висновок документа
Зберігання пального в транспортних засобах/технічному обладнанні/пристроях (пересувних цистернах) не потребує отримання ліцензії на право зберігання пального, оскільки такі резервуари не є нерухомим майном і не мають чіткої прив’язки до місця (території)
Лист, що коментується, є відповіддю на запитання щодо необхідності отримання ліцензії на зберігання пального, яке госпсуб’єкт використовує в госпдіяльності (для заправки свого транспорту) і зберігає в паливозаправнику з цистерною-причепом.
Зауважимо, що так само фіскали висловлювалися вже неодноразово — див. лист ДФСУ від 15.08.2019 р. № 3814/6/99-99-12-02-02-15/ІПК та листи ДПСУ від 03.10.2019 р. № 561/6/99-00-04-01-01-15/ІПК, від 04.10.2019 р. № 606/10/18-28-32-03-28/ІПК. E них автори доходять висновку, що в розумінні «алкотютюнопального» Закону № 481* суб’єктові господарювання необхідно отримувати ліцензію для зберігання пального у стаціонарних цистернах/ємностях.
* Закон України від 19.12.95 р. № 481/95-ВР.
Чому ми вважаємо ці висновки податківців настільки важливими?
Річ у тому, що на практиці багато суб’єктів використовують пальне часто в не дуже великих обсягах для різних госпцілей. І ось тепер — у світлі діючих з 1 липня норм Закону № 481 про обов’язкове ліцензування зберігання пального — під питанням опинилися ситуації, навіть коли пальне зберігається у бензовозах, пересувних цистернах тощо… При цьому на кону штраф у розмірі півмільйона гривень за кожне безліцензійне місце зберігання пального, який фіскали можуть почати застосовувати вже з 31 грудня цього року, а також гіпотетична небезпека заробити вже зараз штраф за ст. 164 КУпАП за безліцензійну діяльність**… ☹
** Детальніше про це читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 59, с. 21.
Яку ж користь госпсуб’єкти можуть отримати з таких роз’яснень?
По-перше, ті, хто готовий боротися з наїздами фіскалів при зберіганні пального в каністрах та інших невеликих ємностях, які «не є нерухомим майном і не мають чіткої прив’язки до місця (території)» , можуть використати ці листи як свої контраргументи (у тому числі і в суді) у разі застосування до них штрафних санкцій.
Водночас певна розмитість терміна «місце зберігання пального» із Закону № 481 може дозволити і ширші трактування, чим фіскали й користуються, стверджуючи, що обсяг ємності не має для цих цілей значення***. Проте в цьому терміні явно мається на увазі стаціонарність ємностей, тобто їх прив’язка до конкретного місця (на що і вказано в згаданих листах). Чого не скажеш, наприклад, відносно дрібних ємностей (каністр і тому подібне), які кочують туди-сюди. Та й ліцензія на зберігання видається саме на конкретне місце…
*** А в листі ДПСУ від 27.09.2019 р. № 430/6/99-00-04-02-06-15/ІПК автори, схоже, ухилилися від відповіді, чи потрібна ліцензія, коли пальне зберігається в каністрах.
По-друге, з цих роз’яснень випливає, що коли пальне буде «в транспортних засобах/технічному обладнанні/пристроях (пересувних цистернах)», то ліцензія не потрібна. Тобто коли каністра/бочка з пальним знаходитиметься у багажнику/кузові авто (чи в причепі), то ліцензія на зберігання формально не потрібна. Хоча проблеми при перевірках не виключаються, і краще, щоб тоді ці ємності були порожні — мовляв, привезли і відразу залили у бак, нічого не зберігаючи…
А якщо ваше обладнання, навантажувачі, інші пристрої, що спалюють пальне, заправлятимуться з «пересувних цистерн» — неважливо, чи то з ваших, чи то з чужих, то питання з ліцензією на зберігання помре напевно…
