Факт володіння нерухомістю, розташованою на земельній ділянці, як і належність цієї нерухомості до комерційної, самі по собі, не роблять фізособу платником земельного податку. Щоб бути його платником, фізособі слід мати у власності саме землю, причому таке речове право на цю земельну ділянку має бути належним чином зареєстроване (ст. 125, 126 ЗКУ).
Якщо ж земля їй не належить, то земподаток точно платити не слід. А що там з нерухомістю, яка на цій землі стоїть, то справа десята і для земподатку вона значення не має.
Так от, чи повинен власник земельної ділянки, який є пенсіонером за віком, платити земподаток, залежить від того, чи поширюється на нього відповідна пільга, передбачена у ст. 281 ПКУ.
Нагадаємо, що від сплати земельного податку звільняються серед інших і пенсіонери за віком (п.п. 281.1.3 ПКУ). Але не за будь-які землі, що їм належать, а лише за ті, що перелічені у п. 281.2 ПКУ. А саме земельні ділянки за кожним видом використання у межах таких граничних норм:
— для ведення особистого селянського господарства — у розмірі не більш як 2 га;
— для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах — не більш як 0,25 га, в селищах — не більш як 0,15 га, в містах — не більш як 0,10 га;
— для індивідуального дачного будівництва — не більш як 0,10 га;
— для будівництва індивідуальних гаражів — не більш як 0,01 га;
— для ведення садівництва — не більш як 0,12 га.
У випадку, що розглядається, у пенсіонера за віком є на праві власності земельна ділянка, на якій стоїть об’єкт торгівлі — магазин. Чи можна у такому разі вважати, що ця земля продовжує ним використовуватися для будівництва та обслуговування житлового будинку?
Швидше за все, ні. Принаймні, фахівці Держземагентства (див. лист від 22.11.2013 р. № 11-28-0.17-19735/2-13) стверджують, що використання земельної ділянки, яка надана за цільовим призначенням «для будівництва індивідуальних житлових будинків (присадибна ділянка)», при розміщенні на ній об’єктів комерційного призначення передбачає зміну виду цільового призначення земельної ділянки. Так, земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків і господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) віднесені до земель житлової забудови та мають свій код КВЦПЗ* — 02.01. А от земельні ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі віднесені до земель громадської забудови і мають код КВЦПЗ — 03.07. Серед пільгованих земель, перелічених у п. 281.2 ПКУ, такого виду використання ви не відшукаєте.
Враховуючи це, пенсіонеру за віком, на жаль, скористатися пільгою із земподатку, передбаченою ст. 281 ПКУ, за землею під магазином не вдасться. Причина вам зрозуміла: така земля не підпадає під цю пільгу. Тож йому доведеться сплатити за неї земподаток (про строки сплати і правила його нарахування читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 46, с. 20).
Єдина зачіпка, якою можна скористатися: відсутність у даних державного земельного кадастру відомостей про зміну виду використання земельної ділянки. З огляду на те, що підставою для нарахування земельного податку є саме дані держземкадастру (п. 286.1 ПКУ), суди іноді стають на бік платника податків (див. ухвалу ВАСУ від 01.02.2017 р. № К/800/4499/14**).
