Розірванню трудового договору на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП передують переговори керівників підприємств, причетних до переведення. При цьому якщо ініціатор переведення:
1) керівник підприємства, з якого планується звільнення працівника, тоді саме він звертається з листом-запитом до керівника підприємства, на яке планується переведення. Запит повинен містити прохання прийняти працівника на роботу в порядку переведення. Приймаюча сторона (потенційний роботодавець) відповідає письмово або згодою, або відмовою від такого переведення;
2) керівник підприємства, на яке планується переведення працівника, то він пише лист-клопотання на ім’я керівника підприємства, на якому зараз працює потенційний працівник. А той, у свою чергу, відповідає на клопотання письмово або згодою, або відмовою від такого переведення.
Згадане листування між керівниками є важливим етапом процесу переведення працівника. Річ у тому, що за положеннями ст. 24 КЗпП
особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства за угодою між керівниками підприємств, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору
Таким чином, листування підтверджує погодження переведення керівниками. А отже, є гарантією працівнику в тому, що він буде прийнятий на роботу на інше підприємство після звільнення.
Важливо! Майбутньому роботодавцю бажано чітко зазначити строк, протягом якого буде дійсне зобов’язання з прийняття на роботу нового співробітника в порядку переведення. Це вбереже надалі від трудових спорів. Адже процес звільнення може з якихось причин затягнутися. Та й працівник може звільнитися зі старого місця роботи і не прийти на нове.
Після того як питання з переведенням між керівниками вирішене, працівник подає заяву з проханням звільнити його на попередньому місці роботи на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП і заяву з проханням прийняти на нове місце роботи.
Подані заяви — це підстави для видання наказів:
— за попереднім місцем роботи — про звільнення за переведенням;
— за новим місцем роботи — про прийняття на роботу.
Якою датою оформити звільнення працівника, сторони трудового договору, що розривається, вирішують самостійно. Але якщо час переведення на нове робоче місце був обмежений приймаючою стороною в ході проведених переговорів, то доведеться дотримуватися цього строку. Причому (якщо інша дата не передбачена домовленістю сторін) новий роботодавець зобов’язаний укласти трудовий договір з працівником, працевлаштованим у порядку переведення, з першого робочого дня, що настає за днем звільнення з попереднього місця роботи (п. 6 постанови № 9).
Зазначимо: основною перевагою звільнення за переведенням для працівника є можливість зберегти дні щорічної відпустки, не використані на попередньому місці роботи. Щоб скористатися цим правом, працівник повинен попросити свого колишнього роботодавця перерахувати належну йому компенсацію за невикористану відпустку на нове місце роботи (ч. 3 ст. 24 Закону про відпустки). Таке прохання викладають письмово у відповідній заяві. Роботодавець відмовити не має права.
При цьому до стажу роботи, що надає право на щорічну (основну та додаткову) відпустку на новому місці, буде зарахований період, за який працівник не використав відпустку в колишнього роботодавця (ч. 2 ст. 81 КЗпП). Більше того, у нового роботодавця можна буде отримати щорічну основну відпустку повної тривалості до закінчення 6-місячного строку безперервної роботи після переведення.
На нове місце роботи може бути перерахована компенсація тільки за невикористані дні щорічних (основної та додаткових) відпусток
На соцвідпустки працівникам, які мають дітей, ця фішка не поширюється. Компенсація за невикористані дні таких відпусток має бути виплачена працівнику при звільненні.
Отримавши від працівника заяву з проханням перерахувати компенсацію за невикористану відпустку на нове місце роботи, роботодавець:
1) розраховує і нараховує працівнику компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток. Розрахунок сум такої компенсації при звільненні за переведенням здійснюється за правилами Порядку № 100;
2) утримує з її суми податок на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО), військовий збір (далі — ВЗ), нараховує єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — ЄСВ). На такому варіанті наполягають податківці (див. роз’яснення в підкатегоріях 103.01 і 201.06.01 БЗ*). І це справедливо, адже саме роботодавець, що звільняє, нараховує дохід працівнику.
* База знань, розміщена на офіційному сайті ДПСУ: zir.tax.gov.ua.
Відповідно він же повинен відобразити суму «перевідної» компенсації в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ і Звіті з ЄСВ. Спосіб відображення аналогічний відображенню компенсації, що виплачується працівникам на руки при звичайному звільненні;
3) перераховує «чисту» суму компенсації на рахунок підприємства, на яке переводиться працівник. День перерахування компенсації підприємству, на яке переводиться працівник, вважатиметься днем її виплати для цілей оподаткування. Тобто ПДФО, ВЗ і ЄСВ необхідно сплатити у цей же день;
4) супроводжує перерахування грошової компенсації на рахунок нового роботодавця довідкою.
У ній рекомендуємо зазначити:
— період часу, за який працівник не використав щорічну (основну і додаткову) відпустку;
— загальну суму нарахованої компенсації (тобто «грязну» суму);
— інформацію про те, що ПДФО, ВЗ і ЄСВ сплачено із сум такої компенсації в повному обсязі;
— суму перерахованої компенсації на рахунок нового роботодавця і реквізити платіжного доручення, що дозволяють ідентифікувати платіж.
Окрім цього, в день звільнення роботодавець видає працівнику копію наказу про звільнення (на вимогу працівника), трудову книжку і здійснює з ним остаточний розрахунок.
У трудовій книжці працівника роблять запис: «Звільнений у зв’язку з переведенням на (зазначають нового роботодавця), п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України».
висновки
- Переведення на інше підприємство можливе тільки за згодою працівника.
- За бажанням працівника на нове місце роботи може бути перерахована компенсація за невикористані дні щорічних відпусток.
- Роботодавець за попереднім місцем роботи повинен утримати із суми компенсації за невикористану відпустку, що перераховується на рахунок нового роботодавця, ПДФО і ВЗ, а також нарахувати ЄСВ.