висновок документа
Підприємства, розташовані там, де немає банків, не можуть установлювати щоденний ліміт залишку готівки в касі, помножений на 5. Натомість їм можна тримати в касі понадлімітну готівку протягом 5 робочих днів з першого дня, в якому виникло перевищення, до 5-го робочого дня включно
Лист, що коментується, зачіпає інтереси тих підприємств, що розташовані у населених пунктах, де немає банків. Адже саме для них прописаний п.п. 3 п. 48 «касового» Положення № 148*, навколо якого й обертається інтрига цього листа. У чому конкретно вона полягає і чи мають рацію фіскали, коли радять її вирішувати так, а не інакше?
* Затверджене постановою Правління НБУ від 29.12.2017 р. № 148.
Згадайте, за загальним правилом строки здавання готівкової виручки для її зарахування на рахунки підприємств узгоджуються з банком і обов’язково визначаються в договорах банківського рахунку (п. 49 Положення № 148). При цьому підприємства, розташовані у населених пунктах, де є банки, мають здавати готівкову виручку у день надходження готівки до їх кас (п.п. 1 п. 48 Положення № 148). Якщо ж у населеному пункті банків немає, тоді строки здавання готівкової виручки подовжуються до п’яти робочих днів (п.п. 3 п. 48 Положення № 148).
Для чого ці строки взагалі потрібні? Справа в тому, що від них безпосередньо залежить визначення розміру ліміту каси. Адже, погодьтеся, було б логічно дозволити підприємствам, що не мають змоги відвідувати банк щодня, встановлювати ліміт у 5 разів більший порівняно з рештою підприємств. Та через те, що прямо такий дозвіл у Положенні № 148 не прописаний, фіскали у листі, що коментується, забороняють розрахований ліміт помножити на 5.
Чому вони стали на таку позицію, нам не зрозуміло. Адже Положення № 148 значно лібералізувало правила розрахунку ліміту каси. Цей документ пропонує підприємствам, що проводять готівкові розрахунки, розробити й затвердити внутрішнім документом власний порядок розрахунку ліміту з урахуванням особливостей роботи, зокрема й строків здавання готівкової виручки (п. 50 Положення № 148).
Виходячи з такої вседозволеності, головні податківці так само ліберально розписують процедуру розрахунку ліміту у консультації зі 109.16 БЗ. Зверніть увагу, що жодних нюансів застосування п.п. 3 п. 48 Положення № 148 у цій консультації немає.
Та якщо ви зазирнете до попереднього «касового» Положення № 637**, яке розрахунок ліміту регламентувало доволі суворо, то у п. 5.4 цього документа знайдете, що для підприємств, які мають строк здавання готівкової виручки в банк один раз на 5 днів, ліміт каси визначався у сумі не більше п’ятикратного розміру середньоденних надходжень готівки!
** Затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637.
Виникає логічне запитання: чому ж раніше так було можна, а зараз, коли дозволено все, миколаївські фіскали забороняють підприємству встановити ліміт залишку готівки в касі підприємства, який помножений на 5? І звідки взагалі вони взяли, що це має бути саме щоденний ліміт, якщо такої вимоги Положення № 148 узагалі і його п.п. 16 п. 3, де визначено поняття ліміту каси, зокрема, не містять?..
Упевнені, що ви зрозуміли наш висновок: вимоги фіскалів безпідставні, а недотримання цих вимог не загрожує нічим ані адресату листа, ані решті підприємств, коло яких ми окреслили на початку. І тим більше не варто нічого боятися зараз, коли драконівські «касові» штрафи, у тому числі й за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах, уже в минулому (подробиці читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 52, с. 2).
