Нагадаємо, що резиденти наразі мають право відкривати рахунки в іноземних фінансових установах та здійснювати через такі рахунки валютні операції (ч. 3 ст. 4 Закону про валюту). Про особливості таких рахунків ми вже інформували вас у «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 21, с. 25. А зараз — конкретно про ситуації, викладені у запитанні.
Розділ ІІ Інструкції № 7 покладає на українські банки обов’язок здійснювати валютний нагляд за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за ЗЕД-операціями. Такий строк за операціями з експорту/імпорту товарів наразі становить 365 календарних днів (п. 21 Положення № 5).
Спочатку про експортні операції. Зокрема, у випадку експортних операцій банк здійснює валютний нагляд, якщо на дату митного оформлення розрахунки за такою операцією не завершені (кошти від продажу нерезиденту товару на поточний рахунок резидента не надійшли або надійшли не в повному обсязі) або в банку немає інформації про завершення розрахунків за такою операцією (п.п. 1 п. 6 Інструкції № 7).
Отже, якщо на дату митного оформлення кошти не надійшли саме на поточний рахунок резидента, банк зобов’язаний «поставити» експортну операцію на валютний нагляд. У свою чергу, валютний нагляд за експортною операцією завершується після зарахування коштів на поточний рахунок резидента в українському банку. Це прописано у п.п. 2 п. 9 Інструкції № 7. Причому у зазначеній нормі прямо прописано, що такий порядок закриття валютного нагляду поширюється на кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за експорт товару здійснювалися через такий рахунок.
Єдина особливість — якщо експортер-резидент отримав грошові кошти на свій закордонний рахунок, то для завершення валютного нагляду недостатньо просто перерахувати кошти із закордонного рахунку на рахунок в українському банку. Потрібно також подати в український банк документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за товар. На нашу думку, такими документами мають бути офіційно засвідчені виписки іноземного банку.
Отже, для завершення валютного нагляду експортну виручку, отриману на закордонний рахунок, обов’язково потрібно «завести» в Україну (п. 23 Положення № 5). І зробити це потрібно в рамках загального 365-денного строку. Докладно про строки ЗЕД-розрахунків читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 21, с. 3.
Тепер щодо імпортних операцій. Ясна річ, що без «заведення» в Україну валютної виручки на закордонному рахунку одразу платити нею нерезиденту за імпортним контрактом резидент не може. Але чи можна платити із закордонного рахунку валютою, яка вже «побувала» в Україні і повернулася на закордонний рахунок?
На нашу думку, немає підстав забороняти таке використання коштів із закордонного рахунку. Адже п.п. 3 п. 142 Положення № 5 не тільки передбачається розміщення інвалюти на закордонному рахунку резидента для виконання його зобов’язань за зовнішньоекономічними контрактами. Дозволяється для такої мети навіть перераховувати на закордонний рахунок придбану іноземну валюту (незважаючи на заборону, прописану у п. 141 Положення № 5).
А яким чином український банк буде здійснювати валютний нагляд за такою імпортною операцією і чи потрібно резиденту-імпортеру подавати цьому банку виписки від іноземного банку про сплату за імпортним контрактом? Вважаємо, що 365-денний строк у цьому випадку буде відраховуватися з моменту, коли інвалюту перераховано з рахунку в українському банку на закордонний рахунок. Тобто так, ніби кошти сплачуються безпосередньо нерезиденту. А от виписка іноземного банку про те, що резидент заплатив за імпортним контрактом зі свого рахунку в цьому банку, не потрібна — немає вимоги її надавати.
