Розпочнемо з того, що «пеньова» загроза виникне перед платником, який самовиправляється, тільки в разі, якщо уточненка подається після закінчення 90 календарних днів, що йдуть за останнім днем граничного строку сплати податкових зобов’язань (ПЗ) за помилковий період. Тож якщо ПДВ-уточненка подана в межах зазначеного строку (й усе нараховане за уточненкою сплачено до її подання), пеня платникові точно не загрожує. Замислитися доведеться в разі, якщо вписатися в ці пільгові 90 днів не вийшло.
Податківці попереджають: оскільки рядка для відображення пені в уточнюючому ПДВ-розрахунку немає, пеня при такому запізнілому самовиправленні буде розрахована в інформаційній системі ДФС автоматично згідно із закладеним у ній алгоритмом розрахунку за весь період заниження ПЗ (див. листи ДФСУ від 02.01.2019 р. № 13/6/99-99-12-02-01-15/ІПК, від 19.11.2018 р. № 4883/6/99-99-07-02-01-15/ІПК).
І це незважаючи на те, що
формальних підстав для нарахування пені за занижений період (у тому числі й у разі самовиправлення) в ПКУ вже давно немає
Нагадаємо: п. 129.9, який установлював, що пеня не нараховується в разі, якщо зміни до податкової звітності платник вносить у межах 90 календарних днів, що йдуть за граничним строком сплати ПЗ, з 01.01.2019 р. виключений з ПКУ. Саме ця норма прив’язувала точку відліку пені до граничного строку сплати ПЗ за період, що самовиправляється. А ось після виключення цієї норми пеня за період заниження при самовиправленні нараховуватися не повинна. Адже в п.п. 129.1.3 ПКУ про пеню за період заниження ПЗ не йдеться.
З 01.01.2019 р. пеню слід платити тільки в тому випадку, якщо «самовиправляючі» зобов’язання і самоштраф сплачені із затримкою більше 90 календарних днів (тобто після закінчення 90 днів з дати подання уточненки) і тільки за період, що перевищує ці 90 днів прострочення (детальніше див. «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 12, с. 4).
Але це тільки теоретично. На практиці податківці цю точку зору не підтримують і продовжують нараховувати пеню за весь період заниження ПДВ-зобов’язань (окрім згаданих листів, така позиція простежується і в роз’ясненнях з БЗ 138.02).
Чи можна не платити неправомірно нараховану податківцями пеню?
Незважаючи на те, що жодної відповідальності за несплату пені ПКУ не передбачає (це підтверджують і самі податківці — див. БЗ 138.02), не платити її можуть тільки платники, готові доводити неправомірність нарахування пені в суді.
Адже з часом несплачена пеня набере статусу податкового боргу (див. БЗ 138.02). І суми, що сплачуються платником у рахунок поточних ПЗ, податківці направлятимуть на погашення пеньового податкового боргу, що виник. Відповідно за поточною заборгованістю виникне недоплата. А за це вже і штраф (згідно зі ст. 126 ПКУ), і пеня загрожують однозначно.
Крім того, за наявності податкового боргу майно платника передається в податкову заставу (ст. 88 ПКУ). А в окремих випадках може бути навіть накладений адміністративний арешт (ст. 94 ПКУ).
Тож тут є тільки два варіанти: платити або оспорювати. Варіант просто проігнорувати ні до чого хорошого не призведе.
