Теми статей
Обрати теми

Удавані правочини

Амброзяк Наталя, юрист
Податківці не так часто звертаються до удаваних правочинів. Їм усе-таки простіше назвати операцію нереальною, ніж удаваною. Проте про «перекваліфікацію» правочину з одного в інший забувати теж не потрібно. Пропонуємо розібратися з тим, що таке удаваний правочин та як фіскали і суди застосовують це поняття на практиці.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 ЦКУ удаваним вважається правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

Наслідки: відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони вчинили насправді (ч. 2 ст. 235 ЦКУ).

По суті, це правило впритул наближається до принципу бухобліку «переважання сутності над формою» (ст. 4 Закону про бухоблік). Зверніть увагу:

правочин «із подвійним дном» не означає його недійсність або нікчемність

До удаваних правочинів наслідки недійсності (ст. 216 ЦКУ) можуть застосовуватися, тільки коли саме «реальний» правочин є нікчемним або суд визнає його недійсним (як оспорюваний) (п. 25 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 р. № 9).

А чи можуть податківці самостійно перекваліфіковувати договір, наприклад, при проведенні перевірки, а потім зробити відповідні донарахування? Скажімо, передоплату за договором поставки визнати фіндопомогою і донарахувати ПДВ, знявши податковий кредит.

На практиці таке відбувається достатньо часто. Але фіскали розгортають ситуацію трохи в іншому контексті. Не посилаються на ст. 235 ЦКУ, а визнають операцію нереальною і потім перекваліфіковують її.

Суди часто або ж ігнорують положення ст. 235 ЦКУ, або не звертаючи уваги на те, що у фіскалів усе ж недостатньо повноважень для перекваліфікації правочину (детальніше в «Недійсність: без суду ніяк?» цього номера), оцінюють фактичний матеріал. З’ясовують, чи можна в конкретній ситуації визнати «спірний» правочин удаваним, і вже на підставі своїх висновків приймають рішення з приводу законності ППР (ухвала Харківського апеляційного адмінсуду від 02.11.2016 р. у справі № 818/34/16).

Проте перекваліфікація одних правовідносин в інші не завжди знаходить підтримку у Верховного Суду.

Так, наприклад, у постанові ВС від 05.06.2018 р. у справі № 816/4481/13-а* податківці донарахували зобов’язання з податку на прибуток. Вони вирішили, що продаж товарів був нереальним. У зв’язку із цим фактом отримані грошові кошти за товар були розцінені як безповоротна фінансова допомога. Ці висновки підтримали суди попередніх інстанцій.

* Див. за посиланням: reyestr.court.gov.ua/Review/74488388

Верховний Суд зазначив, що норми ПКУ, які закріплюють поняття «безповоротна фінансова допомога» і «поворотна фінансова допомога», не містять застережень про можливе розширене їх тлумачення. Фактично отримані кошти, за умови непідтвердження фактичної передачі товарів покупцеві, не можуть трактуватися як безповоротна фінансова допомога. Відповідно не можна говорити про те, що продавець занизив доходи.

Висновок: якщо перекваліфікація і відбувається, то податківці не посилаються, зазвичай, на ст. 235 ЦКУ, хоча фактично застосовують її норми (перекваліфікацію). Проте з подібними висновками можна боротися, посилаючись на реальність операції і відсутність права в податківців здійснювати перекваліфікацію.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі