Для турзбору базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу (п.п. 268.7.3 ПКУ). Відповідно податковим агентам потрібно зазначати у декларації суму турзбору поквартально (п.п. 268.7.1 ПКУ). А «турзбірна» декларація наразі подається окремо за кожний квартал, без наростаючого підсумку (БЗ 123.04, деталі — у «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 86, с. 14).
Базою оподаткування турзбором за новими правилами є загальна кількість діб тимчасового розміщення у «туристичних» місцях (п.п. 268.4.1 ПКУ). Ця база зазначається у додатку до «турзбірної» декларації у графі 3 «Загальна кількість діб розміщення у місцях проживання (ночівлі)». Відповідно до примітки 6 у цій графі зазначається загальна кількість діб проживання (людино-діб) за весь звітний період.
Тобто у декларації зазначається виключно кількість діб фактичного проживання у звітному кварталі, а не кількість діб, за які платник сплатив турзбір. Так, платник (турист) зобов’язаний сплатити турзбір перед заселенням (п.п. 268.6.1 ПКУ). Але це може відбутися задовго до фактичного проживання.
Тому те, що платник сплатив турзбір авансом, — ще не підстава податковому агенту включати суму цього турзбору до декларації й перераховувати в бюджет. Податківці визнали це, відповідаючи на запитання, що робити податковому агенту, якщо платник (турист) перерахував попередню оплату, але послугами готелю ще не скористався («Вісник. Офіційно про податки», 2019, № 7-8, с. 34). На їхню думку, у разі відсутності факту тимчасового розміщення у податкового агента відсутні підстави для справляння турзбору (див. також п. 6 листа ГУ ДФС у Київській обл. від 30.01.2019 р. № 312/ІПК/10-36-12-03).
Повертаючись до запитання, можна сказати: у ІІІ кварталі турист фактично проживав у готелі протягом 6 діб. Відповідно саме виходячи з цих 6 діб потрібно визначати суму турзбору, яка потрапить до декларації. Щодо решти (3 доби), то вони припадають вже на IV квартал і, відповідно, потраплять до наступної «турзбірної» декларації. Податківці у своїх усних консультаціях теж підтверджують такий висновок. І натякають на нього письмово у п. 6 листа ДФСУ від 01.02.2019 р. № 362/6/99-99-12-02-03-15/ІПК. Та отримати письмову індивідуальну консультацію все ж не завадить.
А якщо не хочеться світити перед податківцями свою перехідну базу оподаткування турзбором? Тоді рекомендуємо укладати з туристом договір на надання готельних послуг на невизначений термін. За таких обставин погодженим вважається найбільш короткий термін, як правило одна доба, а дія договору в такому разі завершується о 12:00 дня, наступного за днем прибуття клієнта (п. 3.7 Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджених наказом Держтурадміністрації від 16.03.2004 р. № 19). І такий договір щодоби можна продовжувати на одну добу або ж розірвати «на одну хвилину» і укласти новий.
Тож якщо ви не хочете мати проблем із перехідним проживанням, рекомендуємо договір на проживання на межі кварталів укладати двома частинами (спочатку укласти, а потім продовжити). І турзбір брати з туриста двома частинами. Тобто у нашому випадку турист має сплатити: (1) 25 вересня — за проживання з 25 по 30 вересня і (2) 1 жовтня за проживання з 1 по 3 жовтня. Тим більше, що податківці наголошують: при продовженні терміну проживання сплачувати турзбір за додаткові доби проживання (без порушення п.п. 268.6.1 ПКУ) можна у день продовження (див. лист ДФСУ від 09.04.2019 р. № 1524/6/99-99-12-02-03-15/ІПК).
