Організація охорони праці на підприємстві

2.1. Регулювання охорони праці в колективному договорі

Основним документом, що регулює відносини між власниками підприємства (уповноваженими ними органами) і найманими працівниками, є колективний договір. При цьому, крім іншого, у ньому мають бути встановлені взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання умов та охорони праці на підприємстві (ст. 7 Закону про колдоговори).

Відповідно до ст. 20 Закону про охорону праці в колективному договорі сторони передбачають:

1) соціальні гарантії працівникам у галузі ОП на рівні, не нижчому за передбачений законодавством;

2) обов’язки роботодавця і працівників щодо ОП;

3) комплексні заходи щодо:

— досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

— підвищення існуючого рівня ОП;

— запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям і пожежам.

Також у колективному договорі встановлюють обсяги та джерела фінансування зазначених заходів щодо ОП.

Крім того, колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством гарантії та соціально-побутові пільги.

Можливі положення, які можуть міститися в розділі «Охорона праці» колективного договору підприємства, ми навели в табл. 2.1.

Таблиця 2.1. Основні положення з ОП, які включаються до колективного договору

Ще раз нагадаємо, що в табл. 2.1 ми навели положення, які можуть бути наведені в розділі «Охорона праці» колективного договору. Проте окремі «працеохоронні» положення можуть міститися також в інших розділах колдоговору. Так, наприклад, у розділі «Гарантії, компенсації та пільги» може бути встановлена конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за:

— роботу із шкідливими і важкими умовами праці згідно зі Списком № 1290-1 — до 35 календарних днів залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах (ст. 7 Закону про відпустки);

— роботу з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або таку, яка виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я згідно зі Списком № 1290-2 — до 35 календарних днів залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах (ст. 8 Закону про відпустки).

Зауважте: у колдоговорі також необхідно встановити розмір вихідної допомоги, що виплачується при звільненні працівника у зв’язку з порушенням роботодавцем законодавства про ОП і недотриманням умов колективного договору із цих питань (ст. 6 Закону про охорону праці). При цьому розмір такої допомоги не може бути менше тримісячного заробітку працівника, що звільняється.

2.2. Функції та завдання служби охорони праці

Як свідчить ч. 2 ст. 13 Закону про охорону праці, з метою додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі ОП керівники підприємств зобов’язані створювати відповідні служби і призначати посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань з ОП.

Наше завдання — розібратися в цьому підрозділі з обов’язками та правами таких служб. Але перш ніж ми до цього приступимо — декілька загальних моментів.

Про це зазначено в ст. 15 Закону про охорону праці.

Така служба створюється і діє відповідно до Положення про службу охорони праці, що розробляється роботодавцем на підставі Типового положення № 255 з урахуванням специфіки виробництва і видів діяльності підприємства, чисельності працівників, умов праці та інших чинників.

Якщо на підприємстві працює менше 50 осіб, функції служби ОП можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. При цьому згідно з розд. 5 Типового положення № 15 під відповідною підготовкою слід розуміти проходження навчання та перевірки знань з питань ОП у навчальних центрах або галузевих навчальних центрах (детальніше див. у підрозділі 6.3).

Підприємства з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби ОП можуть на договірних засадах залучати сторонніх спеціалістів, які мають відповідну підготовку (ст. 15 Закону про охорону праці і п. 1.4 Типового положення № 255).

Робота служби ОП повинна здійснюватися відповідно до плану роботи і графіків обстежень, затверджених роботодавцем. При цьому працівники служби ОП підприємства у своїй діяльності керуються законодавством України, нормативно-правовими актами з ОП, колективним договором і актами з ОП, що діють на підприємстві.

Роботодавець повинен визначити структуру служби, її чисельність, основні завдання, функції та права її працівників відповідно до законодавства. Усе це закріплюють у Положенні про службу охорони праці.

Тепер перейдемо до головного — функцій та завдань служби ОП.

Спочатку окреслимо коло завдань. Так, від служби ОП підприємства вимагається (розд. 2 Типового положення № 255):

— розробити ефективну систему управління ОП на підприємстві та сприяти вдосконаленню діяльності в цьому напрямку кожного структурного підрозділу і кожного працівника, забезпечувати фаховою підтримкою рішення роботодавця із цих питань;

— організовувати проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози життю або здоров’ю працівників;

— вивчати та сприяти впровадженню у виробництво досягнень науки і техніки, прогресивних і безпечних технологій, сучасних засобів колективного та індивідуального захисту працівників;

— контролювати дотримання працівниками вимог законів та інших нормативно-правових актів з ОП, положень галузевої угоди (за наявності), розділу «Охорона праці» колективного договору й актів з ОП, що діють на підприємстві;

— інформувати і надавати роз’яснення працівникам підприємства з питань ОП.

Що стосується основних функцій, то служба ОП (пп. 3.1 — 3.13 Типового положення № 255):

1) розробляє спільно з іншими підрозділами підприємства комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів і підвищення існуючого рівня ОП, плани, програми поліпшення умов праці, запобігання виробничому травматизму та професійним захворюванням; надає організаційно-методичну допомогу у виконанні запланованих заходів;

2) готує проекти наказів (розпоряджень) з питань ОП і вносить їх на розгляд роботодавцю;

3) проводить спільно з представниками інших структурних підрозділів і за участю представників первинної профспілкової організації підприємства або, за її відсутності, уповноважених найманими працівниками осіб з питань ОП перевірки дотримання працівниками вимог нормативно-правових актів з ОП;

4) складає звітність з ОП згідно з установленими формами;

5) проводить з працівниками вступні інструктажі з питань ОП;

6) веде облік і здійснює аналіз причин виробничого травматизму, професійних захворювань, аварій на виробництві, заподіяної ними шкоди;

7) забезпечує належне оформлення і зберігання документації з питань ОП, а також своєчасну її передачу до архіву для тривалого зберігання згідно з установленим порядком;

8) складає за участю керівників підрозділів підприємства переліки професій, посад і видів робіт, на які мають бути розроблені інструкції з охорони (безпеки) праці, що діють на підприємстві; надає методичну допомогу під час їх розроблення;

9) інформує працівників про основні вимоги законів, інших нормативно-правових актів та актів з ОП, що діють на підприємстві;

10) розглядає:

— питання про підтвердження наявності небезпечної виробничої ситуації, яка стала причиною відмови працівника від виконання дорученої роботи, відповідно до законодавства (у разі потреби);

— листи, заяви, скарги працівників підприємства, що стосуються питань дотримання законодавства про ОП;

11) організовує:

— забезпечення підрозділів нормативно-правовими актами з ОП і актами з ОП, що діють на підприємстві, посібниками, навчальними матеріалами із цих питань;

— роботу кабінету з ОП, підготовку інформаційних стендів, кутків з ОП тощо;

— наради, семінари, конкурси з питань ОП;

— пропаганду з питань ОП з використанням інформаційних засобів;

12) бере участь у:

— розслідуванні нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до Порядку № 337;

— складанні санітарно-гігієнічної характеристики умов праці працівників, які проходять обстеження щодо наявності профзахворювань (отруєнь);

— проведенні внутрішнього аудиту ОП і атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з ОП;

— роботі комісій з приймання в експлуатацію закінчених будівництвом, реконструкцією або технічним переозброєнням об’єктів виробничого і соціально-культурного призначення, відремонтованого або модернізованого устаткування в частині дотримання вимог охорони (безпеки) праці;

— розробленні положень, інструкцій, розділу «Охорона праці» колективного договору, інших актів з охорони (безпеки) праці, що діють на підприємстві;

— складанні переліків професій і посад, згідно з якими працівники повинні проходити обов’язкові попередні та періодичні медогляди;

— організації навчання з питань ОП;

— роботі комісії з перевірки знань з питань ОП;

13) забезпечує організаційну підтримку роботи комісії з питань ОП підприємства (за її наявності).

Крім того, служба ОП здійснює контроль за (п. 3.14 Типового положення № 255):

— виконанням заходів, передбачених програмами, планами щодо поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, колективним договором і заходами, спрямованими на усунення причин нещасних випадків та професійних захворювань і аварій на виробництві;

— проведенням ідентифікації та декларуванням безпеки об’єктів підвищеної небезпеки;

— наявністю у структурних підрозділах інструкцій з ОП відповідно до переліку професій, посад і видів робіт, своєчасним внесенням до них змін;

— своєчасним проведенням необхідних випробувань і технічних оглядів устаткування;

— станом запобіжних і захисних пристроїв, вентиляційних систем;

— своєчасним проведенням навчання з питань ОП, усіх видів інструктажу з ОП;

— забезпеченням працівників відповідно до законодавства спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту, мийними та знешкоджувальними засобами;

— організацією зберігання, прання, хімічного чищення, сушіння, знепилювання і ремонту спеціального одягу, спеціального взуття та інших ЗІЗ;

— санітарно-гігієнічними та санітарно-побутовими умовами працівників відповідно до нормативно-правових актів;

— своєчасним і правильним наданням працівникам пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці, забезпеченням їх лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними йому харчовими продуктами, газованою солоною водою, наданням оплачуваних перерв санітарно-оздоровчого призначення тощо відповідно до вимог законодавства та колективного договору;

— дотриманням у належному безпечному стані території підприємства, внутрішніх доріг і пішохідних доріжок;

— організацією робочих місць відповідно до нормативно-правових актів з ОП;

— використанням цільових коштів, виділених для виконання комплексних заходів для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня ОП;

— застосуванням праці жінок, осіб з інвалідністю та осіб молодших 18 років відповідно до законодавства;

— виконанням приписів посадових осіб органів державного нагляду за ОП і поданням страхового експерта з ОП;

— проведенням попередніх (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба в професійному доборі, щорічних обов’язкових медичних оглядів осіб віком до 21 року.

У разі виявлення порушень ОП спеціалісти служби ОП мають право (розд. 4 Типового положення № 255):

1) видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов’язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію та пояснення з питань ОП.

2) зупиняти роботу виробництв, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва в разі порушень, що створюють загрозу життю або здоров’ю працівників;

3) вимагати усунення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимоги нормативно-правових актів з ОП;

4) надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності посадових осіб і працівників, які порушують вимоги щодо ОП;

5) за погодженням з роботодавцем і керівниками підрозділів підприємства залучати спеціалістів підприємства для проведення перевірок стану ОП. Крім того, спеціалісти служби ОП мають право вносити пропозиції про заохочення працівників за активну роботу з поліпшення стану безпеки праці.

Згідно з п. 5.2 Типового положення № 255 робочі місця працівників служби ОП повинні розміщуватися (зазвичай) в окремому приміщенні, забезпечуватися належною оргтехнікою, технічними засобами зв’язку і бути зручними для приймання відвідувачів.

Для організації повноцінної роботи служби ОП, а саме для проведення навчання, інструктажів, семінарів, лекцій, виставок тощо, на підприємстві може створюватися кабінет з ОП. Рекомендації щодо організації роботи кабінету промислової безпеки та охорони праці затверджено головою Держгірпромнагляду 16.01.2008 р.

Зауважте: служба ОП підприємства підпорядковується безпосередньо роботодавцю (ст. 15 Закону про охорону праці і п. 1.3 Типового положення № 255). Вона може бути ліквідована тільки в разі ліквідації підприємства або припинення використання найманої праці фізичною особою (п. 1.8 Типового положення № 255).

2.3. Діяльність уповноважених з питань охорони праці

Якщо на підприємстві відсутні профспілкові організації, то для здійснення громадського контролю за додержанням законодавства з ОП ч. 4 ст. 41 Закону про охорону праці вимагає обирати уповноважених найманими працівниками осіб з питань ОП (далі — уповноважені з питань ОП).

За участю представників роботодавця і трудового колективу на підприємстві на підставі Типового положення № 56 розробляють Положення про діяльність уповноважених найманими працівниками осіб з питань ОП. Затверджують його на загальних зборах (конференції) трудового колективу підприємства.

У своїй діяльності уповноважені з питань ОП повинні керуватися законодавством України, нормативно-правовими актами з питань ОП, згаданим вище Положенням і статутом (положенням) підприємства.

Уповноважених з питань ОП обирають простою більшістю голосів, відкритим голосуванням і на строк, визначений загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства або цеху, зміни, дільниці, бригади, ланки тощо. Але майте на увазі: уповноваженим з питань ОП не може бути обраний працівник, який згідно з посадовими обов’язками відповідає за забезпечення безпечних і здорових умов праці (п. 1.5 Типового положення № 56).

Чисельність уповноважених з питань ОП визначають загальними зборами (конференцією) трудового колективу залежно від конкретних умов виробництва і необхідності забезпечення безперервного громадського контролю за станом безпеки й умов праці в кожному виробничому підрозділі.

Уповноважені з питань ОП у місячний строк після їх обрання за рахунок роботодавця проходять навчання з питань ОП у порядку, передбаченому Типовим положенням № 15.

Розповідаємо.

Відповідно до п. 2.1 Типового положення № 56 з метою створення безпечних і здорових умов праці на виробництві, оперативного усунення виявлених порушень уповноважені з питань ОП здійснюють контроль за:

1) відповідністю нормативно-правовим актам з ОП:

— умов праці на робочих місцях, безпеки технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стану засобів колективного та індивідуального захисту, які використовуються працівниками, проходів, шляхів евакуації та запасних виходів, а також санітарно-побутових умов;

— праці жінок, неповнолітніх та осіб з інвалідністю;

— забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям, іншими ЗІЗ, мийними та знешкоджувальними засобами, організації питного режиму;

— проведення навчання, інструктажів і перевірки знань працівників з ОП;

— проходження працівниками попереднього та періодичних медоглядів;

2) безоплатним забезпеченням працівників нормативно-правовими актами з ОП і додержанням ними в процесі роботи вимог цих нормативно-правових актів;

3) своєчасним і правильним розслідуванням, документальним оформленням та обліком нещасних випадків і професійних захворювань;

4) виконанням наказів, розпоряджень, заходів з ОП, у тому числі заходів з усунення причин нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, зазначених в актах розслідування;

5) наявністю і станом наочних засобів пропаганди та інформації з ОП на підприємстві.

Але цим обов’язки уповноважених з питань ОП не обмежуються. Так, якщо з працівником на виробництві стався нещасний випадок або ушкодження здоров’я, уповноважені з питань ОП повинні негайно повідомити про це майстра, бригадира або іншого керівника робіт, а також надати потерпілому допомогу (п. 2.2 Типового положення № 56).

Крім того, уповноважені з питань ОП беруть участь у (п. 2.3 Типового положення № 56):

— опрацюванні відповідного розділу колективного договору (угоди) з питань ОП, комплексних заходах щодо досягнення встановлених нормативів, підвищення існуючого рівня ОП, запобігання випадкам виробничого травматизму і професійних захворювань;

— розслідуванні нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

— розгляді виробничої ситуації, небезпечної для життя або здоров’я працівника, осіб, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля, у разі відмови працівника виконувати із цієї причини доручену йому роботу;

— розгляді, у разі потреби, посадовими особами листів, заяв і скарг з питань ОП працівників;

— підготовці та проведенні громадських оглядів, конкурсів, рейдів з питань ОП.

Уповноважені з питань ОП мають право (п. 3.1 Типового положення № 56):

— безперешкодно перевіряти на підприємстві стан безпеки та гігієни праці, додержання працівниками нормативних актів з ОП на об’єктах підприємства чи виробничого підрозділу, колектив якого їх обрав;

— вносити роботодавцю обов’язкові для розгляду пропозиції про усунення виявлених порушень нормативно-правових актів з безпеки та гігієни праці, здійснювати контроль за реалізацією цих пропозицій;

— звертатися по допомогу до органу державного нагляду в разі, якщо вони вважають заходи роботодавця з ОП недостатніми;

— вимагати від майстра, бригадира чи іншого керівника виробничого підрозділу припинення роботи на робочому місці в разі виникнення загрози життю або здоров’ю працівників;

— вносити пропозиції щодо притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги нормативно-правових актів з ОП;

— бути обраними до складу комісії з питань ОП підприємства в разі її створення.

Для належного виконання функцій уповноважених з питань ОП роботодавець за свій рахунок організовує їх навчання, забезпечує необхідними нормативно-правовими актами, довідковими матеріалами з питань ОП, а також звільняє від роботи на встановлений колективним договором строк зі збереженням за ними середнього заробітку.

Служба ОП підприємства повинна надавати уповноваженим з питань ОП методичну допомогу (п. 1.10 Типового положення № 56).

Крім того, у процесі виконання своїх функціональних обов’язків уповноважені з питань ОП співпрацюють з:

— комісією з питань ОП підприємства (у разі її створення)*;

* Детальніше про функції комісії з питань ОП на підприємстві див. у підрозділі 2.4.

— ланковими, бригадирами, майстрами, керівниками відповідних структурних підрозділів, спеціалістами служби ОП підприємства, посадовими особами органів державного нагляду за ОП, представниками профспілкових організацій.

Зауважте: не можуть бути обмежені будь-які законні інтереси уповноважених з питань ОП у зв’язку з виконанням ними своїх обов’язків (п. 4.1 Типового положення № 56). Звільнення, притягнення до дисциплінарної або матеріальної відповідальності цих осіб здійснюються лише за згодою найманих працівників у порядку, визначеному колективним договором.

Уповноважений з питань ОП може бути відкликаний до закінчення строку його повноважень у разі незадовільного їх виконання тільки за рішенням загальних зборів (конференції) трудового колективу (п. 4.2 Типового положення № 56).

2.4. Комісія з питань охорони праці

З метою забезпечення пропорційної участі працівників у вирішенні будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за рішенням трудового колективу може бути створена комісія з питань ОП (ст. 16 Закону про охорону праці). Рішення про доцільність створення такої комісії, її кількісний та персональний склад приймає трудовий колектив на загальних зборах (конференції) за поданням роботодавця та профспілки.

Комісія з питань ОП створюється і діє на підставі Положення про комісію з питань ОП підприємства, розробленого відповідно до Типового положення № 55 за участю представників кожної сторони (тобто роботодавця і трудового колективу). Затверджують таке Положення постановою загальних зборів (конференції) трудового колективу (п. 1.4 згаданого Типового положення).

До складу комісії з питань ОП повинні входити представники роботодавця (спеціалісти з безпеки, гігієни праці та інших служб підприємства) та первинної профспілкової організації, а в разі відсутності такої — уповноважені найманими працівниками особи з питань ОП* (ч. 2 ст. 16 Закону про охорону праці, п. 1.5 Типового положення № 55). При цьому має бути забезпечене рівне представництво сторін.

* Про них ми говорили в підрозділі 2.3.

Очолює комісію з питань ОП голова. Його обирають загальними зборами (конференцією) трудового колективу. А ось заступника голови комісії та її секретаря обирають безпосередньо на засіданні комісії з питань ОП (п. 3.1 Типового положення № 55).

Майте на увазі:

На посаду секретаря може бути обраний працівник служби ОП.

Основними завданнями комісії є (п. 2.1 Типового положення № 55):

— захист законних прав та інтересів працівників у галузі ОП;

— підготовка на підставі аналізу стану безпеки та умов праці на виробництві рекомендацій роботодавцю та працівникам щодо профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань, практичної реалізації принципів державної політики в галузі ОП на підприємстві;

— узгодження через двосторонні консультації позицій сторін у вирішенні практичних питань у галузі ОП для забезпечення поєднання інтересів роботодавця та трудового колективу, кожного працівника, запобігання конфліктних ситуацій на підприємстві;

— вироблення пропозицій щодо включення до колективного договору найбільш важливих питань з ОП, визначення достатніх асигнувань на комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів і підвищення існуючого рівня ОП та ефективний контроль за цільовим витрачанням цих коштів;

— захист прав та інтересів потерпілих працівників під час розгляду питань щодо призначення їм страхових виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

— надання додаткових пільг і компенсацій згідно з положеннями колективного договору за рахунок роботодавця.

При реалізації перелічених основних завдань комісія з питань ОП має право (п. 2.2 Типового положення № 55):

— звертатися до роботодавця, трудового колективу, профспілкового комітету або іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу, відповідних служб підприємства з пропозиціями щодо регулювання відносин у галузі ОП;

— створювати робочі групи з числа членів комісії для розробки узгоджених рішень з питань ОП із залученням спеціалістів різних служб підприємства, фахівців експертних організацій, служб ОП органів виконавчої влади, страхових експертів, технічних інспекторів праці профспілок (на договірних засадах між роботодавцем та відповідною організацією);

— отримувати від працівників, керівників структурних підрозділів і служб підприємства та профспілкового комітету інформацію та мати доступ до документації, що є необхідною для виконання завдань, передбачених Типовим положенням № 55;

— здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства з ОП безпосередньо на робочих місцях, забезпеченням працівників засобами колективного та індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними йому харчовими продуктами, газованою солоною водою, використанням санітарно-побутових приміщень тощо;

— ознайомлюватися з будь-якими матеріалами з ОП, аналізувати стан умов і безпеки праці на підприємстві, виконання відповідних програм і колективних договорів;

— вільного доступу на всі дільниці підприємства та обговорення з працівниками питань ОП;

— відповідно до п.п. 3.3.3 Порядку № 11 приймати рішення про відсоток зменшення розміру одноразової допомоги потерпілому (але не більше ніж на 50 %), якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено, що ушкодження здоров’я працівника настало не тільки з вини роботодавця, але й унаслідок порушення потерпілим нормативно-правових актів з ОП.

Основні завдання і права комісії з питань ОП мають бути визначені в Положенні про комісію з питань ОП.

У своїй діяльності комісія керується КЗпП, Законом про охорону праці, Законом № 1105, іншими нормативно-правовими актами з ОП і Типовим положенням № 55.

Члени комісії з питань ОП виконують свої обов’язки на громадських засадах. При залученні до окремих перевірок вони можуть звільнятися від основної роботи на передбачений колективним договором строк зі збереженням за ними середнього заробітку (п. 3.2 Типового положення № 55).

Комісія з питань ОП проводить засідання в міру необхідності, але не рідше одного разу на квартал.

Зауважте:

Якщо при голосуванні кількість голосів «за» і «проти» однакова, голова комісії має право вирішального голосу.

Рішення комісії з питань ОП оформляється протоколом і має рекомендаційний характер. У разі незгоди роботодавця з рішенням комісії він повинен надати протягом 5 днів з дня отримання зазначеного рішення письмове аргументоване пояснення (п. 3.6 Типового положення № 55).

Комісія з питань ОП не менше одного разу на рік звітує про свою роботу на загальних зборах (конференції) трудового колективу.

Згідно з п. 3.8 Типового положення № 55 загальні збори (конференція) трудового колективу мають право вносити зміни до складу комісії, а також розпустити її в разі визнання діяльності незадовільною і провести нові вибори.

2.5. Документація з охорони праці

Усю документацію з питань ОП, яка створюється на підприємстві, можна поділити на:

— нормативну;

— розпорядчу;

— звітну;

— облікову.

За допомогою розпорядчих документів здійснюється розпорядча діяльність та оперативне управління на підприємстві. До таких документів належать накази, розпорядження, постанови тощо.

Звітна документація в цьому випадку представлена формами офіційної статистичної звітності.

Облікова документація відображає всю діяльність з ОП на підприємстві і складається з журналів, переліків, графіків, протоколів, планів, схем тощо.

Але найбільшу увагу ми сьогодні зосередимо на нормативній документації.

Нормативна документація з ОП — це обов’язкові для виконання правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи. При опрацюванні та затвердженні нормативної документації з питань ОП на підприємстві потрібно керуватися вимогами Порядку № 132.

Так, згідно з п. 2.1 цього Порядку опрацювання нормативних актів з ОП здійснюють на підставі наказу (розпорядження) роботодавця, яким визначаються конкретні строки, виконавці та керівник розробки необхідних документів. При цьому для підготовки найбільш важливих та складних проєктів може створюватися комісія або робоча група.

В опрацюванні проєктів внутрішніх нормативних актів з питань ОП зазвичай беруть участь (п. 2.2 Порядку № 132):

— фахівці підрозділів підприємства, до компетенції яких входить це питання;

— кваліфіковані спеціалісти в галузі ОП та з правових питань;

— представники профспілки (профспілок) та інших громадських об’єднань;

— уповноважені найманими працівниками особи з питань ОП;

— члени комісії з питань ОП підприємства.

Не заборонено залучати до розробки проєкту внутрішнього акта й фахівців сторонніх організацій у разі такої потреби. Здійснюється це на договірних засадах.

Опрацюванню проєкту нормативного акта передує така підготовча робота (п. 2.4 Порядку № 132):

— збір необхідних матеріалів;

— вивчення державних нормативних актів з ОП, типових документів та раніше виданих нормативних актів підприємства із цього питання;

— узагальнення зауважень і пропозицій, що надійшли в ході підготовки, тощо.

Зверніть увагу:

Може виникнути ситуація, коли при розробці проєкту «працеохоронного» нормативного акта виникає потреба у перегляді, зміні або скасуванні чинних взаємопов’язаних з ним нормативних актів підприємства з ОП. У такому разі керівник розробки одночасно з опрацюванням проєкту повинен забезпечити підготовку обґрунтованої пропозиції щодо перегляду, зміни або скасування чинних нормативних актів з ОП (п. 2.7 Порядку № 132).

Перед затвердженням керівником підприємства проєкт нормативного акта з ОП обов’язково потрібно погодити зі службою ОП* і керівником (спеціалістом) з правових питань. Крім того, у разі потреби його також погоджують з іншими зацікавленими службами, підрозділами та посадовими особами підприємства, перелік яких визначає служба ОП (п. 2.8 Порядку № 132).

* Якщо служба ОП на підприємстві не створена (див. вище), проєкт нормативного акта погоджують з посадовою особою, на яку наказом (розпорядженням) роботодавця покладені обов’язки з виконання функцій цієї служби.

Погоджені документи затверджують наказом керівника. Виняток — нормативні акти, які належать до компетенції трудового колективу і підлягають затвердженню на його загальних зборах або конференції, зокрема Положення про комісію з питань ОП підприємства і Положення про діяльність уповноважених найманими працівниками осіб з питань ОП.

Згідно з п. 2.10 Порядку № 132 роботодавець зобов’язаний установити систематичний контроль за відповідністю нормативних актів підприємства з ОП вимогам чинного законодавства. Крім того, він повинен забезпечити їх періодичний перегляд, своєчасне внесення змін або опрацювання і затвердження нових нормативних актів у зв’язку зі змінами в організації виробництва, впровадженням нової техніки і технології, переглядом нормативно-правових актів з ОП тощо. При цьому узгодження і затвердження змін, що вносяться до нормативного акту, або затвердження нового нормативного акта за результатами перегляду чинного здійснюють у порядку, передбаченому для первинного опрацювання нормативних актів (п. 2.12 Порядку № 132).

Детальніше зупинимося на одному з найважливіших «працеохоронних» нормативних актів — Інструкції з охорони праці.

Порядок опрацювання, затвердження і введення в дію інструкцій з ОП, що діють на підприємстві, регламентований Положенням № 9.

Згідно з п. 3 розд. І цього Положення інструкція з охороні праці є актом з ОП підприємства, що містить обов’язкові для дотримання працівниками вимоги з ОП при виконанні ними робіт певного виду або за певною професією на всіх робочих місцях, у виробничих приміщеннях, на території підприємства та будівельних майданчиках або в інших місцях, де за дорученням роботодавця виконуються ці роботи, трудові чи службові обов’язки.

Інструкції розробляють на основі нормативно-правових актів з ОП і технологічної документації підприємства з урахуванням конкретних умов виробництва та вимог безпеки, викладених в експлуатаційній і ремонтній документації виробників устаткування, яке використовується на цьому підприємстві. Причому вони повинні обов’язково відповідати законодавству про ОП. Затверджує такі інструкції роботодавець.

Додержання вимог цих інструкцій є обов’язковим для працівників відповідних професій або виконавців відповідних видів робіт на цьому підприємстві.

Порушення працівником цих вимог розглядається як порушення нормативно-правових актів з ОП і актів з ОП, що діють у межах підприємства (п. 6 розд. І Положення № 9).

Інструкціям, які розробляються і затверджуються на підприємствах, служба ОП присвоює найменування і скорочене позначення (код, порядковий номер). У назві кожної інструкції стисло зазначають, для якої професії або виду робіт вона призначена, наприклад: «Інструкція з охорони праці для електрозварника», «Інструкція з охорони праці під час заготівлі кормів» (п. 1 розд. ІІ Положення № 9).

Згідно з п. 4 розд. ІІ Положення № 9 текст інструкції повинен містити такі розділи:

— «Загальні положення»;

— «Вимоги безпеки перед початком роботи»;

— «Вимоги безпеки під час роботи»;

— «Вимоги безпеки після закінчення роботи»;

— «Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях».

У разі потреби до інструкції можна включити й інші розділи.

У додатках до інструкції можуть розміщуватися матеріали, які доповнюють основну частину інструкції, ілюструють або конкретизують її окремі вимоги. Також у додатках може бути наведено перелік нормативно-правових актів і актів підприємства з ОП, на підставі яких розроблено інструкцію.

Інструкції розробляють відповідно до переліку інструкцій, який складається службою ОП підприємства за участю керівників підрозділів, служб головних спеціалістів (головного технолога, головного механіка, головного енергетика, головного металурга та інших спеціалістів), служби організації праці та заробітної плати.

Загальне керівництво розробленням інструкцій здійснює роботодавець (п. 3 розд. IV Положення № 9).

Розробленням необхідних інструкцій, що діють на підприємстві, займаються безпосередні керівники робіт (начальник виробництва, цеху, дільниці, відділу, лабораторії та інших підрозділів підприємства), які є відповідальними за своєчасне виконання цієї роботи (п. 4 розд. IV Положення № 9).

Інструкція, що діє на підприємстві, набирає чинності з дня її затвердження, якщо інше не передбачено наказом роботодавця. При цьому вона має бути введена в дію до впровадження нового технологічного процесу (початку виконання робіт), устаткування або до початку роботи нового виробництва.

Інструкції, введені в дію на підприємстві, служба ОП повинна зареєструвати в журналі реєстрації, форма якого наведена в додатку 4 до Положення № 9.

Для цього їх видають (тиражують) у вигляді (п. 2 розд. V Положення № 9):

— брошур — для видачі керівникам структурних підрозділів (служб) і працівникам на руки;

— односторонніх аркушів/плакатів — для розміщення на робочих місцях або виробничих дільницях.

Зверніть увагу: забезпечення працівників і керівників структурних підрозділів (служб) інструкціями з ОП має бути безоплатним.

Інструкції керівникам структурних підрозділів (служб) підприємства видає служба ОП з одночасною реєстрацією в журналі обліку видачі інструкцій (додаток 5 до Положення № 9). У свою чергу, працівникам примірники інструкцій видають безпосередні керівники робіт під час проведення первинного інструктажу. Але існує й інший варіант — розмістити інструкції, наведені на односторонніх аркушах (плакатах), на робочих місцях працівників.

Майте на увазі: роботодавець зобов’язаний забезпечити організацію вивчення інструкцій працівниками відповідно до Типового положення № 15 (детальніше про порядок навчання питань ОП на підприємстві читайте в розділі 6).

Постійний контроль за додержанням працівниками вимог інструкцій покладається на роботодавця (п. 8 розд. І Положення № 9). Крім того, громадський контроль за додержанням працівниками вимог інструкцій здійснюють уповноважені найманими працівниками особи з питань ОП, профспілки та їх об’єднання в особі виборних органів і представників.

Зауважте: затверджені інструкції з ОП підлягають періодичному перегляду. Його здійснюють у строки, передбачені нормативно-правовими актами з ОП, на підставі яких вони розроблені, але не рідше одного разу на 5 років, а для робіт з підвищеною небезпекою або там, де є потреба в професійному доборі, — не рідше одного разу на 3 роки (п. 1 розд. VI Положення № 9).

Для нових виробництв, що вводяться в дію вперше, допускається розроблення тимчасових інструкцій, які повинні відповідати вимогам Положення № 9. Вимоги тимчасової інструкції повинні забезпечувати безпечне здійснення технологічних процесів (робіт) і безпечну експлуатацію обладнання. Такі інструкції можна розробляти як за професіями, так і за видами робіт та вводити в дію на строк до прийняття зазначених виробництв в експлуатацію (п. 6 розд. IV Положення № 9).

Наостанок зазначимо: усю документацію необхідно зберігати в службі ОП підприємства в належному порядку, зручному для використання у разі потреби або в разі контролю підприємства органами державного нагляду.