Резерви (забезпечення)

Забезпечення — це зобов’язання з невизначеними сумою або часом погашення на дату балансу (п. 4 П(С)БО 11). У п. 14 П(С)БО 11 зазначено: забезпечення створюється тоді, коли внаслідок минулих подій виникає зобов’язання, погашення якого очікувано призведе до зменшення ресурсів, що втілюють у собі економічні вигоди, та його оцінка може бути розрахунково визначена. А п. 13 П(С)БО 11 свідчить, що забезпечення створюють для покриття майбутніх операційних витрат. Тож якщо:

1) на дату балансу в підприємства є зобов’язання за майбутніми витратами, сума та/або дата погашення яких точно не відома;

2) передбачається, що погашення цих зобов’язань у майбутньому призведе до зменшення ресурсів, що втілюють у собі економічні вигоди;

3) суму таких зобов’язань можна визначити за допомогою розрахунків,

ці очікувані витрати підприємство зобов’язане забезпечити шляхом створення відповідного резерву.

Створення резерву є обов’язковим для більшості суб’єктів господарювання. Суб’єкти мікро- і малого підприємництва — платники єдиного податку групи 3 резерви можуть не створювати.

Для обліку сформованих і використаних забезпечень призначений рахунок 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів». За кредитом цього рахунка відображають нарахування забезпечень, а за дебетом — їх використання. Суми створених забезпечень, зазвичай, визнають витратами (Дт 23, 91, 92, 93, 94 — Кт 47). Виняток — забезпечення, що включаються до первісної вартості основних засобів згідно з П(С)БО 7 (зокрема, на передбачену законом рекультивацію порушених земель): Дт 151 — Кт 478.

Залишок забезпечення переглядають на кожну дату балансу й у разі потреби коригують (збільшують або зменшують). А якщо на дату балансу виявиться, що імовірність вибуття активів для погашення майбутніх зобов’язань уже відсутня, суму такого забезпечення сторнують (п. 18 П(С)БО 11). Після завершення рекультиваційних робіт залишок (нестачу) забезпечення визнають іншим операційним доходом (іншими операційними витратами) (п. 18 П(С)БО 11): Дт 478 — Кт 719 (Дт 949 — Кт 478). Кожну таку дію (збільшення/зменшення/сторнування) оформляють бухгалтерською довідкою.

Підприємства, що розраховують різниці з розд. III ПКУ, при створенні/коригуванні/використанні забезпечень і резерву сумнівних боргів повинні враховувати вимоги пп. 139.1 і 139.2 ПКУ. Згідно з цими нормами вплив операцій зі створення/коригування/використання забезпечень і резерву сумнівних боргів при визначенні прибуткового об’єкта оподаткування виключають за допомогою різниць.

База оподаткування зменшується тільки тоді, коли «забезпечені» витрати фактично понесені. Виняток: забезпечення витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов’язаних з оплатою праці, і витрат на оплату єдиного соціального внеску, нарахованого на такі виплати.

Резерв відпусток. Суму відпускного резерву визначають як добуток суми фактично нарахованої в поточному місяці зарплати та коефіцієнта резервування з урахуванням відповідної суми відрахувань на ЄСВ. Перелік відпусток, під які створюються (або не створюються) забезпечення, наведено у таблиці.

Коли створюють / не створюють відпускний резерв

Використання резерву показують кореспонденцією: Дт 471 — Кт 661 (на суму нарахованих відпускних або компенсації за невикористану відпустку в межах резерву); Дт 471 — Кт 651 (на суму ЄСВ, нарахованого на відпускні або компенсацію в межах резерву).

Резерв сумнівних боргів. Згідно з п. 7 П(С)БО 10 резерв створюють щодо поточної дебіторської заборгованості, яка відповідає декільком вимогам, а саме:

— є фінансовим активом, тобто контрактом, що надає право отримати грошові кошти й інший фінансовий актив від іншого підприємства (п. 4 П(С)БО 13);

— не придбана підприємством і не призначена для продажу;(ср. )

— не вважається безнадійною, а є сумнівною, тобто такою, щодо якої існує невпевненість у її погашенні (п. 4 П(С)БО 10).

Резерв сумнівних боргів не створюють для:

— товарної «дебіторки» за виданими авансами;

— безнадійної заборгованості (див. лист Мінфіну від 07.07.2004 р. № 31-04200-01-29/12137);

— відстроченої заборгованості, тобто заборгованості, за якою строк виконання зобов’язань ще не настав унаслідок його перенесення;

— заборгованість, до якої застосовують такі способи забезпечення, як порука, гарантія, застава, завдаток, передбачені гл. 49 ЦКУ.

Нарахування резерву показують записом: Дт 944 — Кт 38. Списання безнадійної дебіторської заборгованості за рахунок резерву залежно від виду заборгованості показують записами: Дт 38 — Кт 34, 36, 37 у розрізі розрахунків із покупцями і замовниками або іншими дебіторами.

Резерв гарантійних зобов’язань. Розмір гарантійного забезпечення частіше за все встановлюють у відсотках до доходу від реалізації. При цьому відсоток резервування розраховують на підставі даних про фактичні гарантійні витрати, понесені в попередніх звітних періодах. Якщо ж даних про фактичні гарантійні витрати ще немає, відсоток визначають на підставі експертного судження фахівців підприємства.

У торговельних підприємств витрати на формування гарантійного забезпечення відображаються проводкою: Дт 93 — Кт 473. Промислові підприємства відображають витрати на гарантійні забезпечення або у складі собівартості (Дт 23 — Кт 473), або у складі загальновиробничих витрат (Дт 91 — Кт 473). Будівельні організації витрати на забезпечення відображають тільки через загальновиробничі витрати (Дт 91 — Кт 473).

Резерв додаткових пенсій. Якщо на підприємстві є робочі місця з особливо шкідливими або важкими умовами праці, що входять до переліку шкідливих робіт, затвердженого постановою КМУ від 24.06.2016 р. № 461, то підприємство створює резерв під виплату і доставку пільгових пенсій працівникам, зайнятим на таких роботах.

Залежно від того, в якому персоналі (виробничому, адміністративному чи збутовому) зайняті працівники, створення пенсійних забезпечень для них відображається проводкою: Дт 23/91/92/93 — Кт 472.

Забезпечення під виплату пільгових пенсій — це забезпечення за виплатами, пов’язаними з оплатою праці. Відповідно різниці, описані в пп. 139.1.1 і 139.1.2 ПКУ, до таких забезпечень не застосовуються.

Матзаохочення за підсумками року. Умови, строки виплати працівникам матеріального заохочення (річної премії за підсумками року, так званої тринадцятої зарплати) визначають у колективному договорі або окремому положенні.

Забезпечення розраховують і відносять на витрати окремо для кожної з категорій працівників (п. 13 П(С)БО 11): для виробничого, адміністративного та збутового персоналу: Дт 23/91/92/93 — Кт 477.

Так само, як і забезпечення під додаткові пенсії, забезпечення на матзаохочення пов’язані з оплатою праці. Тож різниці згідно з пп. 139.1.1 і 139.1.2 ПКУ за ними не визначаються.

Що ще ми писали на цю тему