висновок документа
Підприємство не є платником рентної плати за обсяги води, використаної для зовнішнього благоустрою самим підприємством, але не за обсяги води, передані у користування іншим
Первинні водокористувачі мають сплачувати рентну плату за спецводокористування за фактичний обсяг води, який використовують (п. 255.3 ПКУ). Звичайно ж, за мінусом води, яка використовується ними у цілях, вказаних у п. 255.4 ПКУ, в тому числі за воду, що використовується для потреб зовнішнього благоустрою територій міст та інших населених пунктів.
При цьому в п. 255.4 ПКУ просто перелічено, при використанні води на які цілі рентна плата не справляється. Водночас не уточнено, хто саме має використовувати воду (сам первинний водокористувач чи особа, якій передано таку воду) на цілі, передбачені у п. 255.4 ПКУ, щоб за такі обсяги води первинний водокористувач не сплачував рентну плату.
За роз’ясненням цієї ситуації до фіскалів звернувся первинний водокористувач, який передає воду іншим суб’єктам господарювання, а ті, в свою чергу, використовують її для потреб зовнішнього благоустрою територій міст та інших населених пунктів.
Фіскали, проаналізувавши правила сплати рентної плати за спецводокористування, у листі, що коментується, заявили: первинний водокористувач не сплачує рентну плату за спецводокористування за обсяг води, використаний для цілей благоустрою, якщо саме він використовує цю воду на такі потреби. Тобто сам первинний водокористувач проводить благоустрій, наприклад, озеленення території.
Якщо ж він передає за плату воду іншим підприємствам (вторинним водокористувачам), в тому числі і комунальним підприємствам, і вони використовують воду для благоустрою, то первинний водокористувач за обсяг такої води має платити рентну плату на загальних підставах.
Аргументують фіскали це нормами п.п. 255.11.12 ПКУ. У ньому, на їх думку, міститься пряма вимога про те, що за воду, передану іншим особам з метою отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, рентну плату доведеться платити на загальних підставах з усього обсягу використаної води без зменшень, передбачених у п. 255.4 ПКУ.
З такими висновками фіскалів ми однозначно не згодні.
По-перше, у ПКУ не передбачено жодних вимог, яких мають дотримуватися платники рентної плати, щоб мати право на звільнення від сплати рентної плати при використанні води за кожним із напрямків її використання за п. 255.4 ПКУ.
По-друге, посиланням на п.п. 255.11.12 ПКУ податківці хочуть ввести первинного водокористувача в оману. Річ у тому, що фіскали беруть до уваги лише другу «негарну» частину п.п. 255.11.12 ПКУ, в якій говориться про втрату права на звільнення, коли воду використано для отримання доходу. А от про першу частину цього пункту, де говориться що вимоги цього підпункту поширюються тільки на водокористувачів, які повністю утримуються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, вони чомусь умовчують. Тобто п.п. 255.11.12 ПКУ може закрити шлях до зменшення об’єкта оподаткування тільки бюджетникам — первинним водокористувачам.
Тому, на наш погляд, звичайне (не бюджетне) підприємство отримує звільнення від сплати рентної плати, якщо воду, забрану із водного об’єкта, використовує на звільнені цілі само чи абонент, якому така вода передана за плату.
Звертаємо увагу! Раніше податківці до такої хитрості не вдавалися. Наприклад, щодо використання води для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населенням вони погодилися (118.02 БЗ), що за таку воду первинний водокористувач не платить, хоча водою користується не він, а населення (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 44, с. 4). Тепер, як бачимо, їх позиція може змінитися. Тому будьте готові доводити фіскалам, що їх вибіркове читання норм п.п. 255.11.12 ПКУ порушує права платників податку.
