Податковий борг (ПБ) згідно з п.п. 14.1.175 ПКУ — це сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений у ПКУ строк, і непогашеної пені, нарахованої в порядку, встановленому в ПКУ.
Як же розуміти термін «податковий борг»? Пропонуємо розібрати визначення за частинами.
Сума грошового зобов’язання
Під грошовим зобов’язанням платника розуміють (п.п. 14.1.39 ПКУ):
1) податкове зобов’язання: (а) податки/збори; (б) суму коштів, визначених в податковому векселі; (в) суму коштів, сформованих за рахунок податкових пільг, використаних не за цільовим призначенням або з порушенням порядку їх надання;
2) інші зобов’язання, контрольовані податківцями;
3) штрафні (фінансові) санкції, пов’язані з порушенням вимог податкового та іншого підконтрольного податківцям законодавства;
4) санкції у сфері ЗЕД (пеню за порушення граничних строків розрахунків з нерезидентами);
5) пеню (гл. 12 розд. ІІ ПКУ).
Гадаємо, ви встигли помітити, що п. 2 (інші зобов’язання) достатньо широкий. Багато, напевно, зараз подумали, що ЄСВ-недоїмка теж потрапить туди? Поспішаємо вас заспокоїти ☺.
ЄСВ-недоїмка не включається до поняття «грошове зобов’язання», а отже, не є й ПБ.
Причина: ПКУ не регулює питання погашення зобов’язань зі сплати ЄСВ (п. 1.3 ПКУ).
А ось держдивіденди з 23.05.2020 р. через Закон № 466 вважатимуться грошовим зобов’язанням, а отже, й можуть стати ПБ. Оскільки вони тепер є зобов’язаннями, підконтрольними фіскалам (пп. 191.1.51 і 191.1.52 ПКУ).
Що ж стосується п. 3 (санкції), то сюди потраплять не лише штрафи з ПКУ, але й фінсанкції із Закону про РРО, а також штрафи з «алко-тютюнно-паливного» Закону № 481.
А штрафи з КУпАП до ПБ не включаються.
Узгоджене зобов’язання
Один з ключових моментів у визначенні ПБ — узгодження грошового зобов’язання.
Підстави для узгодження можуть бути такими:
а) подана декларація або уточнюючий розрахунок (п. 54.1 ПКУ);
б) закінчення процедури адміністративного оскарження рішення податківців про донарахування (п. 56.17 ПКУ);
в) набрання чинності рішенням суду щодо спірного податкового повідомлення-рішення (далі — ППР) (п. 56.18 ПКУ).
Подана декларація/уточненка (п. «а»). Тут зобов’язання вважається узгодженим з моменту подання декларації. Але ПБ виникне з дати, наступної за граничним строком сплати податку до відповідного бюджету (див. нижче).
Строк для адміноскарження (п. «б»). Нагадаємо: строк для адміноскарження рішення становить 10 робочих днів з моменту отримання спірного рішення (п. 56.3 ПКУ).
Тому якщо вам надіслали ППР за результатами перевірки, то зазначене в ньому зобов’язання стане узгодженим на 11-й день після його отримання. Якщо ж ви будете оскаржувати це рішення в адміністративному порядку, то зобов’язання стане узгодженим у момент отримання рішення за вашою скаргою.
Та сама ситуація із зобов’язаннями, які визначають податківці для фізосіб і відправляють їм ППР.
Наприклад, ви отримали ППР 03.08.2020 р. У такому разі зобов’язання в ньому стануть узгодженими 17.08.2020 р. (якщо ви не подали скаргу в адмінпорядку або позов до суду).
Ті ж суми, які утримуються з фізособи податковими агентами (ПДФО, ВЗ), узгоджуються в момент їх сплати (див. нижче).
Судове рішення (п. «в»). Зауважимо, що з узгодженням за п. «в» (судове рішення) ситуація неоднозначна. З одного боку, ПКУ дає платникові податків шанс оспорити ППР протягом 1095 днів. А подання позову до суду означає, що зобов’язання не можна вважати узгодженим до моменту набрання чинності відповідним рішенням суду. З іншого — п. 56.17 ПКУ вказує, що податкове зобов’язання вважається узгодженим після процедури адміноскарження (тобто після отримання рішення за скаргою від ДПСУ або закінчення 10 робочих днів з моменту отримання платником ППР).
З погляду податківців, після закінчення 10 робочих днів зобов’язання автоматично вважається узгодженим
ПКУ в разі подання позову після закінчення цього строку не передбачає процедури «розузгодження». На користь «розузгодження» є лише одна зачіпка в п.п. 2 п. 2 гл. 4 розд. V Порядку № 422. Там зазначено, що, у випадку коли ухвала про відкриття провадження надійшла після граничних строків сплати зобов’язання, такі суми виключаються з обліку.
Але ми б вам не радили зволікати з поданням позову. Уклалися з цією процедурою в 10 днів? Зобов’язання вважатиметься узгодженим тільки з моменту набрання чинності судовим рішенням.
Рішення не на вашу користь? ПБ виникне після закінчення 10 календарних днів після набрання чинності рішенням (тобто на наступний день після закінчення строку для сплати зобов’язання за п. 57.3 ПКУ).
Якщо в 10-денний строк подати позов або адмінскаргу ви не встигли, зобов’язання вважається узгодженим.
Коли з’являється пБ?
Відповідь закладена в самому визначенні ПБ. Він виникає з дня, наступного за днем граничного строку сплати узгоджених зобов’язань. З процесом узгодження ми розібралися. Настала черга поговорити про строки.
Загальні правила. Строки сплати податкового зобов’язання такі (п. 57.1 ПКУ):
— для самостійно задекларованої суми податкового зобов’язання — 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання відповідної декларації;
— для сплати податковим агентом ПДФО і ВЗ ( ст. 168 ПКУ). А саме: у загальному випадку, ПДФО і ВЗ сплачується при виплаті оподатковуваного доходу (п.п. 168.1.2 ПКУ). Якщо виплата здійснюється з каси або в негрошовій формі — протягом 3 банківських днів з дня, наступного за днем такого нарахування (п.п. 168.1.4 ПКУ), а якщо дохід нараховується, але не виплачується, — у строки, встановлені ПКУ для місячного податкового періоду (п.п. 168.1.5 ПКУ).
У разі визначення грошового зобов’язання контролерами згідно з пп. 54.3.1 — 54.3.6 ПКУ платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму грошового зобов’язання протягом 10 робочих* днів, наступних за днем отримання ППР. У разі оскарження такого рішення контролерів платник податків зобов’язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
* Раніше — 10 календарних днів, наступних за днем отримання ППР, з 23.05.2020 р. — 10 робочих днів.
І ще один момент: нарахування авансових внесків для платників єдиного податку (ЄП) першої та другої груп здійснюється контролерами на підставі заяви такого платника ЄП за розміром обраної ставки ЄП (п. 295.2 ПКУ). Тут установлені свої строки: сплачується ЄП авансом не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Відразу скажемо: формально сума таких податкових зобов’язань не вписується в порядок узгодження. За несплату цих сум п. 122.1 ПКУ передбачена своя окрема відповідальність (див. «Прострочили сплату податку. Штрафи» цього номера).
Перенесення строків. Якщо граничний строк сплати податкового зобов’язання припадає на вихідний або святковий день, останнім днем його сплати вважається операційний (банківський) день, наступний за вихідним або святковим днем (останній абзац п. 57.1 ПКУ). Ця норма в ПКУ з’явилася з 23.05.2020 р. завдяки Закону № 466. Раніше ПКУ такого не передбачав. Та й податківці були проти (див. 101.23 БЗ, втратила чинність з 23.05.2020 р.).
Але зауважте: якщо звітність була подана несвоєчасно і строк сплати податкового зобов’язання вже минув, платник зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в декларації, до такого її подання (див. 129.04 БЗ).
Основні наслідки
Самі розумієте, за наявність ПБ платника по голові не погладять. Наслідками можуть стати:
1) штраф за несплату/несвоєчасну сплату зобов’язань (залежно від його типу: ст. 126 або ст. 127 ПКУ) і пеня (ст. 129 ПКУ) (див. «Прострочили сплату податку. Штрафи» цього номера);
2) поява в податківців права податкової застави (див. «Застава та арешт через податковий борг» цього номера);
3) арешт майна і рахунків (див. «Застава та арешт через податковий борг» цього номера);
4) примусова реалізація майна, що перебуває в податковій заставі, та/або стягнення грошових коштів на банківських рахунках, а також готівки — якщо податковий борг платник не погасить добровільно (див. «Стягнення коштів і примусова реалізація майна» цього номера);
5) анулювання статусу платника ЄП (див. «Податковий борг на єдиному податку»);
6) відмова в реєстрації платником ЄП (для будь-якої з груп);
7) обмеження для ФОП і посадових осіб юрособи щодо виїзду за кордон (див. «Для боржників кордон на замку?» цього номера).
Зауважте: коли в платника виникає ПБ, то йому надсилають податкову вимогу. Але її не надсилатимуть, якщо сума ПБ менше 1020 грн (п. 59.1 ПКУ).
Оскарження
Алгоритми оскарження залежать від причин виникнення податкового боргу і конкретної ситуації. Тут два основних нормативних орієнтири: ПКУ (для адміністративного оскарження) і КАСУ (для судового). Наприклад, ідеться про ППР. У такому разі при виникненні боргу можна:
1) оскаржити ППР:
— в адмінпорядку, скориставшись правом продовження строків подання адмінскарги згідно з п. 56.3 ПКУ (якщо після закінчення строків адміноскарження не минуло 6 місяців і у вас є поважні причини для пропуску цього строку);
— у судовому порядку (оскільки узгодження відбудеться автоматично на 11-й день після отримання рішення, а на подання позову до суду в платника є 1095 днів).
Зверніть увагу: податкове зобов’язання, самостійно визначене платником, оскарженню не підлягає (п. 56.11 ПКУ).
2) оскаржити податкову вимогу:
— в адмінпорядку, протягом 10 робочих днів з моменту отримання податкової вимоги (п. 56.3 ПКУ);
— у судовому порядку, протягом 1095 днів з моменту її отримання (якщо адміноскарження не проводилося) або 1 місяця з моменту винесення рішення за адмінскаргою* (якщо ви подали адмінскаргу).
* З урахуванням позиції з постанови ВС від 11.10.2019 р. у справі № 640/20468/18 // reyestr.court.gov.ua/Review/85033140. Хоча є рішення стосовно ППР і можливості оскарження протягом 1095 днів, незалежно від використання адмінпорядку оскарження (див. постанову ВС від 03.04.2020 р. у справі № 2540/2576/18 // reyestr.court.gov.ua/Review/88575707).
Оскарження податкової вимоги — універсальний спосіб. Проте зауважте: саму суму зобов’язань ви оспорити не зможете (вона узгоджена). Але підставою для скасування можуть бути неправильно визначені суми штрафних санкцій і пені або формальні підстави (наприклад, строк для направлення вимоги ще не настав). Нагадаємо: скарги в адміністративному порядку подаються відразу до ДПСУ. Окрім скарг на «нерезидентські» ППР (п. 56.31 ПКУ). Вони подаються спочатку до податкової, яка прийняла це рішення, а вже потім — до ДПСУ. Позови подаються до окружного адмінсуду за місцезнаходженням платника або податкової (ч. 1 ст. 25 КАСУ).
