У більшості випадків лікарняні працівника складаються із суми оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця і допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Що стосується оплати перших п’яти днів, то щодо цієї виплати можна застосовувати наші рекомендації, які ми давали для цілей готівкової виплати заробітної плати (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 78, с. 13).
Але як бути з допомогою по тимчасовій непрацездатності? Адже вона «заходить» на окремий спецрахунок підприємства. При цьому грошові кошти із цього рахунку роботодавці можуть використовувати виключно для виплати матзабезпечення працівникові і сплати ПДФО/ВЗ. А суми «до виплати», кратні 10 копійкам, тут велика рідкість.
Ситуація ускладнюється ще й тим, що ФСС не поспішає надавати офіційні роз’яснення з «копійчаних» питань. А що стосується неофіційних (усних), то тут фахівці Фонду «кивають» на постанову Правління НБУ від 15.03.2018 р. № 25. Якщо положення цієї постанови перенести на ситуацію з виплатою допомоги, то страхувальник у документі на отримання готівкових коштів зі спецрахунку зазначає до копійки суму допомоги (наприклад, 5723,54 грн.), а банк проводить округлення. Так, якщо сума закінчується на:
— 1 — 4 копійки, то округлення проводиться в бік зменшення до найближчої суми, яка закінчується на 0 копійок;
— 5 — 9 копійок, то округлення проводиться в бік збільшення до найближчої суми, яка закінчується на 0 копійок.
У свою чергу, роботодавець видає працівникові ту суму, яку він отримав у банку з урахуванням округлення.
Але вся складність у тому, що банки не зобов’язані, а можуть проводити такі округлення. І як показала практика, більшість банків первісно просять зазначати в документах на отримання готівкових коштів суми, кратні 10 копійкам.
Округлити у більший бік роботодавець-страхувальник не може — адже на спецрахунку сума під розрахунок. Зайвих коштів там немає. Якщо ж відкидати копійки, то вони зависають на спецрахунку.
Як бути, якщо ваш банк належить саме до «нелюбителів округлювати»? Враховуючи ситуацію, що склалася, рекомендуємо діяти так.
Виходимо з того, що для роботодавця найідеальніший варіант — це той, при якому на спецрахунку не зависають копійки. Від нього й відштовхуватимемося.
Припустимо, працівникові потрібно виплатити допомогу в сумі 3902,64 грн. (ПДФО — 872,64 грн., ВЗ — 72,72 грн.). Частину допомоги в сумі менше 10 копійок (у нашому випадку — це 4 копійки) роботодавець не може видати працівникові ні технічно, ні юридично.
Отже, для того щоб обнулити спецрахунок, ви ці копійки додаєте до суми ПДФО або ВЗ, що підлягають сплаті. Припустимо, підприємство зупинило свій вибір на ПДФО, тоді сума податку, яка буде перерахована зі спецрахунку, становитиме 872,68 грн. (872,64 + 0,04).
Суму допомоги, що залишилася на рахунку, кратну 10 копійкам (3902,60 грн.), без проблем знімають з рахунку і видають працівникові.
Далі, при виплаті зарплати працівникові суму до виплати збільшують на недоотриману суму допомоги (0,04 грн.), а суму переплати з ПДФО (0,04 грн.) враховують при сплаті податку.
