Особливість полягає в тому, що лише для цієї категорії платників і саме щодо їхньої житлової нерухомості передбачена пільга у вигляді зменшення загальної площі об’єкта/об’єктів на певну величину (п.п. 266.4.1 ПКУ).
Неважко зрозуміти просту річ: якщо загальна площа вашої житлової нерухомості сумарно є меншою, податок вам платити не доведеться зовсім. І навпаки, якщо штучно позбавити вас такого зменшення, доведеться платити податок з усієї площі.
Хоча й без цього для застосування цієї пільги існують певні обмеження. Зокрема, вона не застосовується до об’єкта(ів) оподаткування, які використовуються їх власниками з метою отримання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються в підприємницькій діяльності) (п.п. 266.4.3 ПКУ).
Квартира «фізика» — місце реєстрації «юрика». Що вигадали фіскали? За їх твердженням (див. БЗ 106.05), фізична особа — засновник юридичної особи не може застосувати пільгу зі сплати податку на нерухоме майно до об’єкта житлової нерухомості, за адресою якого зареєстрована така юридична особа.
Аргументують вони цю заборону тим, що начебто житлова нерухомість задіяна у підприємницькій діяльності, оскільки термін «місцезнаходження юридичної особи» (ст. 93 ЦКУ) означає фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. І довести їм зворотнє, судячи з усього, можна лише через суд.
Пільга зберігається. На щастя, такий Дон Кіхот ☺ знайшовся — і суд до нього прислухався. Позивач наполягав на тому, що об’єкт нерухомості (квартира) використовується виключно для проживання його сім’`ї та не здається в оренду, лізинг, позичку й не використовується ним в підприємницькій діяльності, а відтак висновки податкового органу про наявність підстав для визначення грошового зобов’язання з податку на нерухоме майно без застосування зменшуючої пільги є безпідставними.
Відновлювати справедливість довелось Верховному Суду (див. постанову ВС від 02.03.2020 р. у справі № 2340/3133/18 // reyestr.court.gov.ua/Review/87963036), оскільки дві попередні судові інстанції стали на бік фіскалів.
На думку ж колегії суддів Верховного Суду,
реєстрація юрособи за адресою об’єкта житлової нерухомості не є сама по собі обставиною, що безумовно свідчить про фактичне використання цієї нерухомості у підприємницькій діяльності
Щоб підтвердити таке використання, податковий орган мав надати відповідні докази, як-от: договір оренди, акт прийому-передачі нерухомості, платіжні документи на виплату орендної плати власникові квартири тощо. Натомість у випадку, що розглядається, нічого з переліченого не було й не могло бути, оскільки адреса квартири виступала лише так званою юридичною адресою підприємства, однак жодної підприємницької діяльності ані юрособа, ані її засновник — власник квартири там не вели.
Так, згодні, у ЄДР мають міститися реальні дані щодо місцезнаходження підприємства. Але якщо це не так (тобто фактичного використання житла зареєстрованим у ньому підприємством немає), то це не позбавляє власника житла законної пільги — і суд це підтвердив! А от які при цьому будуть податкові наслідки для підприємства, читайте у «Податки & бухоблік», 2020, № 47, с. 11).
