Облік та інвентаризація незавершеного виробництва

Альошкіна Наталя, податковий експерт, Вороная Наталія, редактор, Чернишова Наталія, податковий експерт
Податки & бухоблік Червень, 2019/№ 49
В обраному У обране
Друк
Виробничі підприємства прекрасно знають, що практично неможливо всі витрати звітного періоду віднести на собівартість готової продукції. Адже зазвичай особливості технологічних процесів не дозволяють завершити виробництвом усю продукцію, виготовлення якої було розпочате у звітному і навіть попередніх періодах. У зв’язку із цим виникає НЗВ. Про нього, а також про його участь у розрахунку собівартості витрат звітного місяця ми зараз і поговоримо.

10.1. Склад НЗВ

При обчисленні собівартості продукції витрати звітного місяця коригують на різницю у вартості НЗВ на початок і кінець місяця. У зв’язку із цим украй важлива правильна класифікація НЗВ. Адже якщо буде неправильно визначений дійсний розмір «незавершенки», то і собівартість випущеної готової продукції буде викривлена. Щоб цього не допустити, потрібно чітко розуміти, що відноситься до НЗВ. Давайте розбиратися!

Відповідно до п. 573 Методрекомендацій № 373 НЗВ — це продукція (вироби, заготовки, деталі), що не пройшла всіх стадій (фаз, переділів) обробки, передбачених технологічним процесом виробництва, а також вироби, хоча й закінчені виготовленням, але які не пройшли випробувань і технічного приймання або повністю не укомплектовані.

До НЗВ відносять:

— повноцінні деталі, напівфабрикати власного виготовлення, вироби, що підлягають подальшій обробці або складанню;

— вироби, хоча і повністю закінчені обробкою, але ще не прийняті відділом технічного контролю, а також прийняті ним, але з якоїсь причини не здані на склад;

— вироби, повністю закінчені обробкою на цьому підприємстві та прийняті відділом технічного контролю, але які не мають належного оформлення, спеціальної упаковки;

— продукцію, що проходить стадію випробування або спеціального налагодження, обумовленого договором із замовником, незалежно від місцезнаходження цієї продукції;

— продукцію, що не пройшла випробувань і технічного приймання;

— продукцію, повністю готову, але не укомплектовану необхідними деталями та іншим приладдям, що виготовляються на підприємстві або придбаваються зі сторони;

— тимчасово призупинені виробництвом замовлення (наприклад, при виникненні необхідності внести уточнення до креслень або при затримках з надходженням обладнання тощо);

— вироби, деталі та напівфабрикати, що підлягають виправленню;

— залишки сировини, основних матеріалів та напівфабрикатів, що перебувають в апаратах у процесі переробки.

На підприємствах, які виконують роботи і надають послуги, НЗВ складається з витрат на виконання незавершених робіт (послуг), за якими підприємством ще не визнано дохід

На це вказує п. 6 П(С)БО 9.

Пам’ятайте також, що до НЗВ не включають (п. 575 Методрекомендацій № 373):

— матеріали, отримані структурними підрозділами (цехами, дільницями), але не початі обробкою (розкроєм), а також покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, що не пройшли першої операції їх складання у вузли, агрегати та вироби (незалежно від того, знаходяться вони біля робочого місця чи в коморі);

— остаточно забраковані деталі, вузли, напівфабрикати та вироби.

10.2. Оперативний облік

Визначення залишків НЗВ може базуватися на оперативному обліку руху напівфабрикатів (деталей) у виробництві. При цьому можна виокремити два найпоширеніші способи оперативного обліку:

1) подетальний;

2) подетально-поопераційний.

Їх часто використовують у машинобудуванні, металообробці та в деяких інших галузях промисловості.

Який зі способів обрати, залежить від низки таких факторів:

— типу виробництва;

— складності та номенклатури продукції, що виготовляється;

— порядку зберігання міжопераційних заділів;

— порядку приймання виконаних робіт працівниками технічного контролю;

— інших особливостей технології та організації виробництва.

Подетально-поопераційний облік зазвичай організовують на підприємствах з одиничним (індивідуальним) і серійним характером виробництва. У такому разі міжопераційний рух деталей контролюють за допомогою маршрутних листів. У них відображаються наявність і ступінь готовності окремих деталей та вузлів у межах кожного виробничого підрозділу.

А ось подетальний облік ведуть у потоково-масових виробництвах, де процес виготовлення окремих деталей нетривалий і потреби у складному поопераційному обліку їх готовності немає. У такому разі здійснюють подетальний облік руху напівфабрикатів (деталей) із цеху до цеху з використанням місячних відомостей, комплектувальних карт (специфікацій) або інших накопичувальних документів.

Після закінчення місяця кожен цех складає звіт про рух деталей у виробництві (баланс деталей), який містить дані про їх запуск у виробництво, надходження з інших цехів, центрального складу, передавання на склад і до інших цехів, брак деталей у ході обробки та залишки на початок і кінець місяця.

Зверніть увагу: оперативний контроль і облік руху деталей у виробництві для спрощення може бути організований не за окремими деталями, а за їх комплектами або складальними вузлами та машинокомплектами.

Облік руху деталей (напівфабрикатів) у цехових коморах здійснюють у картках кількісного обліку

Якщо на одному і тому ж складі зберігаються однойменні деталі різного ступеня готовності, картки відкривають окремо на кожну деталь за ступенем її готовності (наприклад, заготовка, деталь в обробленому вигляді тощо).

Кожне підприємство самостійно обирає найбільш зручний і доречний для нього спосіб оперативного обліку. Дані такого обліку бухгалтерія використовує для встановлення залишків НЗВ на кінець місяця. Але майте на увазі, що точнішим є визначення залишків НЗВ шляхом перевірки його фактичної наявності, тобто за даними проведеної наприкінці місяця інвентаризації. Про неї й поговоримо.

10.3. Інвентаризуємо НЗВ

Інвентаризацію НЗВ здійснюють для:

— визначення фактичної наявності не закінчених обробкою напівфабрикатів та продукції;

— виявлення фактичної комплектності НЗВ (заділів), забезпеченості складання деталями;

— перевірки даних оперативного обліку руху напівфабрикатів та деталей і загальної суми витрат у НЗВ;

— визначення залишку НЗВ за анульованими замовленнями, а також за тими замовленнями, виконання яких призупинене;

— виявлення необлікованого браку;

— перевірки правильності розподілу витрат за видами продукції та уточнення собівартості випущеної продукції.

Об’єкти і строки проведення інвентаризації встановлює керівник підприємства своїм наказом.

Про головні нюанси проведення інвентаризації НЗВ розповімо далі.

1. Перед початком інвентаризації непотрібні цехам (дільницям) матеріали, покупні напівфабрикати, а також деталі та вузли, обробку яких завершено на цьому етапі, здають на склад.

2. Залишки НЗВ перевіряють шляхом фактичного підрахунку, зважування, виміру.

Щоб визначити кількість сировини, матеріалів і напівфабрикатів у НЗВ на підприємствах з безперервним технологічним процесом, проводять вимірювання та лабораторні аналізи.

Таку кількість зазначають у перерахунку на вміст корисної речовини

У виробництвах з безперервними і закритими технологічними процесами залишки НЗВ визначають виходячи з кількості апаратів, які були завантажені на кінець звітного періоду, і маси сировини та матеріалів, що знаходилися в кожному з них. При цьому за фактичні можна прийняти і теоретичні залишки, розраховані на підставі техніко-економічних характеристик.

На підприємствах масового або багатосерійного виробництва інвентаризацію доцільно проводити не поопераційно, а за деталями і вузлами шляхом фактичного підрахунку, зважування, перемірювання.

При інвентаризації НЗВ на підприємствах дрібносерійного та індивідуального виробництва, які застосовують маршрутну систему обліку, можна використовувати маршрутні листи для перевірки наявності оформлених партій і кількості деталей у кожній з них.

3. Кількість сировини та матеріалів, що входять до складу неоднорідної маси або суміші в НЗВ, визначають технічними розрахунками в порядку, встановленому на підприємстві, якщо іншого не передбачено законодавством. Такий припис установлено абзацом третім п.п. 4.6 розд. ІІІ Положення № 879 (ср. 025069200). Доповнює цю тезу п. 32 Положення № 158, який вимагає показувати в інвентаризаційному описі два кількісні показники:

1) кількість такої маси або суміші;

2) кількість сировини або матеріалів, що входять до складу цієї маси (суміші).

4. Якщо в НЗВ перебувають не закінчені складанням вузли, в ході інвентаризації визначають кількість витрачених на їх складання деталей. Із цією метою такі вузли, що перебувають в НЗВ, розукомплектовують у спеціальних відомостях.

5. Підраховану при проведенні інвентаризації фактичну кількість деталей і напівфабрикатів фіксують в інвентаризаційних описах за кожним цехом (дільницею). У них зазначають найменування заділу, стадію та ступінь готовності, кількість або обсяг виконаних робіт (абзац перший п.п. 4.6 розд. ІІІ Положення № 879).

Після цього фактичну кількість НЗВ зіставляють із даними кількісного (оперативного) обліку деталей. Шляхом такого порівняння виявляють нестачі та надлишки деталей, а також прихований брак.

6. Згідно з абзацом другим п.п. 4.6 розд. ІІІ Положення № 879 сировину, матеріали та покупні напівфабрикати, що перебувають біля робочих місць і не піддавалися обробці, до опису НЗВ не включають. Ці цінності фіксують в окремих інвентаризаційних описах (актах залишків матеріалів та напівфабрикатів, що не піддавалися обробці). На їх вартість методом «червоне сторно» зменшують витрати звітного місяця (див. с. 45). Першим числом наступного місяця цю ж суму в розрізі найменувань матеріальних цінностей відносять у надходження цеху.

7. Виявлений при інвентаризації брак оформляють працівники відділу технічного контролю. При цьому

остаточно забраковані деталі до складу НЗВ не включають

На це вказують абзац третій п. 31 Положення № 158 і п. 575 Методрекомендацій № 373.

8. У ході інвентаризації комісія, затверджена наказом керівника підприємства, визначає (розраховує) такі показники, що належать до залишків НЗВ:

— кількість і вартість витрачених матеріалів;

— кількість витраченого часу (оплаченої праці) згідно з технологічними картами.

Зверніть увагу! На сьогодні типової форми інвентаризаційного опису НЗВ немає. Тому кожне підприємство самостійно встановлює порядок інвентаризації НЗВ з урахуванням специфіки свого виробництва та галузевих інструкцій з питань планування, обліку та калькулювання собівартості продукції, а також розробляє індивідуальний інвентаризаційний опис. Надамо декілька рекомендацій із цього приводу.

Так, підприємства з нескладним виробничим процесом при інвентаризації НЗВ можуть застосовувати:

— Інвентаризаційний опис запасів, форму якого затверджено наказом № 572, або

— Інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей за формою № инв-3, затвердженою постановою № 241.

Але майте на увазі, що в більшості випадків такі форми доведеться коригувати, щоб привести у відповідність з потребами конкретного виробництва (наприклад, змінювати склад і найменування граф, рядків, позицій).

Тому підприємствам доцільніше розробити для оформлення результатів інвентаризації НЗВ власні форми первинних документів. Орієнтиром для цього може слугувати перевірений роками Інвентаризаційний опис незавершеного виробництва типової форми № инв-7*, затверджений наказом ЦСУ СРСР від 10.06.76 р. № 453, який нині втратив чинність.

* З прикладом заповнення зазначеної форми ви можете ознайомитися в спецвипуску «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 94, с. 43.

Крім того, при проведенні інвентаризації НЗВ і встановленні її результатів можна використовувати:

— Інвентаризаційний ярлик (форма № инв-2, затверджена постановою № 241);

— Акт інвентаризації залишків НЗВ;

— Акт залишків матеріалів та напівфабрикатів, що не піддалися обробці;

— Звіряльну відомість результатів інвентаризації товарно-матеріальних цінностей (форма № инв-19, затверджена постановою № 241);

— Звіряльну відомість результатів інвентаризації запасів за формою, затвердженою наказом № 572.

Групування даних про НЗВ здійснюють у тому ж порядку, у якому ведеться зведений облік витрат на виробництво, тобто за калькуляційними об’єктами.

10.4. Оцінка НЗВ

Отже, завдяки інвентаризації НЗВ ви визначили обсяг «незавершенки» в кількісному вираженні. Наступний крок до встановлення залишків НЗВ у цехах основного та допоміжного виробництв — здійснення оцінки НЗВ. Як її зробити, розповімо далі.

Розподіляємо витрати між НЗВ і готовою продукцією

Розподіл витрат між НЗВ і завершеною виробництвом продукцією можна здійснити двома способами: за оцінкою НЗВ і за оцінкою готової продукції. Розберемо кожен з них окремо.

Розподіл за оцінкою НЗВ. При застосуванні цього способу бухгалтер спочатку повинен визначити обсяг НЗВ на кінець періоду. Для цього:

— за даними інвентаризації визначають натуральний обсяг НЗВ;

— розраховують фактичну виробничу собівартість НЗВ.

Собівартість завершеної виробництвом продукції знаходять шляхом коригування накопичених за період витрат на зміну залишків НЗВ на початок і кінець періоду

Наочніше покажемо цей спосіб на прикладі.

Приклад 10.1. За умовами техпроцесу з металевого листа спочатку штампом штампують заготовки певної форми, а потім у них нарізують різьбу.

Вартість листа становить 2978 грн., з одного листа штампується 16 заготовок.

Витрати на штампування заготовок (заробітна плата робітника, витрати на експлуатацію устаткування тощо) з одного листа — 158 грн.

Обрізки здають на збірний пункт металобрухту. Справедлива вартість цих поворотних відходів становить 12 грн. з одного листа.

На початок періоду обсяг НЗВ становив 209041 грн., а величина виробничих витрат за місяць (дебетовий оборот за рахунком 23 без внутрішнього обороту) — 1608010 грн.

На кінець місяця в цеху знаходиться 1624 заготовки.

У цьому випадку вартість однієї заготовки, що не пройшла повної обробки, становитиме:

(2978 + 158 - 12) : 16 = 195,25 (грн./шт.).

Отже, обсяг НЗВ у грошовому вираженні становить:

1624 х 195,25 = 317086 (грн.).

Тепер визначимо собівартість завершеної виробництвом продукції. Для цього із суми показників обсягу НЗВ на початок періоду й обсягу витрат за період віднімаємо обсяг НЗВ на кінець періоду. Таким чином, собівартість завершеної виробництвом продукції становить:

209041 + 1608010 - 317086 = 1499965 (грн.).

Тобто проводку Дт 26 — Кт 23 потрібно зробити на суму 1499965 грн.

Якщо поділити цю суму на натуральний показник випуску готової продукції (кількість виготовлених виробів), вийде собівартість одного виробу.

Розподіл за оцінкою готової продукції. При цьому способі бухгалтер визначає розмір витрат, що належать до вартості виготовленої у звітному періоді продукції (виконаних робіт, наданих послуг), який потім і списується з кредиту рахунка 23.

Наведемо приклад визначення вартості НЗВ цим способом.

Приклад 10.2. За умовами техпроцесу з металевого листа спочатку штампом штампують заготовки певної форми, а потім у них нарізують різьбу. На початок звітного періоду в цеху знаходилося 65 заготовок для нарізки різьби, обсяг НЗВ становив 1300 грн.

Витрати на нарізку різьби (заробітна плата робітника, витрати на експлуатацію верстата тощо) за місяць становили 33850 грн. Усього різьбу було нарізано на 2465 заготовках.

На штампування витрачено 51665 грн. (з урахуванням вартості переданих у виробництво листів, заробітної плати штампувальника, витрат на експлуатацію верстата тощо). При цьому всього використано 145 листів на 2610 заготовок (18 заготовок на листі).

Визначимо кількість заготовок для нарізки різьби, що залишилися в цеху на кінець періоду:

65 + 2610 - 2465 = 210 (шт.).

Потім розрахункову кількість заготовок звіряємо з даними інвентаризації.

Після цього визначаємо собівартість однієї заготовки для різьби:

(1300 + 51665) : (65 + 2610) = 19,80 (грн./шт.).

Тепер розраховуємо витрати на виготовлення готової продукції:

19,80 х 2465 + 33850 = 82657 (грн.).

На основі цих даних визначаємо обсяг НЗВ на кінець періоду:

1300 + 51665 + 33850 - 82657 = 4158 (грн.).

Ці дані можна перевірити, помноживши кількість заготовок на кінець місяця на вартість виготовлення однієї заготовки:

210 х 19,80 = 4158 (грн.).

У цьому випадку проводку Дт 26 — Кт 23 роблять на суму 82657 грн.

Ви ознайомилися з обліком для варіанта оцінки собівартості готової продукції або обсягу НЗВ за фактичними витратами. Водночас ці показники можуть прийматися і за нормативною оцінкою. Які методи оцінки НЗВ при цьому застосовують, ви дізнаєтеся прямо зараз.

Методи оцінки НЗВ

Оцінку НЗВ у кінці місяця робить спеціально створена комісія в розрізі видів НЗВ і статей калькуляції.

Згідно з п. 10 П(С)БО 9 первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їх виробнича собівартість. У свою чергу, виробничу собівартість НЗВ визначають згідно з порядком, прийнятим у відповідній галузі промисловості.

Залежно від характеру технологічного процесу, його організації та технічних можливостей обліку на підприємстві залишки НЗВ можуть оцінюватися за (п. 578 Методрекомендацій № 373):

— нормативною виробничою собівартістю;

— плановими прямими витратами;

— собівартістю сировини, матеріалів та напівфабрикатів, що перебувають у переробці.

Підприємство обирає метод оцінки на власний розсуд

Цей вибір має бути закріплений у наказі керівника підприємства.

Наведемо декілька прикладів.

Так, на підприємствах з безперервним технологічним процесом НЗВ оцінюють за собівартістю сировини та матеріалів, завантажених в апарати.

У цехах виробництв з коротким циклом технологічного процесу НЗВ оцінюють за собівартістю початкової сировини, матеріалів і напівфабрикатів, які перебувають у переробці.

У деяких галузях промисловості, де залишки НЗВ порівняно стійкі і невеликі, оцінку НЗВ можуть здійснювати за основними прямими витратами.

Підприємства індивідуального та дрібносерійного виробництва НЗВ оцінюють за сумою фактичних витрат за кожним незавершеним замовленням, відображених у картках аналітичного обліку витрат. Оскільки обсяг НЗВ і випуску готової продукції за місяцями в таких виробництвах нерівномірний, загальновиробничі витрати залишають у складі НЗВ у розмірі фактичного рівня.

На підприємствах масового та серійного виробництва, що застосовують нормативний метод обліку витрат, оцінку НЗВ здійснюють за діючою нормативною собівартістю, обчисленою за нормами витрат матеріалів, заробітної плати та інших прямих витрат на дату проведення інвентаризації. Аналогічно оцінюють нестачі та надлишки деталей і напівфабрикатів, виявлених при інвентаризації.

На останньому методі зупинимося детальніше.

НЗВ оцінюють у розрізі статей, передбачених для калькулювання собівартості готової продукції. Виняток — стаття «Втрати від браку». Нагадаємо: за загальним правилом втрати від браку списують щомісячно до складу виробничої собівартості випущеної продукції. Але! Це не стосується підприємств з індивідуальним і дрібносерійним виробництвом. Такі суб’єкти господарювання втрати від браку враховують при оцінці НЗВ, але тільки за умови, що вони належать до певного, ще не закінченого замовлення.

Для оцінки НЗВ за статтею «Сировина та матеріали» фактичну кількість деталей множать на норми витрат відповідних матеріалів на деталь, а отримані результати — на встановлені ціни.

За статтею «Основна заробітна плата виробничих робітників» фактичну кількість деталей за операціями множать на норми заробітної плати за тими операціями, які пройшли ті чи інші деталі.

Такий спосіб є достатньо громіздким. Тому при незначній трудомісткості окремих операцій, багатоопераційності обробки деталей і стійкій номенклатурі виробів застосовують спрощений спосіб оцінки не повністю оброблених деталей за статтею «Основна заробітна плата виробничих робітників».

Для цього умовно приймають, що середній відсоток готовності деталей становить 50 %. Таким чином, фактичну кількість деталей у НЗВ множать на 50 % розцінки, встановленої на всю обробку деталі, що діє за цим цехом, і до отриманої суми додають усю нормативну заробітну плату попередніх цехів.

Загальновиробничі витрати відносять до складу НЗВ виходячи з їх фактичного рівня щодо обраної бази розподілу, але не вище передбачених планом, за методикою, встановленою для розподілу цих витрат між окремими видами продукції.

Зверніть увагу:

порядок оцінки НЗВ при інвентаризації залежить від прийнятого варіанта зведеного обліку витрат на виробництво

Так, він може бути безнапівфабрикатним або напівфабрикатним*.

* Детально варіанти зведеного обліку витрат на виробництво розглянуто в розділі 11 на с. 101.

При безнапівфабрикатному варіанті наявність деталей, вузлів і не закінчених складанням виробів оцінюють на підставі нормативних калькуляцій або технологічних карт. При цьому враховують частку участі кожного цеху у витратах з виготовлення цих деталей (вузлів і виробів) за встановленими статтями витрат. Дані про вартість залишків НЗВ узагальнюють по підприємству в цілому й окремо по цехах. Вони відображають витрати в НЗВ підприємства і частку участі в них кожного цеху.

Якщо ж застосовується напівфабрикатний варіант, оцінку деталей і вузлів здійснюють з урахуванням вартості зазначених напівфабрикатів у цеху, у якому вони знаходяться. У цьому випадку до номенклатури статей калькулювання витрат включається стаття «Напівфабрикати власного виробництва».

Дані з оцінки НЗВ групують у тому ж порядку, у якому ведуть зведений облік витрат на виробництво: за замовленнями або групами однорідних виробів.

10.5. Інвентаризаційні різниці

Після того, як інвентаризація НЗВ закінчена, інвентаризаційні описи передають до бухгалтерії підприємства. Там виявлені в ході інвентаризації фактичні дані про наявність НЗВ звіряють з даними бухгалтерського обліку. Якщо в ході такої звірки виявлено розбіжність між обліковими і фактичними даними за тими чи іншими видами НЗВ, складають звіряльні відомості**.

** Які форми для цього можна використовувати, див. на с. 95.

На підставі звіряльних відомостей комісія:

1) з’ясовує характер нестач (крадіжка, втрати від псування цінностей, нестача в межах норм природного убутку або понад установлені норми);

2) проводить роботу з урегулювання виявлених розбіжностей і вивчає всі обставини справи (проводить внутрішнє розслідування, за необхідності — експертизу).

Зверніть увагу:

за всіма виявленими фактами втрат і нестач НЗВ в обов’язковому порядку встановлюють причини і конкретних винних для відшкодування завданих підприємству збитків

Із цією метою матеріально відповідальні особи надають усні та письмові пояснення виявленим розбіжностям. Якщо встановлено факт крадіжки, необхідно подати заяву в правоохоронні органи.

Висновки комісії оформляються протоколом. У ньому наводять детальні відомості про причини та винних у нестачах і втратах (надлишках), а також пропозиції щодо врегулювання виявлених відхилень і про заходи щодо винних осіб.

Протокол, складений за результатами інвентаризації, затверджує керівник підприємства. У свою чергу, бухгалтерія на його підставі виконує бухгалтерські записи про виявлені надлишки або нестачу НЗВ (про них див. нижче).

Виявлені при інвентаризації нестачі та надлишки НЗВ оцінюють у тому ж порядку, що й фактичні залишки «незавершенки». Для цього використовують відомість оцінки нестач і надлишків НЗВ. Її заповнюють на підставі документів оперативного обліку руху деталей і напівфабрикатів у виробництві. Це можуть бути баланси деталей НЗВ або ж відомість обліку виробітку та руху деталей.

Оцінку здійснює економіст цеху в розрізі прямих статей витрат, передбачених затвердженою на підприємстві Інструкцією з планування та калькулювання собівартості продукції. Потім бухгалтерська служба підприємства узагальнює дані цехових відомостей у зведеній відомості по підприємству укрупнено за вузлами та виробами (замовленнями, калькуляційними групами) і додає відповідну частку загальновиробничих витрат.

Облік нестач НЗВ. Фактичні нестачі НЗВ, виявлені при інвентаризації, можуть бути двох видів: у межах норм природного убутку і понад такі норми. Від цього залежить порядок їх обліку.

Так, нестачі в межах норм природного убутку включають до виробничих витрат (якщо такі втрати безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції). Їх відображають за дебетом рахунків:

23 — якщо нестачі можна віднести до конкретного об’єкта витрат;

91 — якщо нестачі неможливо віднести до конкретних об’єктів витрат.

Зауважте:

якщо норми природного убутку не визначено, уся сума нестачі НЗВ вважається наднормативною

Якщо ж нестачі перевищують норми природного убутку, їх виключають з витрат на виробництво і списують до складу інших операційних витрат підприємства. Відображають це проводкою: Дт 947 — Кт 23. Одночасно із цим суму наднормативної нестачі НЗВ показують за дебетом позабалансового субрахунку 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей».

Якщо згодом буде встановлено винну особу, необхідно:

1) суму нестачі списати з позабалансового субрахунку 072;

2) відобразити визнання заборгованості винної особи і виникнення доходу записом: Дт 375 — Кт 716 у сумі, що підлягає відшкодуванню винним.

Якщо ж винну особу не встановлено або у відшкодуванні відмовлено судом, суму нестачі необхідно обліковувати на субрахунку 072 не менше строку позовної давності (зазвичай він становить 3 роки) з моменту встановлення факту нестачі.

Про визначення розміру збитку, який підлягає відшкодуванню винним у наднормативній нестачі, ви можете прочитати в «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 94, с. 98.

Несвоєчасно оформлений остаточний брак, виявлений у ході інвентаризації, списують на рахунок 24 з наступним відображенням в установленому порядку (див. с. 56).

Облік надлишків НЗВ. Якщо в ході інвентаризації виявлено надлишки НЗВ, їх оприбутковують на баланс підприємства з одночасним відображенням їх вартості у складі доходів від операційної діяльності. Тобто в бухгалтерському обліку на вартість надлишків роблять проводку: Дт 23 — Кт 719.

Наочніше відображення в бухобліку надлишків і нестач НЗВ продемонструють проводки, наведені в табл. 10.1.

Таблиця 10.1. Бухоблік надлишків і нестач НЗВ

№ з/п

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Дт

Кт

1

Оприбутковано виявлені в ході інвентаризації надлишки НЗВ

23

719

2

Списано суму нестачі НЗВ понад норми природного убутку

947

23

3

Нараховано податкові зобов’язання з ПДВ на вартість наднормативної нестачі

947

643/1

643/1

641/ПДВ

4

Суму наднормативної нестачі НЗВ відображено в позабалансовому обліку

072

5

Відображено суму збитку, що підлягає відшкодуванню підприємству винною особою (якщо винну особу встановлено)

375

716

6

Суму наднормативної нестачі НЗВ списано з позабалансового обліку (після встановлення винної особи або після закінчення строку позовної давності)

072

7

Внесено винною особою грошові кошти до каси (на поточний рахунок) підприємства

301 (311)

375

8

Списано несвоєчасно оформлений і виявлений у ході інвентаризації остаточний брак продукції

24

23

Ну ось ми і розглянули порядок калькулювання окремих виробничих витрат. Завершимо ж сьогоднішній номер вивченням зведеного обліку витрат на виробництво.

висновки

  • Розподіл витрат між НЗВ і завершеною виробництвом продукцією можна здійснити двома способами: за оцінкою НЗВ і за оцінкою готової продукції.
  • Найбільш точним і поширеним методом визначення залишків НЗВ на початок і кінець звітного місяця є інвентаризація.
  • Якщо в ході звіряння фактичних даних про наявність НЗВ з даними бухгалтерського обліку виявлено розбіжність за тими чи іншими видами НЗВ, складають звіряльні відомості.
  • Надлишки НЗВ, виявлені в ході інвентаризації, оприбутковують на баланс з одночасним збільшенням доходів від операційної діяльності (Дт 23 — Кт 719).
  • Нестачі НЗВ для цілей бухобліку підрозділяють на нестачі в межах норм природного убутку (включають до витрат виробництва) і наднормативні нестачі (списують до складу інших операційних витрат).
Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
Завантажуйте наш мобільний додаток iFactor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Закрити
icon-block
Заважає реклама?
Ви маєте можливість її відключити!
Бажаєте побачити, як сайт буде виглядати без реклами?
Вимкнути на 10 секунд