Давальницьку сировину, отриману від нерезидента для переробки на території України, ввозять у митному режимі переробки на митній території України. Такі операції регулює гл. 23 МКУ. Поміщення товарів у цей режим здійснюється з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами (ч. 1 ст. 148 МКУ). Це означає, що товари, поміщені в режим переробки, звільняються від оподаткування за умови дотримання вимог цього митного режиму (п. 62 ч. 1 ст. 4 МКУ).
Умовне повне звільнення від оподаткування в частині мита — при дотриманні вимог та обмежень, установлених гл. 23 МКУ, — гарантує і ч. 12 ст. 286 МКУ. А в частині ПДВ — п. 206.12 ПКУ.
Отже, для того, щоб не довелося платити «ввізні» податки, давальницьку сировину потрібно помістити в режим переробки на митній території України і дотримуватися вимог цього режиму.
Відразу попередимо: деякі товари поміщати в режим переробки на території України заборонено. Їх перелік затверджений постановою КМУ від 27.03.2013 р. № 295. Зокрема, під забороною:
1) м’ясо та їстівні субпродукти (група 02 УКТ ЗЕД);
2) одяг та інші вироби, що використовувалися (код УКТ ЗЕД — 6309 00 00);
3) товари, в результаті переробки яких отримуються продукти переробки (крім залишків і відходів, зазначених у ст. 157 МКУ) за кодами згідно з УКТ ЗЕД, що визначені в ст. 1 Закону України «Про ставки вивізного (експортного) мита на брухт легованих чорних металів, брухт кольорових металів та напівфабрикати з їх використанням» від 13.12.2006 р. № 441-V.
Як помістити сировину в режим переробки на території України?
Це можливо тільки за наявності відповідного письмового дозволу митниці, який видається за заявою власника цих товарів або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 149 МКУ). До заяви потрібно додати документи, перелік яких наведено в ч. 2 ст. 149 МКУ.
Які основні вимоги режиму переробки на українській території?
Цей режим передбачає подальший реекспорт* продуктів переробки (ст. 147 МКУ), який потрібно встигнути здійснити у встановлений у Дозволі строк. Якщо переробник у цей строк не впишеться (і не зуміє його продовжити), то вимоги режиму переробки будуть порушені. І переробник повинен буде сплатити митні платежі в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 106 МКУ, — у розмірі 3 % митних платежів, які підлягали б сплаті при випуску таких товарів у вільний обіг, розрахованих на дату їх поміщення в митний режим переробки (за кожний повний або неповний календарний місяць заявленого строку перебування в Україні). В усякому разі так говорять податківці (БЗ 101.10). Хоча, на наш погляд, ця позиція достатньо ліберальна. Формально, тут цілком можна викручувати податки по повній (детальніше див. «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 20, с. 21).
* Хоча альтернативою реекспорту може бути поміщення кінцевого продукту і в інший митний режим (ч. 1 ст. 160 МКУ).
Врахуйте: сировина, що ввозиться, може бути поміщена в режим переробки, навіть якщо готова продукція фактично вироблена не із цієї сировини, а з власних «еквівалентних товарів» переробника (ст. 158 МКУ). Тобто платити ввізні митні платежі ні при ввезенні такої сировини, ні при реекспорті готової продукції, виробленої з використанням «еквівалентних товарів», не доведеться. Щоправда, в цих ситуаціях з еквівалентною компенсацією потрібно бути обережнішим, щоб при вивезенні готової продукції не вскочити в компенсуючий ПДВ згідно з п. 198.5 ПКУ (детальніше див. «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 20, с. 21).
А ось якщо давальницький контракт передбачає розрахунок за переробку (повністю або частково) сировиною, то така частина сировини відразу має бути оформлена в митному режимі імпорту (ч. 1 ст. 155 МКУ). Відповідно в цьому випадку потрібно буде сплатити і ввізний ПДВ, і мито (звичайно, якщо сировина, що ввозиться, оподатковується митом).
