Перебування в карантинній відпустці за свій рахунок не обмежує працівника в праві подати заяву про звільнення, наприклад, за власним бажанням (ст. 38 КЗпП) або за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП). Заборона на звільнення у відпустці (крім повної ліквідації підприємства) встановлена ст. 40 КЗпП тільки для випадків звільнення за ініціативою роботодавця.
Тож якщо в працівника є бажання звільнитися — це його право.
Інша річ, що таке рішення працівника дійсно викликає необхідність «потурбувати» й інших співробітників. Так, працівник відділу кадрів повинен підготувати наказ (розпорядження) про припинення трудового договору, зробити записи до трудової книжки й особової картки працівника. Керівник підприємства повинен ознайомитися із заявою працівника, поставити на ній відповідну резолюцію, підписати складений наказ (розпорядження), а бухгалтер — провести остаточний розрахунок із працівником.
Але якщо всі згадані вище співробітники вийдуть на роботу навіть на один робочий день, то за цей робочий день їм потрібно буде нарахувати зарплату плюс підприємство ще й відразу «потрапляє» на сплату зарплатних податків та ЄСВ.
До того ж якщо такий працівник працевлаштований у цього роботодавця за основним місцем роботи й до його бази нарахування ЄСВ застосовується ставка внеску 22 %, то доведеться виконати вимогу про сплату ЄСВ у розмірі не нижче мінімального страхового внеску.
Тут усе просто. Якщо працівник увесь місяць перебував у відпустці за свій рахунок, то в цьому випадку відсутня база для нарахування ЄСВ (дохід працівника за звітний місяць дорівнює нулю). А оскільки немає бази — правило сплати ЄСВ із мінзарплати виконувати не потрібно.
Якщо ж протягом місяця основному працівникові буде нарахована зарплата хоча б за одну годину/день, коли він вийшов на роботу, то, відповідно, виникає й необхідність сплати ЄСВ.
Чи можна зекономити в цій ситуації та не оформляти вихід «звільнювальної трійці» на роботу?
Не радимо так робити. Адже така ситуація може зацікавити і Держпраці, і податківців.
Мінсоцполітики в листі від 17.10.2016 р. № 376/06/186-16 теж наполягає на тому, що директор (точно так само, як і інші працівники) не може виконувати своїх посадових обов’язків у період відпустки.
Можуть тут бути проблеми і з податківцями (див. «Податки & бухоблік», 2019, № 12).
Тому навіть у карантинних реаліях краще не займатися поточною діяльністю підприємства у відпустці. Як варіант, можна встановити директорові і головному бухгалтерові неповний робочий час, максимально скоротивши його. При цьому на час відпусток інших працівників їхні посадові обов’язки виконуватимуть працюючий директор і головбух. Так ви хоч трохи зекономите.
Що стосується самого працівника, який звільняється, то йому спеціально переривати відпустку за свій рахунок, виходити на роботу і працювати в день звільнення не потрібно. Він може просто прийти за трудовою й остаточним розрахунком (у випадку, якщо він здійснюється з каси підприємства).
