Отже, якщо ви вирішили взяти в оренду транспортний засіб свого директора, то при укладенні відповідного договору* потрібно враховувати вимоги до його форми і нотаріального посвідчення, а також особливості підписання такого договору.
* Пам’ятайте: якщо ви плануєте користуватися автомобілем директора безоплатно, тоді оформляти договірні відносини з ним потрібно не договором оренди, а договором позички. Його «безоплатність» доведеться обумовити в договорі окремо (ч. 2 ст. 827 ЦКУ), а ось нотаріальне посвідчення не потрібно (ч. 4 ст. 828 ЦКУ).
Вимоги до оформлення договору оренди встановлені ст. 799 ЦКУ.
По-перше, договір оренди (найму) автомобіля обов’язково оформляють у письмовій формі (ч. 1 ст. 799 ЦКУ).
По-друге, договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню (ч. 2 ст. 799 ЦКУ). Причому відвідати нотаріуса доведеться незалежно від строку, на який ви укладаєте договір.
Детальніше про оформлення користування чужим автомобілем (у тому числі, за договорами оренди і позички) читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 58, с. 76.
Тепер що стосується підписання договору.
Договір оренди має бути підписаний обома його сторонами — орендодавцем і орендарем автомобіля. Виходить: якщо орендодавцем виступає сам директор підприємства, то він повинен підписувати договір двічі — і за орендаря, і за орендодавця. Але давайте розберемося, чи можна діяти таким чином?
Директор є представником підприємства. При цьому п. 3 ст. 238 ЦКУ забороняє представникові вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, установлених законом.
У нашому випадку директор підприємства, будучи його представником, орендує автомобіль у самого себе, тобто вчиняє правочин у своїх інтересах, порушуючи таким чином вимоги згаданого нами п. 3 ст. 238 ЦКУ. Звідси однозначний висновок: сам директор не може підписувати договір одночасно і з боку орендаря, і з боку орендодавця.
Судові органи різних інстанцій у своїх рішеннях також неодноразово вказували на недійсність договорів, підписаних однією й тією ж особою з двох сторін (наприклад, постанова ВГСУ від 16.04.2014 р. № 911/2043/13, постанова ВГСУ від 09.03.2017 р. № 910/12144/16, постанова Харківського апеляційного госпсуду від 17.07.2018 р. № 922/78/18 тощо).
Отже, якщо директорові підписувати договір оренди з боку підприємства не можна, то як тоді бути?
Якщо Статут (або, наприклад, рішення загальних зборів учасників) підприємства надає право на підписання договорів не лише директорові, то договір оренди від підприємства повинна підписати особа**, яка має на це повноваження згідно зі Статутом (рішенням).
** На наш погляд, інформацію про осіб, які мають право здійснювати дії від імені підприємства, у тому числі підписувати договори, бажано внести до ЄДР (п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону № 755).
Якщо ж Статут дозволяє підписувати документи від імені підприємства виключно директорові, тоді йому доведеться видати довіреність на підписання договору оренди іншому співробітникові підприємства (наприклад, своєму заступникові).
Форма такої довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону повинен вчинятися правочин (ч. 1 ст. 245 ЦКУ). Простіше кажучи, довіреність, як і договір оренди, має бути складена в письмовій формі і потребує нотаріального посвідчення.
