висновок документа
ПКУ не передбачає звільнення суб’єктів господарювання від виконання обов’язків податкового агента при справлянні турзбору у разі відсутності цих суб’єктів у переліку податкових агентів, визначених органом місцевого самоврядування
Щойно вийшла друком стаття про турзбір на турбазі*, де контролери виглядали мало не друзями платників податків, ☺ як їхня дружба одразу скінчилася. Фіскали знов продемонстрували своє справжнє обличчя, про що свідчить лист, що коментується. Його висновок доволі несподіваний для багатьох госпсуб’єктів, що провадять діяльність із тимчасового розміщення. Насамперед тому, що останні півроку тональність «турзбірних» роз’яснень податківців була зовсім іншою.
* Див. «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 56, с. 9.
Нагадаємо: з 1 січня законодавець кардинально змінив правила стягнення туристичного збору. Так от, однією з цьогорічних новел стала вимога до місцевих рад розмістити та оприлюднити на офіційному веб-сайті перелік податкових агентів із турзбору та інформацію про них (останній абзац п.п. 268.5.2 ПКУ). У попередній редакції «турзбірної» ст. 268 ПКУ подібна вимога не висувалася.
Тож обґрунтовано можна припустити таку логіку законодавця: раз туристичний збір — це місцевий збір, кошти від якого зараховуються до місцевого бюджету (п. 268.1 ПКУ), то хто, як не орган місцевого самоуправління, є найбільш зацікавленим у тому, щоб якнайповніше охопити усіх суб’єктів, які будуть виконувати функції податкових агентів. А для цього їх слід персоналізувати у переліку, який, з одного боку, нейтралізував би всі суперечки щодо обов’язку конкретного суб’єкта збирати та перераховувати турзбір, а з іншого — не дозволив фіскалам прискіпуватися до тих суб’єктів, що до такого переліку не потрапили.
Інакше кажучи, відповідальність за наповнення місцевого бюджету коштами від турзбору законодавець переклав на місцеві ради, що цілком вписується у загальну ідею децентралізації влади. І якщо орган місцевого самоуправління не виконав свого обов’язку щодо формування та оприлюднення такого переліку, то й у суб’єктів господарювання не виник обов’язок справляти турзбір із приїжджих. Якщо ж відповідний перелік є, то такий обов’язок обмежується лише згаданими у ньому суб’єктами.** Мусимо визнати, що довгий час податківці мислили у такому самому ключі. Від найпершого цьогорічного роз’яснення (див. лист ГУ ДФС у Київській обл. від 30.01.2019 р. № 312/ІПК/10-36-12-03) і до недавніх пір (останнє таке роз’яснення надане листом ДФСУ від 24.05.2019 р. № 2364/6/99-99-12-02-03-15/ІПК) вони заявляли, що для забезпечення справляння турзбору у 2019 році необхідними умовами, які мають бути реалізованими у рішеннях рад, є не тільки затвердження ставок збору, але й запровадження (або не запровадження) авансових внесків, визначення та оприлюднення переліку податкових агентів. А у чинній консультації з БЗ 123.02 і досі чітко прописано, що до повноважень рад щодо податків та зборів віднесено, зокрема встановлення ставок туристичного збору та визначення переліку податкових агентів зі збору згідно із ст. 268 ПКУ.
** Схожий підхід можна віднайти у правилах справляння іншого місцевого податку, а саме транспортного, який сплачується тільки за транспортні засоби, зазначені у переліку, який щороку має оприлюднюватися Мінекономіки на офіційному веб-сайті.
На жаль, у листі, що коментується, фіскали змінили свій підхід. Тепер вони стверджують, що незазначення у прийнятому та оприлюдненому переліку податкових агентів конкретного госпсуб’єкта не звільняє його від обов’язків стягувати турзбір і сплачувати такі суми до бюджету. Що це? Випадкове затьмарення чи осмислене бажання залучити до сплати турзбору усіх підряд? Дізнатися про це ви зможете, одержавши індивідуальну податкову консультацію на свою адресу. А далі — або мовчки платіть, або йдіть до суду. Третього не дано…
