* Див. постанову ВС від 28.08.2018 р. у справі 806/1285/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/76113861).
** Закон України від 19.12.95 р. № 481/95-ВР.
Позиція податкових органів
Податківці традиційно не бажають учитуватися в однозначне формулювання ч. шостої ст. 153 Закону № 481 та п. 22 Правил № 854*** (далі ми зробимо акцент на конкретних словах).
*** Правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджені постановою КМУ від 30.07.96 р. № 854.
Так, фіскали дозволяють продаж алкогольних напоїв на розлив виключно закладам ресторанного господарства або спеціалізованим відділам підприємств зі статусом закладу громадського харчування (зрозуміло, якщо у таких суб’єктів є роздрібна алколіцензія). А усім іншим у праві продавати те ж пиво «на розлив на винос» вони відмовляють (115.03 БЗ).
Вирішення справи судом
Суд став на захист продавця і прочитав букву закону так, як вона виписана законодавцем (тобто не розриваючи головні слова): «Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці…». Не знайшовши підтвердження тому факту, що пиво розливалося саме для споживання на місці, а не на винос, ВС остаточно затвердив рішення, прийняті на користь продавця судами попередніх інстанцій.
Таким чином, він, по суті, відокремив поняття продажу «на розлив для споживання на місці» від продажу «на розлив на винос». І дійшов висновку, що другий варіант дозволений не тільки громадському харчуванню! Головне — щоб продавець мав роздрібну алколіцензію.
Важливо, що у цій постанові написано прямо: продаж алкогольних напоїв для споживання на місці «з одного штуцера прямо в гаражі»**** може підтверджуватися тим, що в магазині спеціально обладнані місця для такого споживання алкогольних напоїв одразу після їх придбання (столами, стільцями, а також посудом, в якому неможливо придбати такі напої «на винос»).
**** М. Жванецький. «Збори на лікеро-горілчаному заводі».
Як бачите, ВС продемонстрував високі стандарти не лише компетентності в цьому специфічному питанні, а й людяності. ☺
Думка редакції
З одного боку, слід визнати, що в алкогольному законодавстві — принаймні в нинішньому вигляді — термін «на винос» відсутній.
З іншого — у ч. шостій ст. 153 Закону № 481 та в п. 22 Правил № 854 слово «розлив» таки нерозривно прив’язане до слів «для споживання на місці».
Тобто розлив пива для споживання на місці дозволений тільки суб’єктам громадського харчування, а розлив пива на винос — не тільки (ще раз підкреслимо, що те й інше вимагає роздрібної алколіцензії).
І добре, що сам Верховний Суд прямо підтвердив нашу думку, яка вам давно знайома з «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 54, с. 38.
