Документом, який підтверджує митну вартість товарів, які не є об’єктом купівлі-продажу, замість звичайного рахунка є рахунок-проформа (п.п. 3 ч. 2 ст. 53 МКУ). У ньому краще додатково зафіксувати, що вартість зазначена тільки для митних цілей, визначити мету відправлення (наприклад, для маркетингових досліджень) і вказати на безоплатний характер договору.
Чи підлягає операція з безоплатного експорту валютному нагляду? Ні, і ще раз ні! Адже валютний нагляд банки здійснюють лише за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів резидента, які передбачають розрахунки в грошовій формі (п. 5 розд. ІІ Інструкції № 7). У нашому випадку жодних розрахунків у грошовій формі немає.
Відповідно, жоден 365-денний строк, передбачений у п. 21 розд. ІІ Положення № 5, при безоплатному експорті навіть не починає відраховуватися. І це цілком логічно. Було би безглуздим чекати валютних надходжень для закриття нагляду у 365-денний строк для операції, за якою грошові кошти ніколи не надійдуть, бо це передбачено договором ☺.
Тепер про облік. У бухгалтерському обліку безоплатний експорт відображати значно простіше, ніж «звичайний». Адже немає ані валютних надходжень на розподільчий рахунок (із подальшим перерахуванням на поточні рахунки), ані різниць між комерційним курсом валюти і курсом НБУ, ані курсових різниць, що їх передбачає П(С)БО 21. Єдине, що потрібно відобразити, — це витрати на суму вартості експортованих зразків (а також інші витрати, пов’язані з експортом).
Оскільки операція має рекламний характер, такі витрати доцільно віднести до складу витрат на збут. Їх відображають на рахунку 93 в періоді, в якому вони були здійснені (п. 7 П(С)БО 16). При цьому власне вартість зразків списується на витрати проводкою: Дт 93 — Кт 20, 22, 26, 28.
У «податковоприбутковому» обліку ситуація така. У малодохідників витрати, відображені в бухгалтерському обліку, без жодних коригувань вплинуть і на «прибутковий» об’єкт оподаткування. А от високодохідникам (і малодохідникам, які добровільно визначають різниці), схоже, доведеться збільшити бухобліковий фінрезультат на суму вартості зразків. І відобразити цю суму у рядку 3.1.10 додатка РІ (докладніше читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 11, с. 21).
Підставою для цього є п.п. 140.5.10 ПКУ, який вимагає збільшувати фінрезультат на суму вартості товарів, безоплатно переданих юрособам, які не є платниками податку на прибуток або ж є «прибутківцями-нульовиками». Фіскали поширюють дію зазначеної норми в тому числі й на юросіб-нерезидентів. За винятком нерезидентів, які вважаються платниками для цілей податковоприбуткового обліку, — цебто тих, що провадять свою діяльність на території України через постійне представництво (див. лист ДФСУ від 27.02.2018 р. № 792/6/99-99-15-02-02-15/ІПК). І хоча формально нерезидент може вважатися платником податку на прибуток, наприклад у разі, коли з виплати йому утримується податок на репатріацію (див. лист ДФСУ від 08.11.2018 р. № 4738/6/99-99-15-02-02-15/ІПК), у нашому випадку така логіка не спрацює і різниці не уникнути.
Щодо ПДВ-обліку, то операція з безоплатного постачання товарів нерезиденту буде оподатковуватися за нульовою ставкою. Адже ідеться про той же митний режим, який діє при «звичайному» експорті (п.п. «а» п.п. 195.1.1 ПКУ). І байдуже, що плата від нерезидента не надходить: експорт — він і безоплатний залишається експортом.
Причому наразі фіскали стверджують, що при безоплатному експорті достатньо скласти одну податкову накладну («експортну», з типом причини «07») на нульову вартість. Другу податкову накладну («мінбазну», з типом причини «15»), на думку фіскалів, складати не потрібно (БЗ 101.08).
Обсяги постачання за безоплатним експортом потрібно зазначити у рядку 2 декларації з ПДВ. Крім того, такі обсяги постачання повинні потрапити також до Звіту про пільги.
