Із 01.08.2020 р. у ст. 3 Закону про РРО буде прямо зазначено, що застосовувати РРО та/або ПРРО (про них «Програмні РРО: початок» цього номера) мають суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів (ЕПЗ)), платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу. До цієї дати йшлося про застосування «платіжних карток».
У зв’язку з цим у багатьох виникає запитання: чи не свідчать такі зміни про скорочення випадків застосування РРО, а саме зняття РРО-ярма при оплаті за товар чи послугу платіжною карткою через POS-термінал, інтернет-еквайринг (детально про це див. «Податки & бухоблік», 2020, № 51, с. 14)?
На жаль, такі нововведення про жодні послаблення не говорять. Річ у тому, що таке уточнення, на наш погляд, не скорочує і не розширює випадки використання РРО.
Судіть самі. Відповідно до п. 1.14 ст. 1 Закону № 2346 електронний платіжний засіб (ЕПЗ) — платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ.
При цьому ЕПЗ може існувати в будь-якій формі, на будь-якому носії, що дає змогу зберігати інформацію, необхідну для ініціювання переказу (п. 14.1 ст. 14 Закону № 2346). Тобто вищезгаданий Закон не встановлює обмежень щодо форм, в яких може існувати ЕПЗ.
Водночас на сьогодні на практиці існують дві форми ЕПЗ, а саме:
— платіжні картки — електронний платіжний засіб у вигляді емітованої пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором (п. 1.27 Закону № 2346);
— мобільні платіжні інструменти — ЕПЗ, реалізований в апаратно-програмному середовищі мобільного телефону або іншого бездротового пристрою (п. 1.193 ст. 1 Закону 2346).
З цього випливає, що відтепер РРО і ПРРО слід використовувати не лише у випадку розрахунків за допомогою платіжних карток (чи їх реквізитів, наприклад, через інтернет-еквайринг), а й у випадку використання для розрахунків мобільних платіжних інструментів. Так,
без РРО не обійтися при оплаті за товар за допомогою смартфону чи інших пристроїв, які мають NFC
Але, насправді, ці зміни — це уточнення того, що відбувалося й до 01.08.2020 р. Адже якщо за товар покупець розраховувався у магазині безконтактно, у тому числі із використанням мобільних пристроїв, обладнаних NFC, така операція мала проводитися через РРО й без цих змін. Тобто ці зміни направлені лише на пристосування вимог Закону про РРО до розвитку технологій у сфері безконтактної плати.
Крім того, саме визначення «розрахункова операція» залишилося незмінним. У ньому й досі прямо говориться, що розрахунки за допомогою платіжної картки є розрахунковою операцією, при здійсненні якої без РРО відповідно до ст. 3 Закону про РРО не обійтися.
