Зазвичай, на етапі введення тимчасової адміністрації в банку в підприємства з’являються сумніви в поверненні коштів, а тому така заборгованість може бути визнана сумнівною*. Регулює порядок обліку сумнівної заборгованості в бухобліку П(С)БО 10. Саме завдяки цьому стандарту підприємства під поточну дебіторську заборгованість, що виявилася «під сумнівом», зобов’язані формувати резерв сумнівних боргів (РСБ). Відображаємо РСБ у складі інших операційних витрат (п. 11 П(С)БО 10) проводками Дт 944 — Кт 38.
* Сумнівний борг — це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість у її погашенні боржником (абзац сьомий п. 4 П(С)БО 10).
Не створюють РСБ (п. 2 П(С)БО 10): (1) бюджетні установи, (2) підприємства, які складають фінансову звітність за МСФЗ. Останні керуються своїми МСФЗшними правилами і на дату балансу тестують суму дебіторської заборгованості на предмет її знецінення. Крім того, можуть не створювати РСБ (п.п. 2 п. 2 і п. 7 П(С)БО 25) мікропідприємства, непідприємницькі товариства та підприємства — єдиноподатники групи 3. Утім, звільнення від формування РСБ не виключає застосування ними інших механізмів знецінення активу згідно з П(С)БО 13 і П(С)БО 28 (ср. ). Детально з методами і порядком створення РСБ можна ознайомитися в «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 80, с. 9.
Коли сумнівна заборгованість перетвориться на безнадійну**, вона підлягає списанню з балансу таким чином:
** Безнадійна дебіторська заборгованість — поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість у її неповерненні боржником або за якою минув строк позовної давності (п. 4 П(С)БО 10).
— підприємства, які не нараховують РСБ, суму заборгованості в повному обсязі включають до складу операційних витрат (субрахунок 944);
— підприємства, які нараховують РСБ, списують дебіторку за рахунок РСБ (Дт 38), а до операційних витрат (субрахунок 944) включають суму, що перевищує нарахований резерв (п. 11 П(С)БО 10).
У податковоприбутковому обліку підприємства, які не застосовують податкові коригування до фінансового результату, для цілей податкового обліку повністю орієнтуються на дані бухобліку. А ось високодохідники (обсяг доходу понад 20 млн грн. на рік) і малодохідники-добровольці зіткнуться з коригуваннями.
1. Коригування за РСБ. Операції зі створення, використання і коригування РСБ у бухобліку нівелюються податковими різницями (п.п. 139.2.1 ПКУ). Для цього на суму створеного РСБ (Дт 944 — Кт 38) відображаємо збільшуючу різницю в рядку 2.1.2 додатка РІ до декларації з податку на прибуток (тобто в повному обсязі знімаємо бухгалтерські витрати на формування РСБ). А в рядку 2.2.2 додатка РІ прибуткової деки відображаємо зменшуючу різницю на суму коригування (зменшення) РСБ у результаті інвентаризації (п.п. 139.2.2 ПКУ). Тобто ця зменшуюча різниця виникає, коли загальна сума РСБ на кінець звітного періоду менше, ніж сальдо за Кт 38 на ту ж дату (у бухобліку це проводка Дт 38 — Кт 719 або сторнуючий запис).
2. Списання заборгованості. Через рядок 2.2.3 додатка РІ зменшується об’єкт оподаткування на всю суму безнадійної дебіторської заборгованості, що списується, як у межах РСБ, так і понад його розмір (п.п. 139.2.2 ПКУ). Але за умови, що заборгованість відповідає хоча б одній з ознак «безнадійності» (п.п. 14.1.11 ПКУ). До речі, зменшувати фінрезультат на суму такої безнадії можна навіть у тому випадку, коли РСБ узагалі не створювався (БЗ 102.13).
У розумінні ПКУ безнадійною вважають заборгованість суб’єктів господарювання, визнаних банкротами у встановленому законом порядку або припинених як юрособи у зв’язку з їх ліквідацією (абзац «з» п.п. 14.1.11 ПКУ). Отже, сума депозиту, що залишилася непогашеною, буде визнана в податковому обліку безнадійною на дату ліквідації банку або на дату постанови господарського суду про визнання боржника банкрутом.
