висновок документа
Від’ємне значення, що виникло в декларації з ПДВ через повернення, не можна заявляти до бюджетного відшкодування (БВ). Проте його можна (у рамках ліміту реєстрації) направити в рахунок погашення податкового боргу з ПДВ (ряд. 20.1), а якщо боргу немає — врахувати як перехідний мінус (у ряд. 21) і далі використовувати для погашення поточних податкових зобов’язань (ПЗ)
У листі розглянуто цікавий випадок — коли декларація з ПДВ виявилася від’ємною через повернення. Скажімо, повернули покупцеві через деякий час передоплату за товар і через коригування ПЗ (у бік зменшення) у результаті вискочив мінус у декларації (заповнений ряд. 19). Що із цим мінусом платник може вчинити?
Що ж, контролери підтвердили наші висновки щодо неможливості заявлення такого мінуса до БВ (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 62, с. 7). Причина очевидна — інша природа мінуса. Адже відшкодуванню згідно з п.п. «б» п. 200.4 ПКУ підлягає мінус, що утворився за рахунок ПК (придбань), тобто сума податку, фактично сплачена одержувачем товарів/послуг постачальникам або при імпорті до бюджету.
Проте в даному випадку ця умова не виконується, оскільки підприємство є не покупцем, а продавцем. І мінус утворився в декларації з іншої причини — за рахунок від’ємних ПЗ, що виникли при коригуванні (а не за рахунок ПК з придбань). Тому немає жодних підстав заявляти його до БВ. А отже в ряд. 20.2 декларації такому мінусу не місце. Тим паче, що заявляти до БВ можна лише сплачений (!) ПК. А в цьому випадку про сплачений ПК (постачальникам або до бюджету при імпорті) і мови не йде! Адже підприємство саме є постачальником й у нього сум, сплачених постачальникам за придбання, не було.
Зважаючи на це, для такого мінуса залишаються два шляхи використання:
— його можна направити в рахунок зменшення податкового боргу з ПДВ (якщо такий борг є), тобто заповнити ряд. 20.1 декларації (у сумі, що не перевищує ліміту), а якщо боргу немає,
— включити до складу ПК наступного звітного (податкового) періоду, тобто врахувати як перехідний мінус у ряд. 21 декларації (і далі він зменшуватиме поточні ПЗ у міру їх виникнення). При цьому до ряд. 21 треба подати додаток Д2, де зазначити період виникнення такого мінуса.
Про всяк випадок скажемо, що сьогодні в додатку Д2 досить розкласти перехідне від’ємне значення лише по періодах (!) його виникнення, тобто показати, суми яких періодів його формували (на що звертається увага і в листі, що коментується). І більше не треба як колись в далекому 2016-му виділяти ІПН постачальників і сплачену частину. Тому тут не повинно виникати складнощів.
Інша справа, що якщо мінус зберігається і далі з періоду в період, то заповнювати додаток Д2 треба, дотримуючись хронології.
При цьому на сьогодні існують два підходи до заповнення додатка Д2:традиційний і свіжий (викладений у листах ДФСУ від 22.07.2016 р. № 24830/7/99-99-15-03-02-17, від 22.07.2016 р. № 15908/6/99-99-15-03-02-15, від 07.09.2017 р. № 1859/6/99-99-15-03-02-15/ІПК). Детальніше про кожен див. у «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 13, с. 5.
Якої методики дотримуватися, платник має право вирішити самостійно, з чим погоджуються і податківці (див. листи ДФСУ від 11.05.2018 р. № 2082/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, від 04.01.2019 р. № 58/6/99-99-15-03-02-15/ІПК). А також це мається на увазі і в листі, що коментується. У ньому зазначається, що ні ПКУ, ні Порядком № 21* особливостей відображення від’ємного значення в додатку Д2 не встановлено. Хоча, якщо побажаєте, то можете погодити цей момент з податківцями на місцях.
* Порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затверджений наказом Мінфіну від 28.01.2016 р. № 21.
