передує зняттю з обліку у контролюючих органах. Адже після держреєстрації припинення юридичної особи відбувається закриття ІКПП. Відповідно після цього повернення будь-яких «зайвих» коштів буде неможливим

лист Міжрегіонального ГУ ДФС від 03.09.2015 р. № 21445/10/28-10-06-11

Чи може спадкоємець повернути «зайві» кошти, сплату яких здійснив ФОП, який помер?

Спадкоємець померлої фізичної особи — підприємця має право звернутись до контролюючого органу із заявою щодо повернення «зайвих» коштів. За умови надання відповідних документів, які підтверджують перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (в порядку, що його передбачено ст. 1216 ЦКУ)

ст. 1216 ЦКУ;

135.04 БЗ

Який строк відведено для повернення «зайвих» коштів?

На все про все для повернення переплати органу ДФСУ (який готує висновок) і Казначейству (яке повертає переплату) надається 20 календарних днів (далі умовно назвемо останній день цього строку «фінішем»). Саме за ці 20 календарних днів орган ДФСУ зобов’язаний розглянути заяву, скласти висновок і передати його Казначейству чи місцевому фінансовому органу,або направити платнику письмову відмову (детальніше див. схему на с. 15)

п. 8 Порядку № 1146;

лист Міндоходів від 10.06.2013 р. № 4620/6/99-99-22-02-04-15

Чи несе орган ДФСУ відповідальність за несвоєчасне складення і передачу висновків?

Орган ДФСУ несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі висновку органу Казначейства для виконання.

Серед форм такої відповідальності самі податківці називають службове розслідування (згідно з п. 1 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою КМУ від 13.06.2000 р. № 950).

Зауважимо: у проекті чергової «податкової реформи» пропонується встановити пеню за несвоєчасне повернення «зайвих коштів» платнику. Що ж, непогано. Якщо ця ідея дійсно стане законом

п. 43.5 ПКУ;

п. 9 Порядку № 1146; 135.06 БЗ

Протягом якого строку орган Казначейства повинен повернути платнику «зайві» кошти?

Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, повертає «зайві» кошти протягом п’яти робочих днів із дати отримання висновку від органу ДФСУ. При отриманні висновку він реєструється органом Казначейства у спеціальному журналі. Повернення коштів здійснюється саме на підставі отриманого Казначейством висновку. Зауважте: ці п’ять робочих днів уключаються у загальний 20-денний строк, протягом якого платнику повинні повернути переплату.

Якщо ж вам з якихось причин відмовили у поверненні «зайвих» коштів, то письмову відмову вам повинні надіслати не пізніше ніж за 5 робочих днів до «фінішу» (закінчення 20-денного строку)

п. 43.5 ПКУ;

пп. 10, 11 Порядку № 1146

Якою ж є власне процедура повернення «зайвих» коштів? Що повинні робити платник, податкові органи і Казначейство і у які строки? Проілюструємо це у вигляді схеми.

Гадаємо, що тепер механізм повернення «зайвих» коштів вам у цілому зрозумілий. Окремо скажемо лише про деякі випадки, у яких порядок повернення «зайвих» коштів містить свої особливості.

Особливі випадки

Повернення «зайвих» коштів за митними та іншими платежами, які сплачуються при митному оформленні товарів. У цьому випадку заява платника після реєстрації передається безпосередньо до структурного підрозділу митниці. Саме на цей підрозділ і покладено підготовку висновку щодо повернення «зайвих» коштів за зазначеними платежами (абзац другий п. 7 Порядку № 1146). Детально особливості повернення митних платежів прописано у Порядку, затвердженому наказом ДМСУ від 20.07.2007 р. № 618.

Повернення «зайвих» коштів у випадку, коли їх сплачено до місцевого бюджету в зоні АТО. Як діяти платнику у разі припинення діяльності відповідних місцевих фінансових органів адміністративно-територіальних одиниць Донецької та Луганської областей? Тобто тих населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень. В такому випадку орган ДФСУ передає висновки для погодження відповідному органу, визначеному відповідно до ч. 1 ст. 672 БКУ. А зазначений орган після погодження повертає висновки органу ДФСУ (абзаци дев’ятий, десятий п. 8 Порядку № 1146).

Хто ж згідно із зазначеною статтею БКУ виконує функції місцевих органів влади щодо населених пунктів із зони АТО? В частині бюджетних повноважень ці функції здійснюються місцевими державними адміністраціями та виконавчими органами міських рад. Підстава — рішення КМУ, що приймається на підставі звернення відповідної обласної державної адміністрації. У разі якщо утворено військово-цивільну адміністрацію (ВЦА) — бюджетні повноваження здійснює вона. Повторимо: саме зазначений орган повинен погоджувати висновки фіскалів щодо повернення «зайвих» коштів суб’єктам господарювання із зони АТО.

До речі, у цьому випадку орган ДФСУ після погодження висновку з ВЦА чи іншим уповноваженим органом передає його не до територіального органу Казначейства. Бо ж у зоні АТО органи Казначейства теж не працюють. Погоджені висновки будуть передаватися іншому органу Казначейства — тому, на який покладено обов’язок щодо повернення «зайвих» коштів суб’єктам господарювання із зони АТО (п. 14 Порядку № 1146).

Часткове повернення «зайвих» коштів. Інколи так стається, що фіскали підтверджують переплату не на усю суму, зазначену в заяві платника, а лише на частину цієї суми. У цьому випадку в день направлення висновку до Казначейства орган ДФСУ направляє платнику письмове повідомлення. У такому повідомленні має міститися пропозиція звірити стан розрахунків платника за відповідним платежем (абзац другий п. 9 Порядку № 1146).

Для проведення звірки за письмовою заявою суб’єкта господарювання йому надається письмовий документ у довільній формі щодо стану розрахунків цього платника.

Такий письмовий документ видається не пізніше п’ятнадцяти робочих днів із дня отримання заяви, в якій суб’єктом господарювання зазначено платежі і період щодо яких здійснюється звірка стану розрахунків з бюджетами, а також нараховані і сплачені суми по цих платежах за вказаний період (див. консультацію із БЗ, підкатегорія 135.04). Причому звірка здійснюється і в тому випадку, якщо платнику відмовлено у поверненні «зайвих» коштів.

Отже, ми проаналізували загальний порядок повернення «зайвих» коштів. Давайте тепер поглянемо на ті питання, які виникають у платників при поверненні «зайвих» коштів з окремих платежів.

Особливості щодо певних платежів

У деяких випадках застосування Порядку № 1146 має особливості. Це викликано особливостями адміністрування і сплати певних податків та інших платежів.

Податок на додану вартість. Мабуть, найбільш розповсюджена ситуація. Головна особливість полягає в тому, що у разі повернення надміру сплачених грошових зобов’язань з ПДВ такі кошти підлягають поверненню виключно на електронний ПДВ-рахунок ( п. 43.4 ПКУ; п. 26 Порядку електронного адміністрування ПДВ, затвердженого постановою КМУ від 16.10.2014 р. № 569).

Заяву на повернення коштів на ПДВ-рахунок у довільній формі теж потрібно подавати. Але на відміну від інших платежів, для повернення надміру сплаченого ПДВ недостатньо просто подати заяву. Потрібно також подати додаток Д4 і визначити, яка сума може бути спрямована в рахунок сплати податкового боргу, а яка — повернута живими грошима на поточний рахунок.

Зверніть увагу:

реєстраційний ліміт при зарахуванні переплати на електронний ПДВ-рахунок не зменшується

А от сума переплати, яка потрапить на поточний рахунок, — зменшує суму ліміту. Докладно про повернення ПДВ і заповнення додатка Д4 читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 55, с. 18.

І нарешті, пам’ятайте: на електронний рахунок можна повернути тільки переплату з ПДВ. Якщо у вас є переплати з податку на прибуток, акцизного податку та інших платежів — повернути їх на електронний рахунок і зарахувати у сплату ПДВ не вийде (див. лист ДФСУ від 09.03.2016 р. № 8056/7/99-99-20-03-04-17).

Податок на прибуток. Для платників податку на прибуток є вельми цікавим запитання, як між собою узгоджуються переплата поточних податкових зобов’язань з податку на прибуток і сплата авансових внесків.

Нагадаємо: платники, які у поточному році подають декларації за квартал, півріччя, три квартали і рік, у декларації за три квартали 2016 року визначають авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі 2/9 податку на прибуток, нарахованого у цій декларації. Такий авансовий внесок підлягає сплаті до 31 грудня 2016 року ( п. 38 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ, див. також лист ДФСУ від 18.01.2016 р. № 1626/7/99-99-19-02-02-17 і консультацію в БЗ, підкатегорія 102.23.02). Детальніше про це читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 83, с. 5.

Тож переплати з авансових внесків актуальні перш за все для цієї категорії платників. Втім, повернути можна і ті авансові внески, які були сплачені у 2015 році. Про це свідчить лист ДФСУ від 11.02.2016 р. № 2868/6/99-99-19-02-02-15.

Чи можна не сплачувати авансові внески «живими» грошима у випадку наявності переплати за податковими зобов’язаннями?

Раніше податківці були проти того, аби переплата з податку на прибуток враховувалася при сплаті авансових внесків. Цю свою позицію вони зафіксували у запитанні 17 УПК, затвердженої наказом ДПСУ від 21.12.2012 р. № 1171 («Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 12, с. 20). Однак навіть у той час деяким платникам вдавалося через суд відстояти своє право на зарахування переплати (див. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2013 р. у справі № 820/5162/13-а, залишену в силі ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2013 р., у відкритті касаційного провадження податківцям відмовлено ухвалою ВАСУ від 30.10.2013 р. № К/800/48623/13***). Причому ВАСУ в цілому займав у цьому питанні послідовну позицію (див. також, наприклад, ухвали ВАСУ від 14.04.2014 р. № К/800/4199/15 або від 20.10.2015 р. № К/800/18014/15****).

*** Див. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/32487502, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/33619452 та http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/34554040 відповідно.

**** Див. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43735374 та http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/52767695 відповідно.

Схоже, судова практика певною мірою вплинула на позицію податківців і охолодила їх фіскальний запал. Після нічим не аргументованого фіскального висновку із згаданої УПК податківці у другій половині 2014 року таки змінили свою позицію. Спочатку вони визнавали, що переплату можна зарахувати, але із певними застереженнями. Тому в деяких випадках вони наполягали на поданні заяви на зарахування (див. консультацію із БЗ, підкатегорія 102.21, втратила чинність після 01.01.2015 р.). А наприкінці 2015 року в одній із консультацій в БЗ, підкатегорія 102.21, податківці визнали: якщо в ІКПН обліковується переплата з податку на прибуток, то такий платник податків має право не сплачувати авансовий внесок в межах цієї суми. Причому у цій же консультації податківці наголосили: зарахування таких надміру сплачених грошових зобов’язань з податку на прибуток здійснюється у сплату щомісячних авансових внесків платника в автоматичному режимі (без заяви платника). Без усіляких застережень.

Наразі зазначена консультація втратила чинність (у зв’язку з тим, що з 01.01.2016 р. із розд. ІІІ ПКУ зникли згадки про щомісячні авансові внески). Але сподіваємося, аналогічний підхід податківці застосують і у випадку зарахування переплати в рахунок сплати «нового» авансового внеску.

Додатковим аргументом на користь цього має стати рішення Верховного Суду, який якраз наприкінці 2015 року поставив крапку у суперечках щодо зарахувань переплат з податку на прибуток в рахунок сплати авансового внеску (див. постанову ВСУ від 08.12.2015 р. у справі № 810/6086/13-а*****).

***** Див.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/54688766.

Тепер декілька слів про «дивідендний» авансовий внесок******. Аргументи на користь того, що «дивідендний» авансовий внесок можна не сплачувати у разі наявності переплати з податку на прибуток — у п. 87.1 ПКУ. Цим пунктом передбачено, що одним із джерел сплати податкових зобов’язань за відповідним платежем є надмірно сплачені суми з цього ж платежу. Причому, якщо виходити із того, що «дивідендний» авансовий внесок — це той самий податок на прибуток, виходить, що переплату повинні зараховувати навіть без заяви ( п.п. «а» п. 87.1 ПКУ).

****** Детально про цей авансовий внесок і його сплату у 2016 році читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 11, с. 23.

Нещодавно у Базі знань з’явилася консультація у підкатегорії 135.04, яка дає надії, що зазначена логіка спрацює. У ній податківці говорять: якщо станом на дату, коли проведено нарахування грошових зобов’язань, у платника обліковуються надміру сплачені суми з відповідного платежу, то такі нараховані грошові зобов’язання в автоматичному режимі погашаються за рахунок наявної переплати.

Але поки що податківці заперечують можливість автоматичного заліку переплати податку на прибуток і «дивідендного» авансового внеску (див. «Вісник. Право знати все про податки і збори», 2015, № 47, с. 16). Головний аргумент — податок на прибуток і «дивідендний» авансовий внесок сплачуються за різними кодами видів сплати (101 і 125 відповідно). Тож, схоже, доведеться все-таки подавати заяву.

А от в рахунок інших платежів сума «дивідендного» авансового внеску не зараховується

І повернути цю суму платник теж не може (див. консультацію із БЗ, підкатегорія 102.09).

Рентна плата за користування надрами. Внаслідок специфічності цього виду рентної плати проблема є не такою розповсюдженою, як із податком на прибуток. Але за своєю сутністю вона теж пов’язана із особливостями сплати рентної плати. А точніше, з тими особливостями, які діяли до 01.01.2016 р.

Нагадаємо: у 2015 році платники «надроплати» сплачували її авансовими внесками. Розмір таких авансових внесків складався з 1/3 суми податкових зобов’язань з рентної плати, визначеної у декларації за попередній податковий (звітний) період (колишній п. 257.4 ПКУ).

Наразі п. 257.4 із ПКУ виключено. У поточному році «рентні» авансові внески більше не сплачуються (див. лист ДФСУ від 22.01.2016 р. № 2038/7/99-99-15-04-02-17, а також консультацію у БЗ, підкатегорія 130.05). Але що робити тим платникам, які вчинили за старою звичкою? Інакше кажучи, сплатили авансові внески за 2016 рік, хоча цього не треба було робити?

Податківці зауважують, що у таких платників є право повернути переплату з «надроплати» у загальному порядку, визначеному ст. 43 ПКУ (див. лист ДФСУ від 22.01.2016 р. № 1203/6/99-99-15-04-01-15). Цебто подати заяву протягом 1095 днів із дати, коли виникла переплата, і зазначити у такій заяві, на що має бути спрямовано суму такої переплати. Ну і, ясна річ, якщо у платника є податковий борг, переплату буде спрямовано перш за все на його погашення.

Переплата і «самоштраф» ( п. 50.1 ПКУ). Відомо, що платник, який недоплатив податкове зобов’язання у визначений строк, але згодом сам виправив свою помилку через уточнюючий розрахунок, сплачує суму недоплати, а також суму штрафу у розмірі 3 або 5 % від суми недоплати ( п. 50.1 ПКУ).

Виникає запитання: а якщо у платника, який допустив таку недоплату, у ІКПН обліковується більш рання переплата, яка «перекриває» зазначену недоплату і суму «самоштрафу»? На нашу думку,

якщо сума переплати повністю «перекриває» як суму більш пізньої недоплати, так і суму «самоштрафу», цілком можна обійтися без сплати «самоштрафу» «живими» грішми

Такі надії дає у тому числі і вже згадана вище консультація із БЗ, підкатегорія 135.04, яка обіцяє автоматичне списання наявної переплати для погашення зобов’язань платника. У тому числі і суму «самоштрафу».

Адже контроль за справлянням «самоштрафів» згідно п. 50.1 ПКУ також покладено на органи ДФСУ (п.п. 2 п. 6 Порядку № 1146). Відповідно, можна зарахувати переплату з податку в рахунок сплати «самоштрафу». Чи потрібно для цього подавати заяву щодо відповідного спрямування переплати згідно з процедурою, яку ми описали вище? На нашу думку, ні. Адже суми «самоштрафу» та інших штрафів сплачуються за кодами бюджетної класифікації, за якими здійснюється зарахування відповідних податків та зборів (див. консультацію із БЗ, підкатегорія 135.04). А отже переплату має бути зараховано в рахунок сплати «самоштрафу» і без заяви.

«Гроші давай!»: чи це можливо?

Наостанок розглянемо ситуацію, яка є вельми злободенною у практиці «спілкування» з податківцями для тих платників, які хочуть повернути переплату саме «живими» грішми. Причому хочуть цілком законно — не маючи при цьому жодного податкового боргу і навіть поточних недоплат.

Тим не менш, на практиці податківці часто доволі неохоче приймають заяви на повернення переплати на поточний рахунок (п.п. 1 п. 6 Порядку № 1146). Вони «рекомендують» спрямувати зазначену переплату у рахунок погашення майбутніх грошових зобов’язань (цебто, фактично відкликати заяву). Або ж посилаються на необхідність погоджувати повернення «зайвих» коштів з обласним керівництвом податкового органу. Більше того, повернення «зайвих» коштів на суму понад 50000 грн. відбувається за попереднім інформуванням Департаменту моніторингу доходів та обліково-звітних систем (п. 4.13 наказу ДФСУ від 12.07.2016 р. № 620).

Тож будьте готові, що вас будуть умовляти, аби ви не заявляли повернення «зайвих» коштів. Звичайно, можна і погодитися на такі «вмовляння». Але бувають ситуації, коли мало не кожна гривня оборотних коштів є важливою і потрібні саме «живі» гроші. Що ж робити у цьому випадку? Фактично шлях залишається тільки один — суд.

Як свідчить аналіз свіжої судової практики, звернення до суду здебільшого допомагають повернути переплату. Зокрема, ВАСУ погоджується з платниками і не зважає, наприклад, на накази податкових органів щодо «індикативних доходів», якими фіскали полюбляють виправдовувати зволікання з переданням висновків на повернення «зайвих» коштів до Казначейства (див, наприклад, ухвалу ВАСУ від 07.07.2015 р. № К/800/41478/14 або від 07.07.2015 р. № К/800/46882/14*******).

******* Див.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/46546287 та http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/46642766 відповідно.

Як бачите, тема повернення «зайвих» коштів є багатогранною. Але гадаємо, що головні принципи її функціонування і послідовність ваших дій вам зрозумілі. Тож сміливо беріться за справу!

висновки

  • Аби повернути «зайві» кошти, платник має звернутися із заявою до органу ДФСУ за місцем адміністрування платежу. Подати заяву слід не пізніше 1095 днів із дня виникнення переплати. Після спливу цього строку «зайві» кошти «згорять».
  • Повернення «зайвих» коштів здійснює орган Держказначейства на підставі висновку податківців, підготованого за заявою платника.
  • Якщо податківці зволікають із переданням Казначейству висновків на повернення «зайвих» коштів — ті платники, яким потрібні «живі» гроші, можуть звертатися до суду. Судова практика є в цілому прихильною до платників.
повернення переплати, помилково сплачені грошові зобов’язання, помилково сплачені кошти, надміру сплачені грошові зобов’язання, надміру сплачені кошти, перерахування до бюджету, повернення платнику додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті