З давніх-давен у п. 11 ст. 3 Закону про РРО ідеться про те, що суб’єкти, які здійснюють розрахункові операції, зобов’язані: проводити такі операції через РРО з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості. Ця норма не змінилася і з 01.08.2020 р. Хоча вона і досі бентежить багатьох торговців.
При формальному прочитанні цієї норми може здатися, що кожен суб’єкт, який використовує РРО, має за допомогою нього вести якийсь окремий облік кількості проданих товарів. Коли чуємо слово «облік», то здається, що сам РРО виступає аналогом якоїсь бухпрограми, яка фіксує факт надходження і продажу товарів та виводить залишок їх кількості.
На наш погляд, це не так. На це, зокрема, вказує саме визначення РРО — це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій саме при продажу товарів (наданні послуг).
Якщо розшифрувати, що таке реалізація фіскальних функцій (здатність РРО заносити для зберігання у свою фіскальну пам’ять підсумкову інформацію про обсяг розрахункових операцій), то стане зрозуміло, що за виконуваними функціями РРО не призначений для ведення обліку товарів (у розумінні «надійшло/вибуло/залишок»), що знаходяться на місці продажу. Крім того, фіскальна функція РРО пов’язана з підрахунком обсягу реалізованої продукції у вартісному виразі (а не в кількісному), занесенням цих даних в фіскальну пам’ять і передачею їх на сервер ДПСУ.
Тож що ж тоді слід розуміти під формулюванням «обліку їх кількості»? На наш погляд, мова йде не про облік як такий (наприклад, бухоблік або облік залишків), а про здатність РРО відображати в чеку кількість проданого товару.
Цей висновок підтверджується і тим, що загалом із п. 11 ст. 3 Закону про РРО випливає, що «кількісний» обов’язок виникає при здійсненні розрахункової операції саме при продажу товарів. Тому не дивно, що і штраф за невиконання вимог п. 11 ст. 3 Закону про РРО пов’язаний саме із здійсненням розрахункової операції при продажу товарів (п. 6, 7 ст. 17 Закону про РРО).
З цим погоджуються і фіскали. Так, у листі ДПАУ від 17.09.2004 р. № 8143/6/23-2219 йдеться, що РРО мають забезпечувати відповідно до п. 11 ст. 3 Закону про РРО облік кількості проданих товарів саме під час реалізації.
Отже, з цього випливає, що коли говорять про облік кількості, то мають на увазі зазначення у чеку РРО кількості проданого товару, а не введення в нього залишків товарів на місці продажу
А тому не варто хапатися за голову, бігти до ЦСО та вводити в РРО залишки ваших товарів.
Крім того, не слід плутати вимоги п. 11 ст. 3 Закону про РРО з вимогами п. 12 ст. 3 Закону про РРО про ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів, в тому числі ФОП-спрощенцями — платниками ПДВ і не платниками ПДВ, які реалізують ТСПТ, медвироби та ювелірку, та здійснення продажу лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Для вищезгаданих спрощенців правил для такого обліку ще не вигадали. А тому в цій частині дихати можна вільно. Детально про це у «Податки & бухоблік», 2020, № 61, с 22.
