Юрадреса — квартира засновника: що з податками

Загальноюридичне

Одразу зазначимо, що юридичні аспекти таких відносин ми детально аналізувати не будемо. Нагадаємо лише деякі важливі моменти.

Законодавство не забороняє власнику облаштовувати офіс (керівний орган) у своїй квартирі. Аби лише там не було якогось промислового виробництва (з урахуванням заборони з ч. 1 ст. 383 ЦКУ).

За фактичного користування приміщенням і відповідних обставин може також виникнути питання зі зміною статусу житлового приміщення в нежитлове (але тут все не надто однозначно).

Можуть бути й різні організаційні незручності, пов’язані з перевірками, листуванням тощо.

В даному випадку також може постати питання наявності договору із засновником щодо використання житлового приміщення (звісно, у разі фактичного використання приміщення підприємством)…

Більш детально щодо цих та інших юридичних аспектів такої ситуації читайте в «Податки & бухоблік», 2017, № 74, с. 41.

Окремо зазначимо, що законодавство зараз вже не передбачає наслідків (на кшталт ліквідації, анулювання ПДВ-реєстрації тощо), коли юрособа зареєстрована за однією адресою, а офіс/виробництво розміщений за іншою*.

* Нагадаємо, що доки запис наявний в держреєстрі, адреса вважається дійсною. Такий висновок випливає з ч. 1 і 2 ст. 10 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV.

Підприємство

Щодо можливих податкових наслідків для підприємства, то тут все залежатиме від того, чи користується підприємство квартирою фактично, та від того, на якій системі оподаткування (на загальній чи спрощеній) воно працює.

Але перш ніж перейти до аналізу податкових варіантів, треба зробити деякі пояснення.

Без використання. В ЄДР повинні заноситись реальні дані щодо місцезнаходження підприємства. Ця інформація передбачає, що за цією адресою підприємство здійснює якусь діяльність або там діє його керівний орган. Але якщо це не так (тобто фактичного використання немає), то які в цього будуть наслідки і чи можуть вони вплинути на податковий облік?

Гадаємо, ні. Адже податковий облік орієнтується на бухоблік, а одним з принципів бухобліку є превалювання сутності над формою.

Зазначення цієї адреси як місцезнаходження в ЄДР для цього значення не має. Постанова ВС від 02.03.2020 р. № К/9901/11811/19 (reyestr.court.gov.ua/Review/87963036) цей висновок підтверджує. Тут має місце просто розбіжність фактичного місцезнаходження з тим, що зазначено в ЄДР. А це тягне за собою інші (неподаткові) наслідки. Оскільки в такому разі підприємство повинно було внести зміни в ЄДР щодо свого фактичного місцезнаходження, то за невчинення таких дій воно буде нести відповідальність, яка передбачена у п. 117.1 ПКУ у вигляді штрафу 170 грн.

Тому вважаємо, якщо фактичного користування підприємством квартирою не було — а просто використали адресу для формального зазначення місцезнаходження при реєстрації підприємства (і при цьому ніяких документів на кшталт акта приймання-передачі квартири не оформлювали), то податкове питання відпадає саме собою. Як ми згадали, це непрямо підтверджує й бухоблік. І такий наш висновок застосовний незалежно від системи оподаткування, на якій працює підприємство.

Але тут ще бажано, щоб підприємство не вказало цю квартиру як свій госпоб’єкт, у Повідомленні за формою № 20-ОПП…

А от за фактичного використання квартирою наслідки можуть відрізнятися в залежності від системи оподаткування підприємства.

Податок на прибуток. Тут орієнтир в першу чергу на бухоблік.

Якщо підприємство фактично користується квартирою засновника, але ніякого письмового договору між ними не укладено, то у фіскалів є підстави стверджувати, що між засновником та підприємством має місце договір позички квартири, укладений в усній формі.

Але при перевірці

Зазвичай вони у схожих випадках посилаються на п.п. «б» п.п. 14.1.13 ПКУ, який до безоплатно наданих послуг відносить послуги, що надаються без висування вимоги щодо компенсації їх вартості. І хоча термінологія ПКУ (на відмінність від ЦКУ) відносить оренду та її «бідну сестру» — позичку до послуг, але визначення з п.п. «б» п.п. 14.1.13 ПКУ в нашому випадку — ні до чого! Воно може мати значення для такого податку, як ПДВ, а не для податку на прибуток, обчислення якого зорієнтоване на бухоблік (з урахуванням в конкретних випадках податкових різниць, визначених ПКУ).

При бухгалтерському обліку за П(С)БО для відображення операцій за договором позички зазвичай керуються П(С)БО 14 «Оренда». Застосування цього стандарту і для обліку об’єктів/операцій за договором позички у ньому чітко не прописано. Але і не заборонено — у п. 3 зазначеного стандарту (де вказано, на що він не розповсюджується) договір позички не згаданий. Тому на практиці, спираючись на ч. 3 ст. 827 ЦКУ, до операцій позички застосовують правила П(С)БО 14 для операцій оренди**.

** Аналогічно — щодо використання для обліку позички саме П(С)БО 14 — вважають і податківці (див., наприклад, лист ГУ ДФС у Запорізькій обл. від 25.05.2016 р. № 1739/10/08-01-12-03-11 та лист ГУ ДФС у Харківській обл. від 03.05.2017 р. № 36/ІПК/20-40-12-03-14).

Надходження одержаного у позичку об’єкта ОЗ користувач відображає за балансом, на рахунку 01 «Орендовані необоротні активи» (наприклад, на окремому його субрахунку «Необоротні активи, отримані в позичку» — за вартістю об’єкта, зазначеною в договорі позички***, або в інших документах).

*** За аналогією з орендою (п. 8 П(С)БО 14, Інструкція № 291).

На перший погляд, в бухобліку доходи/витрати, пов’язані саме з позичкою, відображати не потрібно. Оскільки при отриманні такої безкоштовної послуги з користування об’єктом збільшення/зменшення активів, а також зменшення/збільшення зобов’язань не відбувається. Тобто критерії для визнання доходів/витрат з п. 5 П(С)БО 15 і п. 5 П(С)БО 16 не виконуються.

Але, гадаємо, тут треба виходити з того, що у фінансовій звітності (і в бухобліку) має бути відображена вся інформація про фактичні та потенційні наслідки операцій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на підставі фінзвітності. Цього вимагає принцип повного висвітлення (п. 6 розд. III НП(С)БО 1). А інформація про безоплатно отримані послуги є суттєвою.

Тому логічно відображати позичкову операцію щомісячно такою нетривіальною проводкою: Дт 23, 91, 92, 93, 94 (залежно від напряму використання об’єкта позички) — Кт 719. Суму доходу логічно визначати на рівні середньої орендної плати при оперативній оренді подібного майна за місяць. Отже, виходячи з бухобліку позички, де доходи збалансовані витратами, а також з відсутності для такого випадку податкової різниці, об’єкта оподаткування податком на прибуток не виникає.

Орієнтир в питанні безоплатно отриманих послуг саме на бухоблік та відсутність в ПКУ податкових різниць для таких операцій підтверджують і податківці (див., наприклад, лист ГУ ДФС у м. Києві від 08.09.2017 р. № 1865/ІПК/26-15-12-03-11 та лист ГУ ДПС у Чернігівській обл. від 10.12.2019 р. № 1813/ІПК/25-01-04-02).

Єдиний податок. Ситуація дещо ускладниться, якщо підприємство є платником ЄП групи 3. Адже згідно із сукупністю норм п.п. 2 п. 292.1 та п. 292.3 ПКУ до суми доходу юрособи — платника ЄП групи 3 включається, зокрема, вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду послуг. І тут вже орієнтир не на бухоблік, а на ці норми ПКУ. Згідно з п. 292.3 ПКУ безоплатно отриманими вважаються послуги, надані платнику ЄП згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких послуг.

Оскільки в нашому випадку письмового договору позички квартири засновника не було укладено, то формально можна стверджувати, що підприємство не повинне відображати дохід, що оподатковується ЄП. Але при цьому треба мати на увазі, що податківці, незважаючи на відсутність письмового договору, напевно донарахують підприємству ЄП від безоплатно отриманих послуг з користування майном. Наприклад, в листі ДФСУ від 22.12.2018 р. № 5365/6/99-99-15-03-02-15/ІПК вони стверджують, що при отриманні майна у безоплатне користування за договором позички

Тому в цьому випадку краще не ризикувати, а укласти із засновником договір оренди квартири і сплачувати йому символічну плату…

Засновник

У засновника суттєвих податкових наслідків теж виникати не повинно. Адже ніяких доходів підприємство йому не нараховує/не сплачує.

Інша ситуація, коли підприємство буде в такому випадку сплачувати за власника його комунальні платежі, податок на нерухоме майно та ще якісь інші витрати, котрі де-юре повинен нести сам власник приміщення (засновник). У такому випадку всі ці платежі фіскали напевно трактуватимуть як дохід засновника і вимагатимуть сплатити з таких сум ПДФО та ВЗ. За таких обставин підприємству краще своєчасно нарахувати такі доходи та сплатити з них податки (і відобразити це в формі № 1ДФ), а не чекати перевірки фіскалів.

Крім того, згідно з п.п. 266.4.3 ПКУ пільги з податку на нерухомість не застосовуються, якщо фізособа використовує свою квартиру (будинок) у підприємницькій діяльності (нерухомість здається в оренду, лізинг, позичку). Тобто, якщо засновник претендує на пільгу з податку на нерухомість щодо своєї квартири, то податківці в такому разі напевно скажуть, що, зазначивши у ЄДР адресу своєї квартири місцезнаходженням підприємства, він втратив право на пільгу. Але якщо квартира фактично підприємством не використовується, пільгу можна відстояти в суді (див. згадану вище постанову ВС від 02.03.2020 р).