Відповідно до ст. 17 Закону про ТОВ учасники товариства можуть збільшити СК товариства без додаткових вкладів за рахунок нерозподіленого прибутку товариства.
Також положення цієї статті передбачає ще один важливий момент. Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону про ТОВ у разі збільшення СК за рахунок нерозподіленого прибутку товариства без залучення додаткових вкладів склад учасників товариства і співвідношення розмірів їх часток у такому СК не змінюються
Чому ж право збільшити СК не зовсім уписується в реінвестицію дивідендів?
Ідеться саме про нерозподілений прибуток. Так, надалі він «впаде» кожному з учасників пропорційно їх часткам у СК, збільшивши таким чином їх номінальну вартість. Проте дивіденди — це частина прибутку, який розподіляється між учасниками. У нашому ж випадку первісно прибуток, який направляють до СК, є нерозподіленим. Таким чином, можна сказати, що статусу дивідендів він не набуває.
Крім того, побічно про те, що механізм зі ст. 17 Закону про ТОВ не зовсім уписується в реінвестицію дивідендів, свідчить ч. 2 цієї статті. Зверніть увагу: збільшення СК без залучення додаткових вкладів не повинне змінювати склад учасників товариства. Але при реінвестиції дивідендів такої ситуації виникнути не може. Адже у цьому випадку учасникам нараховують дивіденди, а потім їх направляють до СК. Звідки тут можуть виникнути нові учасники?
Тепер проаналізуємо положення ст. 17 Закону про ТОВ крізь призму ПКУ. Що таке реінвестиції? Згідно з п.п. «в» п.п. 14.1.81 ПКУ реінвестиції — це господарські операції, що передбачають здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій. Поки все сходиться.
Але ж у п.п. «в» п.п. 14.1.81 ПКУ не йдеться виключно про «дивідендну» реінвестицію. До того ж у ст. 17 Закону про ТОВ нічого не сказано про розподіл цього прибутку, тобто, по суті, про нарахування дивідендів.
Звідси «світять» податкові вигоди. Наприклад, якщо учасники ТОВ — фізособи, то не виникає питання з негрошовою виплатою і її (не)оподаткуванням ПДФО та проблемним ВЗ, через який змінюються частки учасників (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 26, с. 11). Також не виникне зобов’язань зі сплати авансового внеску з податку на прибуток відповідно до п. 57.11 ПКУ.
І найцікавіше: до цієї позиції близькі податківці. У листі ДФСУ від 02.08.2018 р. № 3368/6/99-99-15-02-01-15/ІПК головні фіскали, роз’яснюючи порядок оподаткування збільшення СК за рахунок нерозподіленого прибутку, доходять висновку: якщо платник податку на прибуток — емітент корпоративних прав не приймав рішення щодо виплати дивідендів власникам таких корпоративних прав, а нерозподілений прибуток був спрямований на поповнення статутного капіталу — така операція не передбачає виникнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств.
Так, позиція «ст. 17 Закону про ТОВ ≠ реінвестиція дивідендів» обіцяє податкові вигоди. Проте є тут і мінуси. Зокрема, учасник-фізособа, продаючи в майбутньому свою частку, не зможе довести витрати на вже збільшену номінальну вартість частки. Це означає, що виникне інвестиційний прибуток, який потрапить під оподаткування ПДФО і ВЗ.
