Розглянемо найпоширеніші «реєстраційно-лімітні» ситуації.
Незаконне зменшення регліміту. Справи, пов’язані з незаконним зменшенням регліміту на підставі одіозного листа ДФСУ від 19.09.2017 р. № 1365/99-99-15-03-01-18, «завмерли» на рівні першої та, в окремих випадках, апеляційної інстанцій.
Як позитивний для платника податків приклад розглянемо рішення окружного адмінсуду м. Києва від 21.05.2018 р. у справі № 826/1390/18.
Госпсуб’єкт оскаржив «вилізлий» override.
Відповідачем була ДФСУ, а «місцеву» податкову позивач залучив як третю особу.
Платник податків висунув дві вимоги:
1) визнати дії ДФСУ зі зменшення регліміту незаконними;
2) зобов’язати ДФСУ відновити/збільшити регліміт і відобразити це збільшення у Витягу із СЕА ПДВ.
Позивач пред’являв Витяги з СЕА ПДВ у розрізі операцій з незначною сумою перевищення і з показником ∑Перевищ, що магічним чином розрісся. При цьому додаткових «балів» госпсуб’єкту додав факт звернення на сервіс «Пульс» і направлення письмової скарги. До речі, податківці на ці скарги так і не відреагували.
Суд зобов’язав ДФСУ відкоригувати суми ліміту, відмітивши, що згідно з п. 11 Порядку № 569
показники формули розраховуються наростаючим підсумком (а не за періодами)
У рішенні ж окружного адмінсуду м. Києва від 03.05.2018 р. у справі № 826/15829/17 вимога платника податків щодо збільшення незаконно «скошеного» регліміту задовольнили. Проте суддя дійшов висновку, що наростаючим підсумком розраховується ∑Перевищ за період з липня 2015 року і до моменту реалізації листа № 1365/99-99-15-03-01-18 (але не раніше 01.07.2017 р.).
Незаконне незбільшення регліміту. Судова практика щодо незбільшення регліміту за УР до декларацій за 2015 рік трохи багатше. В арсеналі у постраждалих є практика ВАСУ*. На жаль, позиція Верховного Суду у подібних справах нам поки не відома. Сучасна судпрактика «зависла» на рівні апеляційних судів. І «апеляція» зараз (як і ВАСУ, що існував раніше) задовольняє позови з примусового збільшення регліміту.
* Див. ухвалу ВАСУ від 17.05.2017 р. у справі № 818/586/16.
Основні виграшні аргументи з часів Вищого адмінсуду залишилися незмінними. Це посилання на п. 2011.3 і пп. 4 і 5 п. 34 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ. При цьому доказами (виходячи з текстів судових рішень) були Витяги з СЕА ПДВ у розрізі операцій, а також декларації та УР за «спірний» період.
Крім того, в постанові Київського апеляційного адмінсуду від 12.06.2018 р. у справі № 826/16936/16 судді послалися також на п. 8 розд. І Порядку № 966**, який (як і діючий наразі п. 6 Порядку № 21) до податкової звітності відносить і УР. У свою чергу, п. 34 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ не містить жодних обмежень щодо автоматичного зарахування мінусової регсуми періодів до 01.07.2015 р. . Втім, як і заборони коригувати ці суми за п. 50.1 ПКУ шляхом подання УР.
** Діяв на момент виникнення спору.
Отже, шанси змусити ДФСУ привести регліміт в адекватний стан є. Проте це усього лише практика судів нижчих інстанцій. У будь-якому випадку свіжу позицію Верховного Суду ви, безперечно, побачите на сторінках нашого видання.
