висновок документа
Якщо заправлення сільгосптехніки відбувається із власних бензовозів, які отримують пальне від постачальників і доставляють його на поля, то без ліцензії на зберігання не обійтись
Отримання ліцензії на зберігання пального нависло Дамокловим мечем над більшістю аграріїв ще з моменту появи у Законі № 481* вимоги про її отримання. Річ у тім, що техніка, яка працює на пальному, зазвичай знаходиться на значній відстані від АЗС. А тому більшість аграріїв організовували власні заправки, які розміщувалися поблизу місця здійснення робіт.
* Закон України від 19.12.95 р. № 481/95-ВР.
Враховуючи це, аграріям, щоб не платити штраф у розмірі півмільйона гривень за кожне безліцензійне місце зберігання пального**, потрібно було або хутко отримувати таку ліцензію, або вдаватися до вигадок. І от про одну з вигадок ми й поговоримо.
** Його фіскали можуть почати застосовувати вже з 31 грудня цього року.
Ідею для свого творіння аграрії напевно почерпнули із роз’яснень фіскалів (див. лист ДПСУ від 04.10.2019 р. № 608/6/99-00-04-01-01-15/ІПК // «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 84, с. 26), в яких ті запевняють, що ліцензію на зберігання пального слід отримувати тільки для зберігання його у стаціонарних цистернах/ємностях.
Тримаючи в голові цей посил та маючи власні бензовози, аграрії знайшли вихід із ситуації: якщо пальне, залите у власні бензовози, відразу заправляти у сільгосптехніку, то можна уникнути необхідності отримувати ліцензію на зберігання. Судіть самі. Доки пальне знаходиться у бензовозі — воно перебуває у пересувній, а не стаціонарній (!) ємності. На пересувні ємності ліцензія не потрібна.
Водночас не факт, що все пальне із бензовоза аграрію за один день вдасться перемістити в сільгосптехніку. Тому щоб не було біди, вони запитали у фіскалів: чи слід їм отримувати ліцензію на зберігання пального при заправленні техніки з бензовоза?
Фіскали у листі, що коментується, заявили: без ліцензії на зберігання не обійтися. Аргументи: ліцензія на право зберігання пального не отримується лише на місця зберігання пального, що перелічені у ст. 15 Закону № 481. І там, на диво, бензовозів немає.
На наш погляд, висновки фіскалів є незрозумілими і, що головне, непослідовними.
По-перше, не зрозуміло, як визначити місце зберігання пального, тобто місце (територію), на якому розташовані споруди, та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального. Коли йде мова про пересувні ємності (цистерни бензовоза), які постійно перебувають у русі, то єдиного місця зберігання немає. А якщо його немає, то й отримувати ліцензію немає на що.
По-друге, не зрозуміло, чому в інших консультаціях податківці дають протилежний висновок. Так, наприклад, у листі ДПСУ від 18.11.2019 р. № 1386/6/99-00-04-01-01-15/ІПК вони заявляють, що коли у процесі перевезення виникає необхідність тимчасової стоянки завантажених суден, отримання ліцензії на зберігання пального не потрібно, оскільки місце стоянки не підпадає під визначення місця зберігання пального у розумінні Закону № 481. По суті, в нашому випадку ідеться про аналогічну ситуацію. У бензовоз пальне заправляється для перевезення його до техніки, яка його використовує. А тому навіть якщо пальне залишатиметься у бензовозі на ніч, то місце, де розташовуватиметься бензовоз до ранку, слід вважати місцем тимчасової стоянки. А воно місцем зберігання пального не вважається.
Водночас контролери не вперше співають свою фіскальну пісню з цього приводу (див. також лист ДФСУ від 28.08.2019 р. № 4095/6/99-99-12-01-01-15/ІПК). Тому радимо аграріям, які вирішать заправляти техніку з бензовоза, отримати індивідуальну консультацію з цього приводу. При цьому в запиті послатися на ліберальні роз’яснення фіскалів з пропозицією підтвердити їх. Можливо, комусь поталанить. Кому ж не посміхнеться удача, то вихід один: або змиритися, або йти до суду і доводити, що ліцензію на пересувні ємності отримувати не слід.
