* Див. постанову ВС від 12.06.2018 р. у справі № 823/1969/17 // reyestr.court.gov.ua/Review/74670648
Позиції сторін
На думку податківців, платник завищив витрати, відобразивши у складі поточних витрат на ремонт витрати на капітальний ремонт, які повинні збільшувати первісну вартість відремонтованого ОЗ.
Платник наполягає, що правомірно відобразив витрати на капремонт ОЗ у складі поточних витрат.
Вирішення справи судом
Верховний Суд відхилив доводи податківців і залишив у силі рішення судів попередніх інстанцій.
У своєму рішенні суд виходив з того, що роботи, які за своєю суттю відповідають ознакам ремонту, не можуть бути визнані поліпшенням. Тож податковий орган не має права вимагати від платника, аби той збільшив на суму таких витрат первісну вартість ОЗ. І тим більше донараховувати податок на прибуток, якщо платник відобразив такі витрати у складі поточних (а не через амортизацію ОЗ, як це відбувається з витратами, які капіталізуються).
Думка редакції
Для того, аби усвідомити, чому податківці так «вчепилися» за ідею, що платник нібито завищив витрати, необхідно зазирнути в рішення судів попередніх інстанцій. Із постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2018 р.** з’ясовуємо: платник видав наказ про проведення ремонтних робіт, і у цьому наказі вжито термін «капітальний ремонт».
** Див. reyestr.court.gov.ua/Review/72807179
Саме це наштовхнуло фіскалів на думку, що витрати на проведення цього ремонту повинні збільшити первісну вартість відремонтованого ОЗ. Та от халепа: «профільне» П(С)БО 7 узагалі не оперує поняттям «капітальний ремонт». Збільшення первісної вартості об’єкта ОЗ внаслідок певних маніпуляцій із ним можливе тільки у разі поліпшення цього ОЗ (п. 14 П(С)БО 7). Натомість ремонт ОЗ (без уточнення характеру такого ремонту — поточний чи капітальний) згідно з п. 15 П(С)БО 7 потрапляє до складу поточних витрат***.
*** Докладно про це читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 35-36, с. 8.
Хоч якісь аргументи на користь своєї позиції податківці можуть «відкопати» у п. 30 Методрекомендацій № 561, де згадується про капремонт. Але і ця норма передбачає, що витрати на капремонт можуть бути визнані капінвестиціями не завжди, а тільки якщо такі витрати можуть бути ідентифіковані з окремою замортизованою частиною (компонентом) ОЗ. Причому, на нашу думку, таку ідентифікацію теж не можна розглядати у відриві від збільшення майбутніх економічних вигод від використання ОЗ. Тобто все одно має відбутися поліпшення ОЗ. Якщо такого збільшення вигод немає, то і витрати капіталізуватися не повинні.
Суд, вирішуючи справу по суті, виходив з того, що рішення про «ремонтний» або «поліпшувальний» характер здійснюваних підприємством робіт щодо ОЗ приймається керівником підприємства (п. 29 Методрекомендації № 561). При цьому операція має відображатися в бухобліку (а отже, і в податковоприбутковому обліку) виходячи зі своєї сутності. Як того і вимагає принцип превалювання сутності над формою (ст. 4 Закону про бухоблік).
Тобто якщо по суті було здійснено не поліпшення (витрати для збільшення майбутніх економічних вигод від використання ОЗ), а саме ремонт (витрати на підтримання ОЗ у робочому стані), обов’язку збільшувати первісну вартість ОЗ у платника немає. А те, що платник у своєму наказі про проведення ремонтних робіт «обізвав» такі роботи капітальним ремонтом, не означає, що витрати на такий ремонт неодмінно повинні капіталізуватися.
