Без сумніву, у продавця може з'явитися надія, що у зв’язку з падінням курсу можна покупцеві повернути меншу суму гривень. Але повертати доведеться ту суму гривень, яку покупець фактично перераховував, — без прив’язки до курсу іноземної валюти. А тепер пояснимо.
Як випливає з прочитання норм ЦКУ і ГКУ, ціни у внутрішньоукраїнських договорах установлюються виключно в гривні. Проте в договорі можна передбачити еквівалент гривневого зобов’язання в іноземній валюті (див. детальніше «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 70, с. 5). Обов’язкова умова — розрахунки повинні здійснюватися виключно в гривні. Адже гривня є єдиним законним платіжним засобом і застосовується без обмежень для проведення розрахунків на всій території України. Отже, виконання зобов’язання за договором з прив’язкою до іноземної валюти (як і повернення коштів у разі його розірвання) повинне здійснюватися тільки в гривні.
За замовчуванням (за відсутності інших правил у договорі) гривневу суму зобов’язання, прив’язаного до валюти, визначають за курсом НБУ на дату оплати. Утім, ніщо не заважає сторонам договору передбачити інші варіанти проведення перерахунку, наприклад, за курсом НБУ на дату відвантаження (ч. 2 ст. 533 ЦКУ). Тобто ціна товару визначається як сума гривень, яка була фактично сплачена покупцем виходячи з умов договору.
Чи передбачена необхідність прив’язки до іноземної валюти суми повернення? ЦКУ про це нічого не говорить. Водночас у низці норм ЦКУ (див. ст. 671, 678, 684, 700, 708 ЦКУ) сказано, що при розірванні договору купівлі-продажу покупець може вимагати повернення грошової суми, яка була ним (покупцем) фактично сплачена. Як ми розуміємо, сплата могла здійснюватися тільки в гривні, а отже, постачальник повинен повернути відповідну суму гривень.
Крім того, розмір зобов’язання за договором з еквівалентом в іноземній валюті визначається один раз — при виконанні цього зобов’язання. Відповідно, у разі розірвання договору покупець може вимагати повернення коштів в обсязі виконаного ним зобов’язання. Тобто у нашому випадку поверненню покупцеві підлягає сума виходячи з курсу 28 грн. за 1 дол. США, за умови, що договором не передбачено інше.
Як така операція обліковуватиметься в бухобліку? Незважаючи на те, що в договорі ціна товару прив’язана до іноземної валюти, П(С)БО 21 у цьому випадку застосовуватися не буде. Річ у тому, що при первісному визнанні зобов’язання покупця виражене в гривні, а отже, немає потреби й у перерахунку зобов’язання у валюту звітності. Тобто курсові різниці за такою заборгованістю виникати не будуть (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 70, с. 5). Також немає жодних підстав для застосування П(С)БО 21 й у випадку з поверненням коштів покупцеві, адже виплата здійснюватиметься в гривні (у валюті балансу).
І ще. У випадку з поверненням неякісного товару покупець може вимагати компенсацію різниці між ціною товару, встановленою договором, і ціною відповідного товару на момент задоволення його вимоги (ст. 710 ЦКУ). Вважаємо, навіть у цьому випадку при поверненні товару його ціна не залежить від коливання курсу інвалюти. А в нашому випадку (коли курс валюти впав, а отже, при перерахунку в інвалюту сума гривень буде меншою), продавець не має права повернути суму меншу, ніж фактично сплатив покупець (п. 1 ст. 708 ЦКУ).
