Переплата з податків: звідки береться і що з цим робити?

Що таке переплата?

Переплата з податків може виникнути у вигляді:

1) надміру сплачених грошових зобов’язань — сум коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов’язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату (п.п. 14.1.115 ПКУ);

2) помилково сплачених грошових зобов’язань — сум коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юрособи) або фізичних осіб (які мають статус ФОП або які не мають його), які не є платниками таких зобов’язань (п.п. 14.1.182 ПКУ).

Причому така переплата, зазвичай, виникає або в результаті зайвого/помилкового перерахування, або в результаті виправлення завищуючої помилки. Ще одна можлива причина — скасування ППР (за рішенням суду), вже оплаченого платником. Крім того, переплата може виникнути й у результаті технічної помилки в інтегрованій картці платника.

Варіанти використання

Як надміру, так і помилково сплачені грошові зобов’язання підлягають поверненню платникові в порядку, визначеному ст. 43 ПКУ і ст. 301 МКУ (у разі наявності податкового боргу повернення переплати проводиться тільки після повного погашення такого боргу платником (пп. 43.1, 43.2 ПКУ)). При цьому переплата може бути повернена на поточний рахунок платника в банку (а в разі його відсутності виплачена готівкою за чеком) або спрямована на погашення грошового зобов’язання та/або податкового боргу з інших платежів.

Врахуйте! Єдиний внесок не входить до системи оподаткування, тому в рахунок погашення боргу з єдиного внеску податкові переплати не зараховують (БЗ 129.04). Крім того,

Наприклад, у разі наявності переплати з податку на прибуток сплачувати цей податок, нарахований за поточною декларацією, не потрібно. А ось автоматично зараховувати наявну переплату з податку на прибуток у рахунок авансового внеску при виплаті дивідендів податківці не стануть (БЗ 102.21, детальніше див. «Між дивідендним авансом, податком на репатріацію та податком на прибуток» цього номера). Перекинути переплату на іншого платника теж не вийде.

Загалом, перейматися з приводу наявності переплати дійсно варто не завжди. Якщо сума невелика й із цього платежу здійснюються регулярні нарахування, з поверненням можна і не морочитися. Незабаром вона просто перекриється поточними нарахуваннями. Але якщо переплачено суттєву суму або податок сплачено помилково (нарахувань із нього немає), уникати процедури повернення не варто. Інакше після закінчення строку давності така переплата буде списана до доходу бюджету.

Не можна ігнорувати й переплату з ПДВ, що утворилася за рахунок помилкових перерахувань безпосередньо до бюджету (минувши рахунок у СЕА) (детальніше про особливості переплат з ПДВ див. «Переплати з ПДВ: як з’являються і як їх використовувати»).

Строк давності переплати

Податківці щодня списують помилково/надміру перераховані суми платежів, які обліковуються в інтегрованій картці платника більше 1095 днів без руху (відсутні збільшення/зменшення зобов’язань або нарахування, що мають нульове значення, і сплата) за умови відсутності заяви платника про повернення таких сум (п. 4 гл. 2 розд. III Порядку № 422).

А в разі припинення юрособи/ФОП на підставі рішення суду та/або після проведення держреєстратором спрощеної процедури припинення переплата може бути списана і до закінчення зазначеного строку (п. 4 гл. 1 розд. ІІ Порядку № 422). Повернення переплати платникові, що ліквідується, взагалі можливе тільки в період, що передує періоду зняття з обліку в податковій, і виключно на підставі заяви платника (БЗ 129.04).

Як повернути?

Щоб повернути переплату, платникові потрібно подати заяву протягом 1095 днів з дня виникнення помилково/надміру сплаченої суми (детальніше про повернення переплат див. «Повернення коштів з бюджету»). Без заяви повертають тільки надміру утримані (сплачені) суми ПДФО. Їх повернення відбувається на підставі поданої платником декларації за звітний рік (п. 43.3 ПКУ).

Надміру сплачені зобов’язання з ПДВ, зараховані до бюджету з рахунку платника в СЕА, підлягають поверненню виключно на рахунок платника в СЕА ПДВ. І тільки в разі його відсутності — шляхом перерахування на поточний рахунок платника в банку (детальніше про хитрощі ПДВ див. на с. «Переплати з ПДВ: як з’являються і як їх використовувати», «ПДВ-переплата на електронному рахунку» цього номера).

Повернення сум ПДВ, сплачених при імпорті, здійснюється в частині, що не перевищує регліміт на момент оформлення митної декларації/аркуша коригування, на підставі яких відбуватиметься таке повернення.

Найближчі перспективи

З 01.01.2021 р. практично всі податки, збори та інші обов’язкові платежі (ПДФО, ВЗ, ЄСВ, ЄП тощо) можна буде платити через єдиний рахунок. Не можна буде туди закидати тільки ПДВ, пальний і спиртовий акцизи, а також частину чистого прибутку (доходу) держ- і комунпідприємств (детальніше про єдиний рахунок див. «Податки & бухоблік», 2020, № 90, с. 2).

Кошти, сплачені ним на інші рахунки, вважаються помилково перерахованими і підлягають поверненню в описаному вище порядку (п. 9 Порядку № 321).

Причому з наступного року, очевидно, можна буде повернути надміру/помилково сплачені грошові зобов’язання в тому числі й на єдиний рахунок (п. 10 Порядку № 321).

Якщо зайві кошти перераховані на єдиний рахунок, їх теж можна буде повернути (у тому ж порядку, що й «прямі» переплати — згідно зі ст. 43 ПКУ і Порядком № 6) або ж перенаправити (змінити призначення) через Електронний кабінет (пп. 19 Порядку № 321).

Суми помилково/надміру сплачених на єдиний рахунок податків враховуватимуть так (п. 20 Порядку № 321):

— визнають зарахованими за одним і тим же видом доходів до державного та/або місцевих бюджетів, а в частині зобов’язань з ЄСВ — до бюджетів Пенсійного фонду або фонду соцстраху, за яким такі кошти враховуються (відповідно до призначення в платіжці або виходячи з черговості сплати з п. 351.6 ПКУ);

— розподілять між різними видами доходів державного та місцевих бюджетів на підставі напряму використання, визначеного платником.