Теми статей
Обрати теми

Харчування, доставка, спортзал для працівників

Ушакова Лілія, експерт з кадрових і податкових питань
Приводом для написання цієї статті стала серія листів ДФСУ, які були присвячені темі оподаткування таких соцпакетних фішок, як надання житла у рамках трудового договору, харчування за принципом «шведський стіл», доставка співробітників на роботу, спортзал для працівників. Так от, висновки цих листів відрізнялися від своїх «попередників». А це, погодьтеся, сигнал про те, що думка фіскалів змінюється. В який бік вітер дме? Розбираємося!

Перш ніж почати нашу захоплюючу бесіду, дозвольте представити вам «героїв нашої статті». ☺ Це:

лист ОВП ДФС від 05.09.2018 р. № 3853/6/99-99-13-02-03-15/ІПК. У ньому був зроблений висновок, що вартість громадського харчування, яким забезпечуються працівники підприємства протягом робочого дня за принципом «шведський стіл», не є додатковим благом, проте включається в оподатковуваний дохід як інший дохід (п.п. 164.2.20 ПКУ) і оподатковується ПДФО і ВЗ на загальних підставах, а також є базою нарахування ЄСВ;

лист ДФСУ від 29.10.2018 р. № 4624/6/99-99-13-02-03-15/ІПК з висновком, що вартість безкоштовного відвідування працівниками власних і орендованих тренажерного залу, залу для занять йогою, майданчиків для гри у футбол тощо включається в оподатковуваний дохід таких працівників як інший дохід (п.п. 164.2.20 ПКУ) і оподатковується ПДФО і ВЗ на загальних підставах;

лист ДФСУ від 18.09.2018 р. № 4081/6/99-99-13-02-03-15/ІПК. Його висновок схожий на попередні: вартість послуг з перевезення працівників до місця роботи і назад за рахунок роботодавця не є додатковим благом, але включається в оподатковуваний дохід як інший дохід і оподатковується ПДФО на загальних підставах.

Давайте подивимося, що наштовхнуло податківців на такі думки.

Інший дохід

Якщо ви раніше стикалися з наданням працівникам соцпакетних благ, то напевно знаєте, що в таких випадках податківці незмінно «тицяли пальчиком» у п.п. 164.2.17 ПКУ (див., наприклад, листи ДФСУ від 20.12.2017 р. № 3059/6/99-99-13-02-03-15/ІПК, від 13.05.2017 р. № 174/6/99-99-13-02-03-15/ІПК). Цей підпункт Кодексу відносить до оподатковуваного доходу у вигляді додаткового блага, у тому числі, але не виключно, вартість:

майна і харчування, безкоштовно отриманих працівником, окрім випадків, визначених ПКУ для оподаткування прибутку підприємств;

безоплатно отриманих платником податків товарів (робіт, послуг), визначену за правилами звичайної ціни.

Причому оскільки дохід надається в негрошовій формі, то базу оподаткування визначити простіше простого: вартість такого доходу, розраховану за звичайними цінами, множимо на «натуральний» коефіцієнт (п. 164.5 ПКУ).

Здавалося б, усе! Фініта ля комедія. Дохід є! ☹

Але! Роботодавці — народ (а) вдумливий, (б) винахідливий! Ось і знайшли вони, що в тому ж додатковоблагівському п.п. 164.2.17 ПКУ зазначено (див. п.п. «а»): до додаткового блага належить дохід у вигляді вартості використання житла, інших об’єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцеві, наданих платникові податку у безкоштовне користування, або компенсації вартості такого використання, КРІМ випадків, коли таке надання обумовлене виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) або передбачено нормами колективного договору чи відповідно до закону у встановлених ними межах.

На додаток до винятків, передбачених п.п. «а», не вважаються додатковим благом платника податку доходи, отримані у формі і розмірах, що підлягають включенню роботодавцем у собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг (абзац другий п.п. «б» п.п. 164.2.17 ПКУ).

Здавалося б, що може бути простіше: усе, що можна потягнути під «крім», не є додатковим благом і не оподатковується ПДФО і ВЗ!

Але, на жаль, не все так просто. А точніше, було так просто раніше, але не зараз.

Пояснимо.

За старою доброю традицією, займаючись написанням законів, наші законотворці часто не морочаться з однозначністю прочитання норм. Ось і крутять цими нормами контролери, як той циган сонцем. Приклад тому — додатковоблагівський п.п. 164.2.17 ПКУ.

У його тексті

слова «додаткове благо… крім випадків» і «не є додатковим благом» можна читати двояко

Як саме? А ось так.

Доходи, які п.п. 164.2.17 ПКУ виводить зі складу додаткового блага:

варіант 1 — це неоподатковувані доходи;

варіант 2 — це… просто доходи, які не є додатковим благом. При цьому, щоб такі доходи не оподатковувалися, вони мають бути прямо зазначені в ст. 165 ПКУ серед неоподатковуваних.

У докодексні часи і на початку «життя» ПКУ податківці дотримувалися першого варіанта. Але потім почали з’являтися нехороші «дзвіночки».

Так, наприклад, розглядаючи лист платника податку про оподаткування доходу у вигляді вартості використання працівником житла (квартири), яке є власністю роботодавця і надане в користування такій особі відповідно до умов колективного договору, ДФСУ в листі від 24.05.2017 р. № 324/6/99-99-13-02-03-15/ІПК зазначила, що п.п. «а» п.п. 164.2.17 ПКУ «не містить посилань на те, що дохід у вигляді вартості використання житла, яке є власністю юридичної особи (роботодавця) і надане в користування працівникові відповідно до умов колективного договору, не оподатковується. Наведене лише вказує, що такі доходи не є додатковим благом».

При цьому відсутність оподатковуваного доходу у фізичної особи у випадку з використанням житла роботодавця податківці обґрунтовували тим, що тут, по суті, «працюють» положення безоплатного договору позички (див. гл. 60 ЦКУ).

У результаті з житлом від роботодавця усе склалося добре. Але маховик уже був запущений…

У подальших листах, у тому числі і в тих, які стали «героями нашої статті», податківці при трактуванні додатковоблагівського п.п. 164.2.17 ПКУ незмінно продовжували гнути нову лінію: цей підпункт Кодексу не містить вказівок на те, що доходи, які в ньому зазначені як недодаткове благо, не оподатковуються. Це просто доходи, які не є додатковим благом.

При цьому спроби роботодавців «вивести» соцпакетні блага (харчування, відвідування спортзалів, проїзд) через виключні положення п.п. «а» та абзацу другого п.п. «б» п.п. 164.2.17 ПКУ, відміталися податківцями. А натомість пропонувалося їм уключити такі соцпакетні виплати в оподатковуваний дохід у складі інших доходів на підставі «гумового» п.п. 164.2.20 ПКУ.

Відразу скажемо, не усі роботодавці змирися з висновками фіскалів. Так, наприклад, підприємство, що отримало індивідуальну податкову консультацію щодо оподаткування харчування працівників (див. вище лист ОВП ДФС від 05.09.2018 р. № 3853/6/99-99-13-02-03-15/ІПК і його висновок), вирішило через суд добитися визнання її протиправною і скасування.

У результаті суд першої інстанції підтримав в спорі податківців (див. рішення Харківського окружного адмінсуду від 07.05.2018 р. у справі № 820/764/18).

А ось апеляційний суд став на бік підприємства. У своїй постанові (див. постанову Харківського апеляційного адмінсуду від 01.08.2018 р. у справі № 820/764/18*) суд дійшов такого висновку: якщо блага виплачуються (надаються) працівникам в силу колдоговору і роботодавець витрати на таке надання (зокрема, продукти харчування) включає до складу собівартості реалізованих послуг, то таке надання не є додатковим благом і не включається в оподатковуваний дохід таких працівників.

* http://reyestr.court.gov.ua/Review/74026858 і http://reyestr.court.gov.ua/Review/75672161 відповідно.

Зверніть увагу, хоч суд тут і пішов трохи в неправильному напрямі (справедливо буде зауважити, що витрати на чай/каву/капучіно, як і харчування за принципом «шведський стіл», для усіх працівників підприємства все-таки в собівартість реалізованих товарів/робіт/послуг потрапити не повинні, оскільки це витрати поточного періоду), але головний висновок суду не може не радувати: те, що «виведене» п.п. 164.2.17 ПКУ із складу додаткового блага, не включається в оподатковуваний дохід.

Стоп! А як же персоніфікація? — спитаєте ви. Згодні. Без неї нікуди.

Персоніфікація

Для цілей оподаткування податковому агентові важливо визначити не лише об’єкт обкладення ПДФО і ВЗ, але і суб’єкта оподаткування — платника податку. Тобто персоніфікувати одержувача, з доходу якого буде утриманий ПДФО і ВЗ (за необхідності).

Так, наприклад, якщо в ході рекламної акції, що проводиться в супермаркеті, будь-яка фізична особа може підійти до столу і продегустувати продукцію, що виробляється, то об’єктивна можливість персоніфікувати одержувачів доходу відсутня. Тобто говорити про утримання ПДФО і ВЗ не доводиться. Такої ж думки дотримуються і податківці (див. 103.23 БЗ).

Але давайте подумаємо, чи так неможливо визначити (персоніфікувати) одержувачів доходів у разі, коли такі доходи надають працівникам?

Дивіться, в колдоговорі або в трудових договорах, укладених із працівниками, зазначено, що у рамках соцпакета роботодавець безкоштовно забезпечує їх доставку на роботу/з роботи на автобусі, надає можливість відвідування спортзалу і басейну. Чи дійсно у такому разі не можна визначити одержувачів усіх цих «цукерочок»?

Зовсім ні! Ось же вони: працівники підприємства! Роботодавець їх сам (!) визначив, коли прописував в колдоговорі/труддоговорі соцблага для усіх працівників.

Кожен працівник має право на «цукерочку»… = кожен працівник є одержувачем доходу. І що хтось сьогодні не скористався своїм правом, а хтось з’їв «цукерочку» за себе і за свого друга, тут не важливо. І з сумою доходу проблем немає. Усі працівники рівні перед соцпакетом. Отже, дохід отримують в рівних сумах.

Саме таким підходом керувався Харківський окружний адмінсуд, виносячи ухвалу від 07.05.2018 р. у справі № 820/764/18 про безкоштовне харчування (див. вище).

У цьому рішенні питання персоніфікації у разі організації харчування за принципом «шведський стіл» суд вирішив так: безкоштовним харчуванням забезпечуються виключно працівники підприємства → продукти харчування закуповуються роботодавцем відповідно до кількості працівників підприємства → сума витрачених коштів на продукти є, одержувачі-працівники визначені…

І найцікавіше тут те, що ці висновки суду не пішли у небуття. Ними скористалися фіскали, коли надавали чергове роз’яснення з «харчового питання». А що це означає? Що, скоріш за все, ця логіка знову і знову буде простежуватися в індивідуальних роз’ясненнях податківців із соцпакетних питань. І, до речі, якщо дохід у вигляді вартості харчування (абонементів у групи здоров’я) визначено, з’являється ще й ЄСВ.

Але навіть у таких реаліях вважаємо, що чай/каву/капучино і печиво в частині неможливості персоніфікації можна відстояти. Річ у тому, що цей набір, як правило, призначений як для працівників, так і для сторонніх клієнтів/контрагентів підприємства. Отже, коло користувачів розмивається і можливість персоніфікації випаровується. Головне тут — у внутрішніх документах не підв’язувати ці чай/печиво виключно під працівників.

Будьте уважні! Мотайте на вуса. Мета цієї статті — не налякати вас, а попередити. Адже той, хто попереджений, — озброєний!

висновки

  • Якщо безкоштовними харчуванням, проїздом, тренуваннями забезпечуються виключно наймані працівники підприємства, то податківці можуть наполягати на тому, що в цьому випадку суб’єкти оподаткування — платники податків визначені.
  • Оскільки дохід надається в негрошовій формі, то базу оподаткування буде визначити простіше простого: вартість такого доходу, розраховану за звичайними цінами, множимо на «натуральний» коефіцієнт.
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі