висновок документа
Державні унітарні підприємства не несуть відповідальності за неподання (несвоєчасне подання) Розрахунку, на підставі якого здійснюється нарахування та сплата держдивідендів
Державні унітарні підприємства (ДП) сплачують до бюджету держдивіденди, визначені у спеціальному Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, форму якого затверджено наказом ДПАУ від 16.05.2011 р. № 285, і подають його податківцям у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток (п. 3 Порядку № 138*).
* Затверджений постановою КМУ від 23.02.2011 р. № 138.
Враховуючи цей факт, ДП завжди цікавило запитання: чи можуть їх покарати за неподання чи несвоєчасне подання цього Розрахунку?
Раніше податківці давали фіскальну відповідь (див. консультацію у 102.25 БЗ, яка втратила чинність з 01.01.2017 р.). Аргументували вони це тим, що держдивіденди — податковий платіж, а тому сам Розрахунок є податковою декларацією у розумінні п. 46.1 ПКУ. Тож за його неподання світить відповідальність за ст. 120 ПКУ.
Чому податківці в тій старій консультації вважали держдивіденди податковим платежем, не зрозуміло. Можливо, вони зробили такий абсурдний висновок, тільки спираючись на строки подання цього Розрахунку і сплати держдивідендів. Але так робити — це занадто.
Ми з таким підходом фіскалів ніколи не погоджувалися (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 12, с. 11). На наш погляд, держдивіденди — це бюджетний, а не податковий платіж. Річ у тому, що у ст. 8 — 10 ПКУ визначено виключний перелік установлених в Україні загальнодержавних та місцевих податків та зборів і серед них такого платежу, як держдивіденди, немає. Зважаючи на це, відображена в Розрахунку сума не є податковим зобов’язанням, а сам Розрахунок — податковою декларацією у розумінні п. 46.1 ПКУ. А тому ДП не мають загрожувати штрафи відповідно до ст. 120 ПКУ за несвоєчасне подання цього Розрахунку.
Водночас після скасування цієї консультації нової лояльної фіскали не видали.
Тому ми радили ДП, щоб не потрапити в халепу, отримати у фіскалів індивідуальне лояльне роз’яснення і тільки після цього порушувати строки подання Розрахунку.
Надія отримати таке лояльне роз’яснення з цього приводу все ж була. На це, зокрема, вказують листи ДФСУ від 03.08.2017 р. № 1483/6/99-99-12-02-04-15/ІПК та від 20.04.2018 р. № 1798/6/99-99-15-02-02-15/ІПК. У них вони не бачать підстав для застосування до ДП штрафних санкцій, пені чи адмінштрафу навіть за несвоєчасну сплату держдивідендів до бюджету. Причому аргументація та сама, що й у нас при виокремленні Розрахунку із когорти податкової звітності: держдивіденди — це не податковий платіж.
І от нарешті податківці прозріли і щодо випадків несвоєчасного подання Розрахунку. У консультації, що коментується, вони погодилися, що такий платіж, як держдивіденди, не зазначений серед податків і зборів, що регулюються ПКУ. А тому сума держдивідендів, зазначена у Розрахунку, не є податковим зобов’язанням та, відповідно, сам Розрахунок не є податковою декларацією. А отже, і карати ДП за несвоєчасно поданий Розрахунок не слід.
Це перемога. Ставимо фіскалам п’ять, але поки що з мінусом. Річ у тому, що поряд із цим лояльним роз’ясненням у БЗ 102.25 і досі майорить фіскальне роз’яснення про те, що за несвоєчасність сплати держдивідендів штрафують як за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання. Це, звичайно, не правильно. Та і взагалі, як можна робити два протилежні висновки щодо споріднених проблем. Але, на жаль, наразі такі реалії.
