Платіжні термінали

* У цьому розділі ми не розглядаємо особливості застосування ПТКС.

Визначення платіжного терміналу (далі — ПТ) знаходимо в п. 1.32¹ Закону № 2346. Це електронний пристрій, призначений для ініціювання переказу з рахунка, у тому числі видачі готівки, отримання довідкової інформації і друкування документа за операцією із застосуванням електронного платіжного засобу.

У свою чергу, електронний платіжний засіб (далі — ЕПЗ) — це платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ (п. 1.14 Закону № 2346). До ЕПЗ, зокрема, належать усі види банківських платіжних карток.

Простіше кажучи, ПТ надає можливість суб’єктам господарювання, що здійснюють свою діяльність у сфері торгівлі, громадського харчування або послуг, приймати до оплати не лише готівкові кошти, але й безготівкові з використанням ЕПЗ. За допомогою ПТ можна переказувати кошти з рахунка покупця на рахунок продавця, формувати довідкову інформацію, друкувати документи тощо.

Зверніть увагу: установка платіжного пристрою не лише надає продавцю перевагу перед конкурентами, але для багатьох є обов’язковим заходом. Детальніше про це ви дізнаєтеся далі.

7.1. Платіжний термінал: обов’язок чи право?

Установка платіжного пристрою — це далеко не маркетинговий хід, а обов’язок окремих суб’єктів, закріплений у п. 14.19 Закону № 2346. Норми цього пункту наказують суб’єктам господарювання забезпечити покупцям (замовникам) можливість здійснювати розрахунки за продані товари (надані послуги) з використанням ЕПЗ.

Конкретні вимоги до суб’єктів господарювання щодо приймання ЕПЗ мають бути визначені КМУ. На сьогодні документ, що встановлює такі вимоги, під чинну редакцію ст. 14 Закону № 2346 існує тільки у формі проекту. Проте не втратила чинності постанова № 878, яку було розроблено під «стару» редакцію згаданої статті. Це підтверджують і податківці (див. листи Міндоходів від 29.04.2013 р. № 2397/5/99-99-18-05-16, від 26.02.2014 р. № 3737/6/99-99-18-03-01-15, консультацію в підкатегорії 109.06 БЗ). Тому постановою № 878 слід керуватися і далі (до прийняття нового документа).

Суб’єктів господарювання, які зобов’язані використовувати ПТ, перелічено в п. 1 постанови № 878. Це особи, які відповідають одночасно двом умовам:

— здійснюють діяльність у сфері продажу товарів, громадського харчування та послуг;

— використовують РРО згідно із Законом про РРО.

Тому, якщо ви не використовуєте РРО, оскільки звільнені від його застосування*, то мати ПТ вам теж не обов’язково. Згодні із цим і податківці (див. лист Міндоходів від 29.04.2013 р. № 2397/5/99-99-18-05-16).

* Детально про РРО-«звільненців» див. у підрозділі 1.2 на с. 4.

Водночас п. 2 постанови № 878 передбачено випадки, коли суб’єкти господарювання, що застосовують РРО, можуть не встановлювати ПТ. Так, від цієї повинності поки що звільнені:

1) суб’єкти господарювання, що здійснюють діяльність у населених пунктах з чисельністю населення менше 25 тис. осіб;

2) підприємства торгівлі з торговельною площею до 20 кв. м (крім автозаправних станцій). Очевидно, що під це звільнення за формальними ознаками не потрапляють ФОП-торговці. Але для юросіб із «пільговою» торговою площею незалежно від чисельності населення в населеному пункті звільнення діє. Тут важливо звернути увагу на те, що розуміють під торговою площею.

Торгова площа магазину — площа для торгівлі та обслуговування покупців, включаючи здану в оренду (крім окремих приміщень, які повністю здані в оренду). Тобто це сума площ, на яких здійснюється продаж товарів, і площ для розміщення служб із додаткового обслуговування покупців (відділ замовлень, кафетерій, демонстраційна зала, камера схову, пакувальна, оформлення продажу в кредит тощо). При цьому торгова площа включає площі, зайняті під прилавками, стелажами та іншим обладнанням, яке встановлене у торговому залі (п.п. 3.1.2 Інструкції № 327). Таким чином, наприклад, складські приміщення до торгової площі не входять;

3) заклади громадського харчування закритого типу, які обслуговують певний контингент споживачів, зокрема особовий склад Збройних Сил та інших військових формувань, студентів, учнів та викладачів вищих, професійно-технічних, загальноосвітніх навчальних закладів, працівників промислових підприємств.

Ви не потрапили в число ПТ-«звільненців»? Тоді пам’ятайте:

Якщо у вас усього один РРО, ви також зобов’язані забезпечити приймання ЕПЗ, тобто вам потрібен один ПТ.

Зауважте: ПТ повинен забезпечувати приймання ЕПЗ не менше 3 платіжних систем (VISA, MasterCard тощо). Причому однією з них має бути багатоемітентна платіжна система, платіжною організацією якої є резидент України (п. 14.19 Закону № 2346). Як роз’яснив НБУ в листі від 05.03.2013 р. № 25-313/2725, багатоемітентна платіжна система — це платіжна система, учасниками якої є два і більше банки, які здійснюють емісію ЕПЗ у цій платіжній системі. Як приклад тут можна навести Національну платіжну систему ПРОСТІР (раніше вона називалася НСМЕП).

Реєструвати ПТ в органі ДФСУ або повідомляти про його наявність не потрібно.

Також майте на увазі: установка ПТ не замінить РРО.

Якщо суб’єкт господарювання зобов’язаний використовувати РРО, то розрахункова операція з покупцем повинна проводитися на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку і переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів (п. 1 ст. 3 Закону про РРО). У свою чергу, до розрахункової операції в розумінні ст. 2 Закону про РРО, зокрема, належить приймання від покупців платіжних карток за місцем реалізації товарів (послуг). Тобто без РРО тут не обійтися.

Крім того, ПТ не зможе видати покупцю розрахунковий документ, передбачений ст. 2 Закону про РРО. Детальніше про це див. у підрозділі 7.3 на с. 83.

ПТ до нефіскального РРО. Тепер порушимо питання, що цікавить передусім ФОП-єдиноподатників, які не досягли за календарний рік граничного обсягу доходу в 1 млн грн. Як ви вже знаєте (див. с. 8), нині вони можуть не застосовувати РРО згідно з п. 296.10 ПКУ і п. 6 ст. 9 Закону про РРО*. Проте за бажання такі підприємці мають право завести нефіскальний касовий апарат для ведення обліку та роздрукування чеків (ст. 13 Закону про РРО).

* Пам’ятайте: таке послаблення не поширюється на фізосіб-єдиноподатників, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення. Зазначені платники податків зобов’язані застосовувати РРО.

Чи потрібен ПТ, якщо використовується нефіскальний РРО?

На нашу думку, встановлювати ПТ повинні лише ті суб’єкти підприємництва, які зобов’язані використовувати РРО (п. 1 постанови № 878). Оскільки ФОП-єдиноподатники (при дотриманні умов, установлених п. 6 ст. 9 Закону про РРО) до їх числа не входять, вони можуть працювати без ПТ. Ця думка простежується і в листі Держспоживінспекції від 05.05.2014 р. № 2565-3-11/8.

Але податківці в листі Міндоходів від 26.02.2014 р. № 3737/6/99-99-18-03-01-15 висловлювали іншу думку. Вони стверджували, що ПТ потрібно встановлювати навіть із нефіскальним РРО. Таким чином, фіскали буквально трактували законодавство: якщо застосовуєш РРО, у тому числі добровільно, то повинен установити ПТ.

Що ж, ураховуючи чималий розмір штрафу, який можуть застосувати податківці (див. с. 91), можливо, варто прислухатися до їх думки і встановити ПТ.

Але майте на увазі: у будь-якому випадку від обов’язку застосовувати ПТ звільняються суб’єкти господарювання, перелічені в п. 2 постанови № 878 (див. с. 80).

Платіжний термінал без РРО. Ви вже знаєте, що ПТ не може виконувати функцій РРО. Відповідно, ті, хто застосовують РРО, встановлюють ПТ додатково, а не замість касового апарату. А як щодо тих, хто має право не використовувати РРО, але хоче встановити ПТ? З ними все по-іншому.

Такі суб’єкти можуть установити тільки ПТ, який працюватиме без РРО. Річ у тому, що Закон № 2346 не зобов’язує власників ПТ використовувати їх тільки в парі з касовими апаратами (як фіскальними, так і не фіскальними). Також цього не вимагає і Закон про РРО.

По суті, ПТ — це всього лише спосіб заміни готівкових розрахунків безготівковими при здійсненні розрахунків за його місцезнаходженням. Тому за бажання суб’єкт господарювання, який не зобов’язаний за законодавством використовувати РРО, може встановити ПТ без застосування РРО (див. підкатегорію 109.10 БЗ).

Такий же висновок міститься в листах Мінекономіки від 07.02.2013 р. № 3501-06/4370-12 і ГУ ДФС в м. Києві від 14.11.2017 р. № 2616/ІПК/26-15-14-09-13.

Два торговці й один термінал. Ще одне цікаве запитання. Чи можуть два різні суб’єкти господарювання використовувати один і той же ПТ?

Однозначної відповіді на це запитання законодавство не дає. Проте ні Закон про РРО, ні Закон № 2346 цього не забороняють. А як відомо, «що не заборонено — те дозволено». Головне, щоб таку можливість давало програмне забезпечення ПТ.

Зверніть увагу: якщо ПТ планують використовувати два різні торговці, то підключати термінал до РРО одного з них, звичайно ж, не потрібно.

Розрахунки слід проводити в такому порядку. Спочатку торговець повинен провести операцію через ПТ, тобто зняти грошові кошти з картки покупця і роздрукувати квитанцію терміналу. Далі він проводить суму товару через РРО і роздруковує фіскальний чек, в якому у вигляді форми оплати зазначається «Картка» або «Безготівкова». Потім чек РРО і квитанцію ПТ видають покупцю.

7.2. Установлюємо платіжний термінал і працюємо з ним

Після того, як ми розібралися, кому потрібен ПТ, розповімо про те, як почати з ним працювати.

Для цього вам потрібно звернутися до будь-якого банку й укласти з ним договір еквайрингу. Простіше кажучи, договір на технологічне та інформаційне обслуговування проведення розрахунків за допомогою банківських карток. Причому ви маєте право одночасно використовувати декілька ПТ на підставі договорів з різними банками.

Однією стороною такого договору є банк-еквайр, а іншою — торговець (суб’єкт господарювання, який згідно з п. 1.42 Закону № 2346 приймає до обслуговування платіжні інструменти з метою проведення оплати вартості товарів або послуг, включаючи послуги з видачі коштів у готівковій формі).

Переказ коштів між еквайрами і суб’єктами господарювання за операціями з використанням ЕПЗ, проведеними резидентами і нерезидентами на території України, у тому числі через мережу Інтернет, здійснюється в гривнях.

У договорі з еквайром мають бути обов’язково зазначені такі умови (п. 4 розд. V Положення № 705):

1) найменування платіжних систем (наприклад, VISA, MasterСard, НПС ПРОСТІР), ЕПЗ яких приймаються торговцем до оплати, та типи ЕПЗ з визначенням їх ознак платіжності;

2) порядок оформлення документів за операціями з використанням ЕПЗ;

3) порядок і терміни розрахунків еквайра з торговцем;

4) розмір комісійної винагороди, яку торговець сплачує еквайру за розрахункове обслуговування;

5) процедури безпеки, яких має дотримуватися торговець під час приймання платежів з використанням ЕПЗ та передавання даних еквайру про проведені операції;

6) інші умови відповідно до законодавства України або на розсуд еквайра та торговця.

Його можна отримати (на умовах купівлі або оренди) безпосередньо в банку або від інших осіб за погодженням з еквайром.

Головне, щоб ПТ відповідав технічним (функціональним) вимогам і встановленим вимогам безпеки. Також банки можуть надавати ПТ безкоштовно. ПТ буде забезпечений відповідним програмним забезпеченням, а торговець отримає інструкцію з його використання.

Торговець зобов’язаний забезпечити розміщення зображення торгової марки платіжної системи в порядку, встановленому договором (наприклад, на вхідних дверях).

Зверніть увагу: при розрахунках через ПТ грошові кошти, списані з карткового рахунку покупця, надійдуть на рахунок продавця не відразу. Зазвичай розрив у часі становить до 3 банківських днів. Терміни розрахунків між банком-еквайром і суб’єктом господарювання визначаються в договорі еквайрингу (п.п. 3 п. 4 розд. V Положення № 705).

Тепер розглянемо обов’язки сторін, які зазвичай прописують у договорі еквайрингу.

Так, еквайр зобов’язаний забезпечити технологічне та інформаційне обслуговування торговця (п. 2 розд. V Положення № 705). Відповідно, банк підключає устаткування, здійснює його технічне обслуговування, організовує навчання продавців і касирів правилам роботи з ПТ.

У свою чергу, торговцю потрібно визначити місце, де буде встановлений ПТ, обладнати його надійним зв’язком із банком-еквайром, затвердити перелік співробітників, які працюватимуть із ПТ, виділити їм час для відповідного навчання.

Торговець зобов’язаний дотримуватися правил здійснення платіжної операції з використанням ЕПЗ і процедур безпеки, встановлених договором з еквайром.

Зауважте: заборонено копіювати платіжні картки або їх реквізити, вносити повний номер ЕПЗ в облікові книги та/або електронні бази даних.

Проводити операції з використанням платіжної картки можна тільки в присутності її власника, якщо інше не узгоджено з ним або не передбачено правилами платіжної системи для окремих видів операцій (п. 10 розд. V Положення № 705).

При здійсненні операцій за допомогою банківської картки продавець повинен (залежно від правил платіжної системи) отримати підпис клієнта на квитанції або попросити його ввести пін-код на клавіатурі ПТ або допоміжного пристрою. При цьому продавець у жодному разі не повинен просити покупця повідомити йому пін-код.

Зверніть увагу: є ряд випадків, коли торговець має право відмовитися від здійснення платіжної операції з використанням ЕПЗ. До них належать (п. 12 розд. V Положення № 705):

1) закінчення терміну дії ЕПЗ, відсутність необхідних ознак його платіжності тощо;

2) невідповідність між підписом на ЕПЗ і підписом на паперовому документі, який оформляється за результатами операції, або неправильне введення пін-коду;

3) відмова користувача надати документ, що посвідчує його особу, у випадках, передбачених законодавством України, або якщо було виявлено, що особа не має права використовувати ЕПЗ;

4) неможливість виконання авторизації* у зв’язку з технічними причинами;

* Процедура отримання дозволу банку на проведення операції з використанням ЕПЗ.

5) відсутність підпису на ЕПЗ, якщо це передбачено правилами платіжної системи;

6) отримання негативного коду авторизації від емітента ЕПЗ.

7.3. Документальне підтвердження розрахункової операції

Операції, які здійснюють із застосуванням ПТ, повинні виконуватися з оформленням квитанції ПТ (п. 5 розд. VII Положення № 705).

Зазначимо: на самому документі ви можете побачити назву «чек», але це всього лише «вільності» програми. У розумінні Положення № 705 ПТ роздруковує документ під назвою «квитанція».

У квитанції ПТ зазначається така інформація (п. 7 розд. VII Положення № 705):

— ідентифікатор еквайра та торговця або інші реквізити, які дають змогу їх ідентифікувати;

— ідентифікатор платіжного пристрою;

— дата і час здійснення операції;

— сума та валюта операції;

— сума комісійної винагороди;

— реквізити ЕПЗ, які дозволені правилами безпеки платіжної системи;

— вид операції;

— код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі;

— інші додаткові реквізити документів, передбачені правилами платіжних систем та/або внутрішньобанківськими правилами.

У квитанції терміналу не наводиться інформація про кількість проданого товару (послуги). Тобто цей документ не підтверджує факт продажу товарів (послуг). Відповідно,

Якщо торговець зобов’язаний застосовувати РРО або РК, то при проведенні розрахунків через ПТ він в обов’язковому порядку видає покупцю розрахунковий документ — фіскальний касовий чек РРО або розрахункову квитанцію.

При цьому не забудьте про додаткові реквізити, які повинен містити фіскальний чек, якщо РРО у вас з’єднаний або поєднаний із ПТ (п. 6 розд. ІІ Положення № 13). Так, у чеку наводять:

— ідентифікатор еквайра та торговця або інші реквізити, які дають змогу їх ідентифікувати;

— ідентифікатор платіжного пристрою;

— суму комісійної винагороди (у разі її наявності);

— вид операції;

— реквізити платіжної картки (допустимі правилами безпеки платіжної системи), перед якими друкуються великі літери «ЕПЗ»;

— напис «Код авт.» і код авторизації або інший код, який ідентифікує операцію в платіжній системі, крім випадків, коли правила розрахунків платіжної системи передбачають складання розрахункових документів із застосуванням ЕПЗ без виконання процедур авторизації;

— підпис касира та підпис держателя платіжної картки (якщо це передбачено правилами платіжної системи) в окремих рядках, перед якими друкуються відповідно написи «Касир» і «Держатель ЕПЗ».

А якщо РРО і РК не застосовують, чи достатньо видати покупцю тільки квитанцію ПТ? Ні. У такому разі продавець також зобов’язаний видати розрахунковий документ установленої форми, який засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу (п. 11 ст. 8 Закону № 1023). Це може бути квитанція, товарний чек, квиток або інший документ.

Рекомендуємо в товарному чеку (квитанції тощо) зазначати, що оплата здійснена через ПТ, із зазначенням реквізитів «термінальної» квитанції.

7.4. Повернення товару, оплаченого банківською карткою

Припустимо, що покупець на підставі Закону № 1023 повертає товар, раніше оплачений через ПТ. У цьому випадку торговець повинен повернути покупцю витрачені кошти (про правила і документальне оформлення повернення див. у підрозділі 5.4 на с. 57). Повернення грошей можна здійснити двома способами:

1) у безготівковій формі (шляхом переказу коштів на рахунок покупця з використанням ЕПЗ);

2) готівкою через касу (через РРО).

При першому способі порядок розрахунків залежатиме від того, чи є банк-еквайр банком-емітентом ЕПЗ (картки). Якщо так, то торговець перераховує суму повернення на рахунок банку-еквайра, який повертає цю суму покупцеві на його ЕПЗ. Можливий також варіант, коли банк-еквайр самостійно (згідно з документами, оформленими торговцем через ПТ) повертає суму покупцю на ЕПЗ, а торговець потім перераховує суму повернення на рахунок банку-еквайра. Крім того, договором може бути передбачено, що банк самостійно списує з рахунка торговця суми коштів, повернені на ЕПЗ покупців.

Якщо емітентом ЕПЗ є не банк-еквайр, то ланцюжок подовжується. Торговець перераховує відповідну суму банку-еквайру, той — банку-емітенту, а останній — покупцю.

Зверніть увагу: для повернення грошових коштів на ЕПЗ необхідно, щоб, окрім розрахункового документа, що засвідчує факт купівлі, покупець пред’явив квитанцію ПТ, а також платіжну картку. Зазвичай, потрібна та картка, з якої здійснювалося списання коштів. Інакше провести операцію через POS-термінал не вдасться.

Другий спосіб повернення коштів — видати готівку з ящика РРО з оформленням розрахункового документа. Але! Так можна діяти, тільки якщо цього не забороняють правила платіжної системи або умови договору з банком.

Крім того, такий варіант не схвалюють податківці. На їхню думку, якщо оплата пройшла через ПТ, то і повернути гроші покупцю можна тільки шляхом зарахування коштів на його картку (див. роз’яснення в підкатегорії 109.02 БЗ). При цьому, хоч готівка і не видається, суму коштів, повернених покупцю, все одно реєструють в РРО (або в РК). Покупцю видають розрахунковий документ.

Ми ж вважаємо такий висновок податківців занадто категоричним. Адже чинне законодавство не обмежує суб’єкта господарювання в праві застосовувати в цьому випадку як безготівкову (шляхом зарахування грошових коштів на банківський рахунок покупця), так і готівкову форму розрахунку (шляхом видачі грошових коштів із каси підприємства). З нашою думкою солідарний і НБУ (див. лист від 12.10.2016 р. № 57-0002/84778).