Спершу прояснимо ситуацію: багато підприємств не відображають витрати на підставі самоакта (незважаючи на те, що така можливість прямо передбачена в п. 2.6 Положення № 88), вважаючи, що податківці такі витрати не визнають. Особливо в тому випадку, коли їх точна сума ще не відома. Подібні побоювання зрозумілі. Адже самозадокументовані витрати, відображені в бухгалтерському обліку, автоматично зменшать і прибутковий об’єкт оподаткування (оскільки жодних різниць для них розділ III ПКУ не передбачає). Ну, а допитливе ставлення фіскалів до будь-яких документів, що «зменшують» податок, відоме всім.
Шляхом створення забезпечення підприємства можуть «пересунути» момент відображення податковоприбуткових витрат на період отримання документа.
Адже згідно з правилами з пп. 139.1.1, 139.1.2 ПКУ забезпечені витрати зменшують об’єкт оподаткування тільки за фактом використання резерву, яке якраз і відбудеться при отриманні підтвердної первинки.
А в бухгалтерському обліку витрати будуть відображені у своєму періоді: Дт 23, 91, 92, 93, 94 — Кт 471. Потім, при отриманні документа: Дт 471 — Кт 631 на суму раніше створеного забезпечення. Якщо сума витрат за документом виявилася більшою за створене під них забезпечення, різницю відображають проводкою: Дт 23, 91, 92, 93, 94 — Кт 631. Якщо більшою виявилася сума забезпечення: Дт 23, 91, 92, 93, 94 — Кт 471 (методом «червоне сторно»).
Таким чином підприємство одночасно досягає двох цілей:
1) формує достовірну фінансову звітність (чого не відбудеться, якщо підприємство просто не відобразить не підтверджені витрати);
2) витрати здійснюють вплив на об’єкт оподаткування тільки після отримання контрагентської первинки.
Щоправда, малодохідники, які не рахують різниці з розд. III ПКУ, перемістити момент впливу на об’єкт оподаткування шляхом створення забезпечення не зможуть. Адже їх забезпечені витрати зіграють уже за фактом створення забезпечення (як і в бухобліку).
Ну, а високодохідників і малодохідників-добровольців, що зацікавилися, попереджаємо:
1) суворо формально для формування забезпечення на документи, що спізнюються, підстав немає, оскільки забезпечення в принципі створюють для відшкодування майбутніх операційних витрат (п. 13 П(С)БО 11). А в «бездокументальному» випадку найчастіше мають місце витрати поточного періоду. Незважаючи на це, Мінфін, схоже, вважає, що формувати таке забезпечення цілком можливо. В усякому разі в листі № 31-11410-06-5/11705 «резервний» варіант обліку «бездокументальних» витрат згаданий;
2) забезпечувати можна тільки ті непідтверджені витрати, час погашення або сума яких на дату закриття періоду точно ще не відомі (або відомі, але документами (наприклад, договорами) і здійсненими операціями (наприклад, оплатами) це не підтверджено);
3) перш ніж створювати забезпечення на бездокументальні витрати, передбачте відповідну можливість в обліковій політиці.
І ми закликаємо все ж не уникати «самоактування». Як не крути,
за відсутності документів від контрагента, «самоактування» — це найправильніший варіант обліку наявних зобов’язань
А отже, навіть якщо розбіжності з контролерами виникнуть, можна буде сміливо оспорювати їх рішення в суді. Детальніше про забезпечення «бездокументальних» витрат див. «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 57, с. 23.
