Теми статей
Обрати теми

Безтоварні операції та фіктивні правочини

Амброзяк Наталя, юрист
Безтоварність (нереальність) операції — це, напевно, аргумент, що найчастіше висувають податківці. На практиці саме вони оцінюють операцію. Що таке безтоварність (нереальність) операції? Що говорить податківцям про її безтоварність (нереальність)? Яка судова практика щодо цієї ситуації? Знайдемо відповіді на ці та інші «безтоварні» запитання разом.

Що таке безтоварність?

Ви, дорогий читачу, напевно знаєте: господарська операція — це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону про бухоблік). Простіше кажучи, реальний рух цих активів.

Звісно, зміни у структурі активів або їх рух можуть бути різними ☺. Операції можуть передбачати як їх зростання, так і зменшення. Також операція може бути спрямована на збереження активів.

Але якщо в платника руху активів немає (тобто операцію в реальності не провели), а прикрили всю цю справу формально складеними документами, то податківці визнають таку операцію безтоварною (нереальною).

Давайте розберемося з тим, що ж таке безтоварна операція, і поглянемо на це з точки зору цивільно-правових норм.

Вважаємо, що найбільш близьким поняттям до безтоварних операцій у цивільному законодавстві є фіктивні правочини.

Що таке фіктивний правочин з точки зору ЦКУ?

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які повинні виникати у зв’язку з його вчиненням (ч. 1 ст. 234 ЦКУ).

Наприклад, сторони уклали договір про ремонт приміщення і навіть підписали акт приймання-передачі виконаних робіт. Але насправді ніхто ремонтні роботи не провів і проводити не збирався.

Наслідки: фіктивний правочин визнається недійсним судом.

Наслідки недійсності встановлюються законами (ч. 3 ст. 234 ЦКУ).

До цих наслідків ми ще повернемося (див. детальніше на с. 17).

По-хорошому, податківці не мають права виписувати ППР на підставі того, що їм здається, ніби операції за договором безтоварні. Оскільки до тих пір, поки не буде рішення суду про недійсність і визнання такого правочину фіктивним, його таким називати не можна.

Крім того, потрібно встановити намір обох сторін на здійснення саме такого дефектного правочину.

Про це нам говорять п. 3.11 постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. № 11, постанова ВС від 28.02.2018 р. у справі № 909/330/16//reyestr.court.gov.ua/Review/72605059.

Однак практика, на жаль, йде іншим шляхом.

Зазначимо, що коли фіскали посилаються на безтоварність (нереальність) операції, то в суді не піднімається питання про недійсність правочину!

Тобто виходить, що операція безтоварна (тобто її не було здійснено), а ось сам правочин залишається дійсним. Принаймні до тих пір, поки про це прямо не заявить суд.

Наприклад, якщо хтось із контрагентів вирішить усе-таки визнати правочин недійсним.

Тому все обмежується зняттям витрат і податкового кредиту, донарахуванням ПДВ, ПДФО (якщо йдеться про ФОП-загальносистемників), податку на прибуток і штрафних санкцій за заниження зобов’язань із цих податків (ст. 123 ПКУ), а також пені (ст. 129 ПКУ).

Звісно, в певних випадках безтоварні правочини все ж можна кваліфікувати як ті, що суперечать інтересам держави (ч. 3 ст. 228 ЦКУ).

Проте виходячи з положень ЦКУ для того, щоб податківцям проігнорувати правочин, спершу потрібно звернутися до суду (подробиці читайте на с. 14 цього номера).

Як оцінюють операцію податківці?

Радимо вам у ключі реальності операцій ознайомитися з листом ДФСУ від 16.05.2016 р. № 16872/7/99-99-14-02-02-17 (ср. ).

Там викладено методичні рекомендації для податківців щодо фіксації в актах перевірок результатів відпрацювання нереальних операцій з товарами.

Із цього документа можна зрозуміти, чим вони керуються, приймаючи рішення про нереальність операцій.

Отже, пропонуємо звернути увагу на деякі «больові точки», які для фіскалів можуть стати ознаками нереальності:

1) незрозуміле джерело походження товару в ланцюжку.

Наприклад, якщо фіскали бачать, що хтось у ланцюжку з госпсуб’єктів не «показав» товар (наприклад, немає відповідної зареєстрованої ПН) і виготовити його суб’єкт не зміг би;

2) якщо хтось у ланцюжку з госпсуб’єктів не перебуває за місцезнаходженням або в продавця немає відповідних об’єктів (виробничих і складських приміщень, автомобілів тощо), виходячи з форми № 20-ОПП, ЄРПН, Держреєстру речових прав на нерухоме майно;

3) якщо відсутня матеріально-технічна база та/або немає технологічної можливості здійснення виробництва, перевезення (навантаження/розвантаження), тимчасового зберігання відповідних обсягів товару і відсутні дані про те, що залучалися сторонні перевізники.

Звісно,

ситуація повинна аналізуватися з урахуванням специфіки операції

І формально податківці повинні враховувати в тому числі умови договору поставки. До речі, запідозрити недобре податківці можуть, якщо в ТТН зазначені неповні відомості (наприклад, у пункті навантаження буде позначено тільки назву населеного пункту без зазначення адреси). Або ж у ТТН зазначений транспортний засіб, який технологічно не здатен перевозити відповідні обсяги або види вантажу.

Тут потрібно пам’ятати, що відсутність ТТН не надає права податківцям однозначно стверджувати, що операція нереальна (див., наприклад, постанову ВС від 20.03.2020 р. у справі № 520/399/19// reyestr.court.gov.ua/Review/88337530);

4) незначна кількість працівників (директор і бухгалтер в одній особі).

Хоча Верховний Суд неодноразово вказував на те, що

для проведення тієї чи іншої операції не обов’язково мають бути наймані працівники

Робочу силу можна залучати і за договорами цивільно-правового характеру, за договорами аутсорсингу або аутстафінгу (оренди персоналу).

Див., наприклад, постанови ВС від 11.09.2018 р. у справі № 804/4787/16 // reyestr.court.gov.ua/Review/76493147, від 31.08.2018 р. у справі № 1570/4299/12 // reyestr.court.gov.ua/Review/76221870 або від 19.06.2018 р. у справі № 826/7704/16 // reyestr.court.gov.ua/Review/74820964;

5) ознаки фіктивності операції (див. ст. 551 ГКУ).

Детально цей момент ми обговоримо на с. 10;

6) незаконне недопущення до перевірки. Ця ознака, звичайно, ніяк не може говорити про реальність операції.

Проте вам потрібно розуміти, що незаконне (на думку податківців) недопущення до перевірки може викликати сумніви!

Хоча, звичайно ж, цей факт не буде єдиним підтвердженням нереальності операції;

7) помилки в ПН, що не дозволяють ідентифікувати операцію, її зміст, період, сторін або суму зобов’язань. Хоча, по суті, цей момент повинна відстежувати СЕА ПДВ;

8) неукладення договору в письмовій формі (ст. 208 ЦКУ).

Нагадаємо: письмовим вважається також:

— договір в електронній формі (ч. 1 ст. 207 ЦКУ);

— якщо його зміст зафіксований у декількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Головне — наявність підписів уповноважених представників сторін (ч. 2 ст. 207 ЦКУ).

Незважаючи на положення ЦКУ, у податківців можуть викликати запитання договори «в листах, телеграмах, якими обмінялися сторони»;

9) відсутність обов’язкових реквізитів у первинних документах.

Варто зазначити: рекомендації в цій частині дещо застаріли. Зокрема, вони не враховують діючих норм ч. 2 ст. 9 Закону про бухоблік і п. 2.4 Положення № 88.

Так,

несуттєві недоліки в первинних документах не є підставою для визнання госпоперації нереальною,

якщо ці недоліки:

— не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у госпоперації;

— містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг госпоперації тощо.

Про те, що несуттєві недоліки первинки не можуть ставити під сумнів реальність операції, регулярно нагадують суди (див., наприклад, постанову ВС від 31.10.2019 р. у справі № 816/249/17// reyestr.court.gov.ua/Review/85353857). Тільки пам’ятайте: це правило не надає вам права легковажно ставитися до складання первинної документації! Адже йдеться саме про незначні недоліки.

Наприклад, відсутність прізвищ і посад осіб, відповідальних за проведення господарської операції, такими недоліками вважати ніяк не можна.

Це підтверджує і Верховний Суд (постанова ВС від 24.06.2020 р. у справі № 826/7436/18//reyestr.court.gov.ua/Review/90000444);

10) якщо фактичні обставини оформлення договору або підписання первинного документа не стикуються з даними, зазначеними в такому документі (наприклад, підписант не міг перебувати в місці підписання документа в зазначену дату).

Тут нагадаємо, що на сьогодні реквізит «місце складання документа» не є обов’язковим для первинки (ч. 2 ст. 9 Закону про бухоблік).

Якщо ви вже вирішили зазначати цей реквізит, то будьте з ним обережні.

Звісно, тема безтоварних/нереальних операцій безкінечна. Фіскали вигадують нові різноманітні причини проігнорувати ту чи іншу операцію. Та й платники, ніде правди діти, знаходять нові способи ухилення від сплати податків.

Тим не менш, гра має бути чесною та прозорою. А у відносинах з фіскалами, на жаль, це не відбувається. Часто-густо щодо безтоварності/нереальності вони діють проти правил. Проте це все лірика.

Впевнені, що з кожною нашою статтею цього номера питань щодо безтоварних/нереальних операцій у вас буде все менше. А наші рекомендації допоможуть якщо не уникнути проблем у спілкуванні з податківцями, то хоча б зведуть їх до мінімуму.

висновки

  • Безтоварні/нереальні операції найближчі до фіктивних правочинів.
  • Фіктивні правочини визнаються недійсними судом.
  • Відсутність достатньої матеріально-технічної бази і трудових ресурсів — одна з підстав для визнання операції нереальною/безтоварною.
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі