Витрати на суд*: обліковуємо правильно

* Про те, що включається в судові витрати, див. у «Податки & бухоблік», 2020, № 68, с. 2.

Бухгалтерський облік

Судові витрати сторін. У бухобліку витрати на судовий збір і витрати, пов’язані з розглядом судової справи, неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, тому їх відображають у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені (п. 7 П(С)БО 16, § 4.33 Концептуальної основи фінансової звітності).

Витрати на врегулювання спорів у суді і на винагороду за юридичні послуги включають до складу адмінвитрат (п. 18 П(С)БО 16), тобто обліковують за дебетом рахунка 92. Документальне підтвердження: договори, акти виконаних робіт або послуг, квитки, чеки, квитанції і так далі.

У витратах сторони відображають суми усіх фактично витрачених коштів на судовий процес (підтверджені документально), незалежно від того (п. 6 П(С)БО 16): (1) як надалі суд обмежить такі витрати при їх відшкодуванні; (2) чи будуть вони відшкодовані взагалі.

Врахуйте! Деякі з судових витрат вимагають попередніх оплат (авансування). Тут пам’ятаємо, що суми авансів і передоплат не визнаються витратами (п.п. 9.2 П(С)БО 16). Для відображення відповідних судових витрат чекаємо факту отримання послуг/виконання робіт, і тільки після цього відображаємо у витратах.

До того ж суд може зобов’язати сторони внести на депозитний рахунок попередньо визначену суму судових витрат, пов’язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією, закріпивши це рішення в судовій ухвалі (ч. 1 ст. 125 ГПКУ, ч. 1 ст. 135 ЦПКУ). Перерахування такого забезпечення відображають записом: Дт 377 — Дт 311. А у витратах визнають тільки за підсумками судового рішення, що покладає судові витрати на сторону, яка програла.

Компенсація судових витрат. Стороні, що виграла, за рішенням суду належна компенсація понесених нею судових витрат. У обліку суму такого відшкодування відображають у складі іншого операційного доходу. Причому відображають дохід не чекаючи її фактичного отримання (згідно з п. 5 П(С)БО 15 «Дохід», § 4.25 Концептуальної основи фінансової звітності), як дебіторську заборгованість (Дт 377 — Кт 719).

Сторона, що програла, за рішенням суду за свій рахунок відшкодовує судові витрати (чи їх частину) стороні, що виграла. При цьому суму відшкодування включає до складу інших операційних витрат, показавши заборгованість перед підприємством, що виграло спір (Дт 949 — Кт 685). А сам факт сплати суми відшкодування судових витрат — як погашення заборгованості (Дт 685 — Кт 311).

Це були загальні облікові правила відображення судових витрат і сум їх відшкодування у сторін. А тепер виділимо індивідуальні облікові моменти для позивача і для відповідача.

Судові витрати у позивача. Подаючи позов до суду, підприємство, як правило, здебільшого упевнене у своїй правоті. І, звичайно, витратившись на судові витрати, чекає отримати їх відшкодування. Так от, при таких позовах багато суб’єктів господарювання ставлять запитання: чи можна судові витрати не показувати за фактом їх понесення унаслідок упевненості в подальшому їх відшкодуванні, щоб потім на суму відшкодування не показувати дохід?

Адже такий дохід може бути недоречним для підприємств-малодохідників, що наближаються до 40-мільйонного рубежу. А ще може зіпсувати дохідний ліміт підприємствам на ЄП.

Не відображати судові витрати, вважаючи їх такими, за якими немає повної упевненості в їх виникненні зважаючи на відсутність у підприємства втрати активів або виникнення зобов’язань через очікувану їх компенсацію, не можна. Адже оплата судових витрат — це одна операція, а отримання їх відшкодування — це вже інша операція, і обидві вимагають в обліку повного висвітлення. Згортати їх не можна.

Тож навіть якщо підприємство-позивач на усі 100 % відсотків упевнене у своїй правоті, то воно зобов’язане визнавати і судові витрати в періоді їх понесення, і надалі дохід на суму їх компенсації.

Зобов’язання у відповідача. При порушенні судової справи, окрім поточних судових витрат, відповідачеві, можливо, доведеться визнати зобов’язання у вигляді відшкодування судових витрат позивачеві або навіть створити під нього забезпечення.

Справа в тому, що пп. 4, 11 П(С)БО 11 «Забезпечення», і § 14 МСБО 37 «Забезпечення, умовні зобов’язання та умовні активи» вимагають визнавати забезпечення, якщо в результаті минулих подій виникає зобов’язання, погашення якого, ймовірно, призведе до зменшення ресурсів, що утілюють в собі економічні вигоди, і його оцінка може бути розрахунково визначена.

У разі порушення судового розгляду у підприємства-відповідача для цього є всі підстави: є зобов’язання, що виникло в результаті минулої події (у цьому випадку це певні порушення, внаслідок яких проти підприємства і порушено судовий розгляд), за підсумками якої, ймовірно, доведеться відшкодувати судові витрати стороні, що виграла.

І хоча в переліку забезпечень, наведеному в п. 13 П(С)БО 11, забезпечення під судові справи не згадуються, проте Мінфін цілком допускає можливість його створення (див. лист від 22.04.2016 р. № 31-11410-06-5/11705).

Щоправда, П(С)БО 11 не конкретизує ступінь імовірності зменшення ресурсів, необхідну для створення забезпечення. Проте її оцінку можна провести за аналогією з методикою, визначеною в п. 23 МСБО 37. Розглядати вибуття ресурсів як імовірне, якщо ймовірність що подія відбудеться, вища, ніж імовірність того, що подія не відбудеться. Ступінь імовірності програшу в суді оцінюють компетентні посадові особи підприємства.

1. Імовірність програшу в суді суттєва (складає більше 50 %). У такому разі на дату балансу бухгалтер повинен створити забезпечення під судові витрати, що підлягають відшкодуванню, зробивши запис Дт 92 (949) — Кт 474. Таке забезпечення слід переглядати на кінець кожного звітного періоду і коригувати для відображення поточної найкращої оцінки.

Якщо підприємство програє, то у звітному періоді, коли за рішенням суду йому присудять відшкодувати судові витрати, їх списують за рахунок забезпечення (Дт 474 — Кт 685). Якщо суд винесе ухвалу на користь підприємства, то забезпечення доведеться сторнувати.

2. Імовірність програшу в суді несуттєва (менше 50 %). У такому разі підприємству досить визнати суму відшкодування як непередбачуване (п. 4 П(С)БО 11) або умовне (§ 10, 3, 33 МСБО 37) зобов’язання і відображати його суму на позабалансовому субрахунку 042. Інформацію про зобов’язання не забудьте розкрити в Примітках до фінансової звітності за правилами, прописаними у п. 21 П(С)БО 11, § 34, 35 МСБО 37.

Податок на прибуток

Судові витрати у сторін та суми їх компенсації, призначені за рішенням суду, жодних коригувань фінрезультату не передбачають. Тобто і судові витрати, і доходи/витрати на суму їх компенсації за рішенням суду повною мірою візьмуть участь у визначенні фінрезультату відповідного періоду як у малодохідників, так і у високодохідників. На це звертають увагу і податківці (див. лист ГУ ДФС у Чернігівській обл. від 11.02.2016 р. № 482/10/25-01-15-02-09).

А ось платникам, що створили забезпечення під судові витрати, слід урахувати, що у високодохідників через збільшуючу різницю на суму створеного у бухобліку забезпечення витрати зменшать фінрезультат тільки в періоді ухвалення рішення судом про виплату стороні, що виграла, їх відшкодування (пп. 139.1.1 і 139.1.2 ПКУ).

У малодохідників усе за бухобліком: створення забезпечення в тому ж періоді зменшить фінрезультат. Тому малодохідникам варто відповідально підходити до створення забезпечення під судові витрати і створювати їх тільки у судових справах з найбільш імовірним негативним результатом. І бути готовими обґрунтовувати при перевірці створення такого забезпечення.

ПДВ-облік

Якщо до складу судових витрат входить ПДВ, то на підставі ПН, зареєстрованої в ЄРПН, суб’єкт господарювання має право його суму показати у складі податкового кредиту. І якщо судовий процес пов’язаний з оподатковуваними операціями, компенсуючі податкові зобов’язання з ПДВ згідно з п. 198.5 ПКУ не нараховуємо.

Що стосується відшкодування судових витрат (у повній сумі або частково), то їх виплата не підпадає під визначення постачання товарів і послуг (пп. 14.1.185 і 14.1.191 ПКУ) і відповідно під об’єкт оподаткування ПДВ. Тому сторона, що виграла, на суму отриманої компенсації судових витрат ПЗ з ПДВ не нараховує. Про це, щоправда, тільки в частині судового збору, говорять і податківці (див. БЗ 101.04).

Підприємство на ЄП

Доходом підприємства на ЄП є будь-який дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій (готівковій та/або безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі (п. 292.1 ПКУ). Величину ЄП-доходу розраховують за даними обліку (п. 292.13 ПКУ).

Сума компенсації (відшкодування) судових витрат, отримана підприємством за рішенням суду, у бухобліку підприємства (як ми з’ясували вище) повністю відповідає наведеним у П(С)БО 15 умовам визнання доходу. Тому вона повинна включатися в об’єкт оподаткування і єдиним податком (лист ГУ ДФС у Вінницькій обл. від 29.08.2018 р. № 3764/ІПК/02-32-12-04).

Важливий момент для підприємства на ЄП:

І нехай вас не збиває з пантелику консультація податківців, розміщена у БЗ 108.01.02, де вони говорять, що сума компенсації судових витрат, отриманих від третіх осіб, не дохід підприємства на ЄП. Вважаємо, що висновки цієї консультації актуальні виключно в цілях визначення доходу, що надає право суб’єктам господарювання для реєстрації/ перебування на спрощеній системі оподаткування в наступному звітному (податковому) періоді. Про це прямо говориться в п. 292.15 ПКУ.

Тобто отримані суми компенсації судових витрат оподатковуються єдиним податком, але водночас не враховуються в граничному обсязі доходу, дотримання якого надає право платнику зберегти статус платника ЄП.

Облік у ФОП

ФОП на ЄП. Як пояснюють податківці (див. БЗ 107.01.03), отримані ФОП на ЄП суми компенсації судових витрат включаються в дохід і оподатковуються ЄП. Але не враховуються в обсязі доходу, що дає право бути платником ЄП.

Проте хочемо попередити як самих ФОП на ЄП, так і тих, хто позивався до них. У податківців існує думка, що сума відшкодування судових витрат, що отримана ФОП за рішенням суду, не пов’язана з результатом госпдіяльності ФОП, і незалежно від його системи оподаткування (спрощенка або загальна), повинна оподатковуватися за правилами, встановленими ПКУ для звичайної фізособи, як додаткове благо згідно з п.п. «г» п.п. 164.2.1 ПКУ (див. лист ГУ ДФС у Харківській обл. від 14.06.2019 р. № 2735/ІПК/20-40-13-02-11).

У такому разі підприємство або ФОП, що відшкодовують такому ФОП його судові витрати, зобов’язані з їх суми утримати і перерахувати до бюджету ПДФО і ВЗ.

ФОП-загальносистемник. У нього об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка в грошовій і негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з госпдіяльністю (п. 177.2 ПКУ). Список госпвитрат ФОП-загальносистемника містить п. 177.4 ПКУ. Проте судових витрат серед них немає. Тому віднести судові витрати до підприємницьких витрат ФОП права не має. Причому навіть якщо вони безпосередньо пов’язані із зверненням до суду для захисту ФОП-діяльності (див. лист ГУ ДФС у м. Києві від 05.02.2019 р. № 397/ІПК/26-15-13-06-12). Не вийде ФОП-загальносистемнику включити у витрати і суми компенсації судових витрат, що виплачуються ним за рішенням суду.

А ось навпаки, якщо ФОП-загальносистемник виграє справу і за рішенням суду отримає компенсацію своїх судових витрат, то її суму, скоріш за все, розцінять як додаткове благо згідно з п.п. «г» п.п. 164.2.1 ПКУ (ср. ).

У такому разі підприємство або ФОП, що компенсують такому ФОП його судові витрати, зобов’язані з них утримати і перерахувати до бюджету ПДФО і ВЗ.

Хоча суди, як правило, визначальною ознакою доходу як об’єкта і бази оподаткування ПДФО, у тому числі у вигляді додаткового блага, бачать саме приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податків (див., наприклад, постанови ВС від 30.07.2020 р. у справі № 817/310/17 // reyestr.court.gov.ua/Review/90726825 і від 19.09.2018 р. у справі № П/811/3438/15 // reyestr.court.gov.ua/Review/76579615). А в частині відшкодовуваних судових витрат приріст фінансового стану у фізичної особи не виникає, оскільки вона отримує ту ж суму, що і сплатила, а то й менше**.

** Детальніше про це див. «Податки & бухоблік», 2018, № 81, с. 3.