Правовий аспект. У загальному випадку немає жодного нижнього порога для орендної плати за договором операційної оренди. Винятки — оренда земельної ділянки сільгосппризначення, земельного чи майнового паю, а також інших об’єктів нерухомості. У цих випадках законодавство дійсно встановлює мінімальну суму орендних платежів, яку використовують, зокрема, для розрахунку бази оподаткування ПДФО в орендодавців-фізосіб (пп. 170.1.1, 170.1.2 ПКУ).
Мінімальна сума оренди розраховується за методикою, затвердженою постановою КМУ від 29.12.2010 р. № 1253. Однак ця сума використовується лише для ПДФО-цілей. Договірна сума оренди може бути й меншою. Ціна орендної послуги (як результат волевиявлення сторін) законом не регулюється, і вона ніяк не пов’язана з амортизацією (ст. 190 ГКУ). Виняток — встановлені у статуті підприємства обмеження на безоплатне користування майном.
Зазначений висновок нещодавно підтримав і Верховний Суд, який зазначив, що сума амортизації та сума орендної плати є не пов’язаними категоріями. А законодавство не містить норми, яка б обмежувала суму амортизації переданих в оренду активів сумою орендної плати (див. постанову ВС від 12.06.2018 р. у справі № 803/484/13-а // reyestr.court.gov.ua/Review/74718606).
«Мінбазний» ПДВ. До 01.01.2016 р. у п. 188.1 ПКУ було прописано, що база оподаткування для операцій з постачання самостійно виготовлених товарів чи послуг не може бути нижче їх собівартості.
Тож до 01.01.2016 р. орендодавець дійсно повинен був визначати собівартість орендних послуг і використовувати її як мінбазу. У свою чергу, основною складовою собівартості орендних послуг є амортизація об’єкта оренди. У ситуації, коли орендна плата становила суму меншу, ніж сума амортизації об’єкта оренди, це на той час означало, що договірна вартість за операцією з постачання орендних послуг є нижчою за мінбазу (див., наприклад, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2019 р. у справі № 826/1546/17 // reyestr.court.gov.ua/Review/79757403).
Тож орендодавець зобов’язаний був донараховувати «мінбазний» ПДВ до рівня собівартості орендних послуг. А ця собівартість могла включати в себе не тільки суму амортизації, але й інші витрати орендодавця — комунальні послуги, техобслуговування, прибирання тощо.
Однак починаючи з 01.01.2016 р. й дотепер мінбазою для самостійно виготовлених послуг є звичайна ціна (абзац другий п. 188.1 ПКУ). Якщо сума орендної плати нижче, ніж рівень звичайних цін, — потрібно дійсно донараховувати «мінбазний» ПДВ і складати «мінбазну» податкову накладну. Однак амортизація до цього не має жодного стосунку. Фіскали також згодні із цим висновком, щоправда, звичайну ціну орендної послуги вони трактують винятково як ринкову ціну (див. також лист ДФСУ від 20.04.2018 р. № 1734/6/99-99-15-03-02-15/ІПК // «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 41, с. 4).
«Компенсуючий» ПДВ. У листі ДФСУ від 16.04.2018 р. № 1600/6/99-99-15-03-02-15/ІПК фіскали наполягають, що при постачанні запасів, яке стало збитковим унаслідок їх уцінки, платник ПДВ повинен нарахувати «компенсуючий» ПДВ згідно з _blankп. 198.5 ПКУ на суму уцінки (буцімто у зв’язку із негосподарським використанням уцінених запасів у цій частині їх вартості). Про це ми попереджали у «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 12, с. 18.
Керуючись цією аналогією, фіскали можуть прискіпуватися і до збиткової оренди й вимагати «компенсуючих» ПДВ-зобов’язань (наприклад, стосовно вхідного ПДВ щодо вартості комунальних послуг у складі орендної плати). Ми вважаємо такі прискіпування безпідставними, але все ж повинні попередити вас про них.
